Ваня Супрун народився на початку двадцять першого століття, а саме 01.06.2000, народжували його навіть не в пологовому будинку, а вдома, в ванній кімнаті. При народженні Сато дуже сильно галасав, саме через це його родину вигнали з орендованої квартири та вони мусили скитатися по вулицям в пошуках нового житла. І в решті решт, вони переїхали в готель під назвою "Галушка". Готель був досить дешевим, що якраз підходило для їхньої сім'ї. Це була звичайна родина, яка жила в селі під Полтавою, він був єдиною дитиною в сім'ї, тож вся увага доставалася йому, батьки були родом з Японії, саме через це він і отримав таке ім'я. Мама працювала офіціантом за дуже маленьку зарплату. Батько ж був вчителем біології. Що матір, що батько, заробляють дуже мало грошей, і завжди шукають підробітку. Його родина була досить бідною, іноді жили від зарплати до зарплати, через це, Сато, ще в дитинстві почав заробляти гроші, іноді досить злочинним шляхом. Дуже часто Сато чув що мама плаче через те що їм не вистачає грошей, саме через це він і вирішив займатися шахрайством. В 6 років, в садочку Сато крав різні іграшки, а потім перепродавав їх дітям яким давали гроші, потім ці гроші він приносив своїй матері та допомагав так своїй сім'ї. Сато ніколи не боявся що його спіймають, він вмів діяти дуже потайки. З дитинства Сато тренувався, виходив в двір, і тренувався сам з собою, бо в батьків не було грошей щоб записати його на секції, йому дуже подобався бокс. В дитинстві мріяв стати боксером. Дуже часто в дитячому садочку Сато влаштовував бійки, і завжди він залишався переможцем.
В 3 роки Макс пішов в дитячий садок. Спочатку, йому було тяжко знайти собі друзів та знайомих, але в нього це вийшло. В садку Джон дуже любив робити зарядку, але не людив манну кашу, яку давали в столовій дитячого садка. Вихователі ставилися до хлопчика добре тому, що він був слухняний та скромний. В садочку Джон дуже любив займатися малюванням, в нього можна сказати була особливіть, все, що йому побачене найбільше подобалось, те він і малював. Наприклад в день, коли вони разом з групою ходили в зоопарк, він намалював тигра. За характером в садочку Джон був енергіним та терпелячим. З садочку хлопчика забирала мама, і він іноді в кінці дня малював ілюстрацію, де мама стоїть біля дитячого садка. Так і проходив весь час находження Джона в садку, коли хлопцю було 7 років, він пішов в школу.
Перший раз, в перший клас Віто пішов в м.Боярка в Київський області. Віто був дуже талановитим хлопцем, та мав великі здібності з приводу навчання. Перший клас для хлопця пройшов дуже непомітно та чудово. Ви 1-й рік свого навчання хлопець зіткнувся з ускладненням в спілкуванні з однокласниками. Але не дивлячись не на що, хлопець йшов з ними на контакт. Також хлопець продовжував ходити на тренування. Родина Скалетта завжди підтримувала хлопця в всіх його ускладненнях, також допомагала йому під час складних ситуації.
Віто подобалася школа, тим що кожен день Віто мав нові Знайомство з новими людьми.
Після закінчення школи Шелбі вирішив приєднатися до поліцейського департаменту міста. Це рішення було спробою знайти стабільність, владу та визнання, яких він ніколи не отримував у своєму дитинстві та юності.
На жаль, Шелбі не виявився відповідним для поліцейської професії. Його складний характер, погане вирішення конфліктів та насильницькі тенденції стали причиною того, що він став поганим поліцейським. Він використовував свою владу та авторитет для залякування та підкорення громадян, замість того, щоб служити їм та дотримуватися закону.
Олександр Шелбі часто проявляв агресію та брутальність у своїй роботі. Він не мав терпіння до громадян, особливо до тих, які не слухали його вказівок або противилися йому. Його злий характер і необережність при використанні сили вели до серйозних наслідків, включаючи травми та смертельні випадки.
Молодша школа для Віто минула дуже швидко, і ось наступив цей момент коли хлопець переходить в середні класи. Щоб перейти в 5-й клас потрібно було здати ДПА. З цим завданням хлопець впорався майже на відмінно. На той час в спорті хлопець мав доволі немалі досягнення, а саме він брав участь у всіх обласних змаганнях. В 5-му класі хлопець перейшов в інший клас. Новий клас дуже приємно здивував Віто, нові однокласники хлопця дуже поважно ставились до нього. На той час хлопець був дуже радий мати нових та вірних друзів. Хлопець завжди ходив гуляти разом зі своїми однокласниками на вихідних коли в нього не було тренувань.
Одного разу хлопець пішов на день народження свого однокласника Івана. Іван святкував своє день народження в дорогому ресторані під назвою "Мушля". Також у хлопця дуже було багато пригод та цікавих історій з середньої школи. Віто на той час дуже захоплювався новими технологіями та математичними задачами, які він намагався розв’язувати.
