Вадим Невилі
Зовнішність
Вадим Невилі є досить специфічним на перший погляд, він може здатися слабким чоловіком, але при ближчому розгляді видно суворі риси характеру. З дитинства він мав світлий колір волосся яке получив від батька, але їхню текстуру спадкував від матері - такі ж шовковисті і приємні на дотик. Форму лиця у нього овальна з заостренням до низу. Шкіра в деяких місцях має зморшки. На правій щоці шрам який він завжди скриває під своєю маскою. В даний момент Вадим має зріст 182 сантиметрів і важить 76 кілограми.Зовнішність
Характер
Характер Вадима схожий на характер його дідуся Івана Невилі - строгий та справедливий. Часто через свій характер Вадим потрапляв у словесні суперечки з задирами свого класу або одногрупниками університету. Наразі до нього часто звертаються за допомогою через його здоровий глузд та адекватність. Невилі часто вирішув всі питання одним реченням, і через це в правительстві почали прислуховуватись до його слів.Батьки
Мати: Оксана Невилі - чистокровна українська жінка, народилася в Тернопільській області в селі Котів. Виховувалася в бідній сім'ї, але завдяки навчанню в коледжі після 9 класу змогла поліпшити свій фінансовий стан. Закінчила медичне навчаня після якого почала працювати сімейним лікарем в міській лікарні, аж до поки не стала заступником головного лікаря. Померла 31 грудня 2015 року від ножових поранень від невідомої особи.Батько: Василь Невилі - чистокровний бандеровець, народився в Тернополі. Закінчивши юридичний факультет, став урядовим адвокатом і представляв інтереси на судових засіданнях в різних місцях України. Зустрівши Оксану, закохався в неї, і через чотири місяці вони одружилися. Помер 13 січня 2015 року внаслідок аварії, викликаної п'яним водієм.
Дитинство
Вадим Невилі народився в невеличкому містечку Тернопіль. У школі йому до душі було дізнаватися все більше і більше про медицину. Закінчивши початкову школу, його направили в 5-й клас. Якось, йдучи додому із школи, до Вадима підійшов незнайомець і почав тягти його за собою. Виявилось, що це був маніяк, який вбив близько 43 осіб. Вадиму важко було уникнути потрапляння на 44 місце в його списку жертв але йому повезло, його ****************************д побачив це і допоміг йому. Вадим ще довго боявся виходити із дому та залишатися на одинці, но в один день маняка піймали і посадили на пожиттєве ув'язнення в колонію для особливо небезпечних злочинців. Незабаром маняк помер від серцевого нападу, після цієї новини Вадим перестав так сильно боятися, почав лишатися сам дома і незабаром поборов страх і повернувся до школи.
Одного шкільного дня Вадим зі своїми однокласниками як завжди пішли грати в футбот, но їхню ігру прервав деректор який покликав Вадима в деректорську, зайшовши в неї він побачив двох поліцейських і шкільного психолога. В той момент його життя змінилося. Йому розказали про смерть матері, яку він не схотів сприймати за правду но коли батько Вадима Василь зайшов в деректорьську, Вадим не витримав і втік з відти. Після цього інседенту батько почав сильно випивати та зриватися на Видимі, із за чого Вадим часто ночував у своїх друзів. Через деякий час він остаточно став сиротою. Однокласники знаючи що сталося з ним завжди пробували допомогти йому но він не хотів сприймати їхню допомогу. Після школи він працював, допомагаючи прибирати місто за що і жив перший час. У 10 класі до Вадима підійшош вчитель фізкультури який запропонував йому поїхати на змагання з грошовим призом. Вадиму ця ідея сподобалась і він почав підготовку до змаганя на якому він зайняв 2 місце та отримав свою першу тисячну купюру.
Юність
Як часто трапляється, діти не знають куди йти після школи. Но так як Вадиму з дитинства подобалась медицина і також він хотів продождити діло матері він пішов в вищий медичний університе. Вступивши в університет, він вчився як середній студент. Але наприкінці свого навчання він зрозумів свій справжній шлях. Він поглибився в вивчення психолої. Серед своїх одногрупників він виділявся вибухливим, але адекватним характером. Невилі часто брав участь в різних змаганняг і олімпіадах, завдяки чому він здобув славу в університеті. Вчителі почали більше запитувати його на парах, через що він став втомлюватися після навчального дня. Дві дівчини з останньої парти другого ряду таємно закохані в Вадима. Ім'я першої з дівчат було Софія Чубак, а другу звали Татьяна Зарданова. Одна з них, Татьяна Зарданова, розказала Вадиму про свої почуття, і між ними почався роман. Вадим і Татьяна зустрічалися приблизно два роки, але в один момент на Татьяну на швидкості 98 кілометрів на годину наїхав мікроавтобус. Татьяна померла на місці, він старався пітримувати її життя до приїзду лікарів но працівники міністерства охорони здоров'я приїхали через три з половиною хвилини після смерті Татьяни. Зражений горем, Невилі був пригнічений. Одного разу, лежачи в ванній, він побачив бритву і хотів порізати собі вени та покінчити з цим, але відмовився.