В 9-му класі у хлопця трапилась бійка після школи з своїм однокласником та його товаришем. Наслідки бійки були дуже неприємні, однокласник Віто потрапив у лікарню з його товаришем. Потім однокласник Іван пішов з батьками, та повідомив поліцію про те що Віто вчинив злочин проти нього. Але після того як батьків Віту викликали до школи з приводу цієї бійки, Іван забрав заяву. На погляд Віто це здавалося дуже дивно.
На наступний день, вся школа знала про Віто.
Коли Віто перейшов в старшу школу він отримав нові та високі досягнення у спорті. А саме КМС з Кікбоксингу.
Він був дуже задоволений своєю працею, за його шкільні роки життя. В 11-му класі Віто дуже змінився він дуже виріс та змінилась його зовнішність також в нього змінився характер став більш чоловічим та злішим.
Школу Віто закінчив середнє та з непоганими балами в ЗНО.
Наступного дня все почалось з завдань, які перед мною ставитимуться. Близько двох років я проходив підготовку. Так, я згоден, що це досить довго, але скоро я дізнавося для чого потрібна така підготовка. Так ось, після двох років проходження підготовки, я був викликаний до польового штабу генерал-Полковника Фаунтена. Той розповівмені, що у цьому перебування героя на полігоні завершено і було доручено послати до офісу ГУ ПВК "F.O.G".
Як у старих добрих фільмах, ми з Полковником ще деякий час посиділи і тепло поспілкувалися про пройдений час, а потім із приємною тугою потиснули один одному руки і попрощалися. Після приїзду в офіс ГУ ПВК "F.O.G" , мене зустріли старі знайомі, які виплутували мене в це. Ті запропонували мені спокійно посидіти та випити чогось міцного для того, щоб розповісти новину, яка може мати стресовий вплив на мене. Тоді я вже зрозумів, що вони збираються кудись відправлятись, але куди і для чого було невідомо. Я присів разом із агентами і почав розпитувати про те, що відбувається і для чого все це потрібно було. Агенти жартували і говорили не зрозуміло для мене. Всіх повели в одну кімнату, про жодну допитну і не йшлося. Перед мною та агентами стояв лише Губернатор.
Губернатор почав говорити: Нестор, про тебе мені вже розповіли, ти гарний боєць та агент.
Ти розумна людина, тобі можна довіритись, тому мною було поручено таке рішення: Тобі буде відвено 3 Батальйони нашої ПВК для ліквідацій певних цілей в Сирії. Тому готуйся та завтра ти виїжаєш до Сирії в місто "Хасаках" де знаходиться наш табір.
Звісно я погодився і зразу поїхав до дому відсипатись перед нічним рейсом до Сирії.Час так швидко летить і я вже в 9 класі. Було знову не складно. Я залюбки робив домашню роботу та після того міг пограти в телефон або почитати книгу. Я почав вже думати о майбутньому. Моя ціль була відслужити гарно в ЗСУ та піти в НПУ. Я також знайшов собі нового друга. Його звали Артем. Він вчився середньо та полюбляв після школи пограти в футбол. Мені футбол не дуже подобалася, але нам це не заважало бути найкращими друзями. Вот і все, вже одинадцятий клас. Я закінчив школу на червоний диплом. І прийшов час вибирати інститут.
Взявши білет Беірут що в Ливані, він зустрівся з торговцем зброї, для закупки б/у автоматів Калашникова по вазі, а не по штучно, домовшись з власником Грузового Судна «Вікторія» він привіз зброю в порт міста Одеса. Так як на нього вдома очікували головні фігуранти їхньої бригади, він без проблем розвантажив зброю по вантажівкам, та доставив її в місто Харків. Це був успіх і Сергію запропонували місце за великим столом.
Справи йшли добре, торгівля зброєю дає свої плоди але йому все мало... В 25 років Сергій починає розширеня бізнесу з торгівлею зброєю по всім великим містам поруч такі як,Дніпро Полтава Гостомель. І звичайно за ним починають слідкувати спец.служби країн, слідкуючи за кожними діями. Звичайно, зловити таку "рибу" кожному з погонами хотілось. Розуміючи всю ситуацію та небезпеку для себе він вирішує інвестувати свої гроші в себе. Він знаходить приємника з бригади який відверне погляд і увагу від нього. Так як в нього був не маленький капітал коштів, він вирішує змінити своє життя! Сергій знаходить продажного працівника спец служб який за 500.000 грн знищює його особову справу з усіх серверів Країни.
Після чого він робить собі нові документи і стає Самвел Суренович .Половина справи зроблено подумав він залишилося знайти структуру де можливо було розкритись для нього. А де ще він міг майстерськи розкритися як не в Військах ЗСУ в місці де так багато можливостей і доступу до зброї.