Після того як його горе притихло він розпочав підготовку до випускних екзаменів. Здаючи всі екзамени, Вадим отримав червоний диплом та вищу медичну освіту. Його найкращий друг Роман відразу ж вступив до 2 міскої лікарні. Але наш Невилі сидів вдома і згадував свою кохану. У дощовий день йому приснилася його кохана, яка кликала його з собою в загробний світ. Прокинувшись від страху в холодному поту, він зрозумів, що потрібно вміти відпускати і забувати гіркоту та суми. Таким чином, через 2-3 місяці Вадима все менше турбували нічні кошмари та панічні напади.
Доросле життя
Після закінчення університету Вадим, як і планував, приєднався до складу лікарів м. Тернопіль. Робота давалася йому досить легко, оскільки він швидко та якісно надавав медичну допомогу. Раз патрулюючи район навколо центрального банку м.Тернопіль, Вадим почув постріли. Обернувшись в бік пострелів, він побачив облиту кров'ю людину при в ході в будівлю. Невилі передав інформацію про стрілянину в банку в поліцію і він з напарником почали очікувати. Через деякий час Вадим з своїм напарником побачили як чорна затонірована машина бистро виїхали з паркингу і бистро скрилася з горизонту, вони акуратно оглядаючись підбігли до потерпілого та почали надавати першу медичну допомогу при кульовому. Надавши її вони акуратно положили потерпілого в карету та відвезли його в найближчу ліканю. Приїхавши до лікарні вони зайняли операційну і так як небуло старших по званю Вадиму прийшлось корегувати операцією. Це була перша операція з живою особою в житті Невилі, но диво було на його стороні, він зміг спасити потерпілого. Пройшовши час всі дізналися що потерпілий якого він спас був одним із бізнесменів, за винагороду за спасіння свого життя бізнесмен договорився з певними людьми в правительстві, та Вадиму запропонували заступити на пост головного лікаря. Він довго не роздумуючи погодився з пропоцією.
Вадим спокійно працював головним лікарем до одного рокового дня. В лікарню забігли 3 людини в масках розшукуючи Вадима, знайшовши йому на голову надягли чорний мішок та повезли в невідомому напрямку. Лікарі сильно перестрашились і не зразу догадалися визвати поліцію, но коли поліція приїхала було уже запізно, грабіжників уже було не догнати. Невилі привезли на якись заброшений комплекс де не було ні душі, відвели в одну із будівель в якій на дивані лежав поранений. Вадим зразу не роздумаючи сказав грабіжникам що йому потрібно для надання допомоги і почав спасати життя потерпілого. Потерпілий потратив багато крові що збільшувано ризики на його смерть, но Вадим не забоявся та зробив все що зміг. Вадим знав що потерпілому потрібна госпіталізація но грабіжники категорично відмовились від цього. Грабіжники побачивши що їхній ватажок живий відпустили лікаря. Знаючи що потерпілий не вижеве Невилі почав збирати свої речі та готуватися до переїзду. Зібравшися він поїхав на автобусну станцію де купив білет в “Подільський Край”…
Сучасний час
Подільський Край зустрів нашого Невилі дуже добре. Приїхавши він зразу поїхав знімати готель. Поселившися по новинам він почув що в міську лікарню потрібні кваліфіцируванні лікарі, він подумай що це його шанс продовжити свою історію в сфері медицини та не роздумаючи він заказав таксі та поїхав на співбесіду. Приїхавши він дізнався де знаходиться кабінет головного лікаря та пішов до нього. Вадим постукав у двері но не почув відповіді, тому він присів на один із стільців коло дверей щоб почикати на гол. лікаря. Яка ж була не сподіванка коли Вадим побачив Романа свого найкращого друга з яким вони не спілкувалися вже рік. Роман запросив Вадима до кабінету і вони по почали розказувати що змінилося в їхньому житі за цей рік. Прослухавши історію Вадима, Роману стало жалко свого друга тому він відпорядився підготувати кімнату в готелі для працівників МОЗ та прийняв його до себе в лікарню на посаду головного психіатрії.