В 3 роки Макс пішов в дитячий садок. Спочатку, йому було тяжко знайти собі друзів та знайомих, але в нього це вийшло. В садку Джон дуже любив робити зарядку, але не людив манну кашу, яку давали в столовій дитячого садка. Вихователі ставилися до хлопчика добре тому, що він був слухняний та скромний. В садочку Джон дуже любив займатися малюванням, в нього можна сказати була особливіть, все, що йому побачене найбільше подобалось, те він і малював. Наприклад в день, коли вони разом з групою ходили в зоопарк, він намалював тигра. За характером в садочку Джон був енергіним та терпелячим. З садочку хлопчика забирала мама, і він іноді в кінці дня малював ілюстрацію, де мама стоїть біля дитячого садка. Так і проходив весь час находження Джона в садку, коли хлопцю було 7 років, він пішов в школу.
Перший раз, в перший клас Віто пішов в м.Боярка в Київський області. Віто був дуже талановитим хлопцем, та мав великі здібності з приводу навчання. Перший клас для хлопця пройшов дуже непомітно та чудово. Ви 1-й рік свого навчання хлопець зіткнувся з ускладненням в спілкуванні з однокласниками. Але не дивлячись не на що, хлопець йшов з ними на контакт. Також хлопець продовжував ходити на тренування. Родина Скалетта завжди підтримувала хлопця в всіх його ускладненнях, також допомагала йому під час складних ситуації.
Віто подобалася школа, тим що кожен день Віто мав нові Знайомство з новими людьми.
Після закінчення школи Шелбі вирішив приєднатися до поліцейського департаменту міста. Це рішення було спробою знайти стабільність, владу та визнання, яких він ніколи не отримував у своєму дитинстві та юності.
На жаль, Шелбі не виявився відповідним для поліцейської професії. Його складний характер, погане вирішення конфліктів та насильницькі тенденції стали причиною того, що він став поганим поліцейським. Він використовував свою владу та авторитет для залякування та підкорення громадян, замість того, щоб служити їм та дотримуватися закону.
Олександр Шелбі часто проявляв агресію та брутальність у своїй роботі. Він не мав терпіння до громадян, особливо до тих, які не слухали його вказівок або противилися йому. Його злий характер і необережність при використанні сили вели до серйозних наслідків, включаючи травми та смертельні випадки.
Молодша школа для Віто минула дуже швидко, і ось наступив цей момент коли хлопець переходить в середні класи. Щоб перейти в 5-й клас потрібно було здати ДПА. З цим завданням хлопець впорався майже на відмінно. На той час в спорті хлопець мав доволі немалі досягнення, а саме він брав участь у всіх обласних змаганнях. В 5-му класі хлопець перейшов в інший клас. Новий клас дуже приємно здивував Віто, нові однокласники хлопця дуже поважно ставились до нього. На той час хлопець був дуже радий мати нових та вірних друзів. Хлопець завжди ходив гуляти разом зі своїми однокласниками на вихідних коли в нього не було тренувань.
Одного разу хлопець пішов на день народження свого однокласника Івана. Іван святкував своє день народження в дорогому ресторані під назвою "Мушля". Також у хлопця дуже було багато пригод та цікавих історій з середньої школи. Віто на той час дуже захоплювався новими технологіями та математичними задачами, які він намагався розв’язувати.
В 9-му класі у хлопця трапилась бійка після школи з своїм однокласником та його товаришем. Наслідки бійки були дуже неприємні, однокласник Віто потрапив у лікарню з його товаришем. Потім однокласник Іван пішов з батьками, та повідомив поліцію про те що Віто вчинив злочин проти нього. Але після того як батьків Віту викликали до школи з приводу цієї бійки, Іван забрав заяву. На погляд Віто це здавалося дуже дивно.
На наступний день, вся школа знала про Віто.
Коли Віто перейшов в старшу школу він отримав нові та високі досягнення у спорті. А саме КМС з Кікбоксингу.
Він був дуже задоволений своєю працею, за його шкільні роки життя. В 11-му класі Віто дуже змінився він дуже виріс та змінилась його зовнішність також в нього змінився характер став більш чоловічим та злішим.
Школу Віто закінчив середнє та з непоганими балами в ЗНО.
Наступного дня все почалось з завдань, які перед мною ставитимуться. Близько двох років я проходив підготовку. Так, я згоден, що це досить довго, але скоро я дізнавося для чого потрібна така підготовка. Так ось, після двох років проходження підготовки, я був викликаний до польового штабу генерал-Полковника Фаунтена. Той розповівмені, що у цьому перебування героя на полігоні завершено і було доручено послати до офісу ГУ ПВК "F.O.G".
Як у старих добрих фільмах, ми з Полковником ще деякий час посиділи і тепло поспілкувалися про пройдений час, а потім із приємною тугою потиснули один одному руки і попрощалися. Після приїзду в офіс ГУ ПВК "F.O.G" , мене зустріли старі знайомі, які виплутували мене в це. Ті запропонували мені спокійно посидіти та випити чогось міцного для того, щоб розповісти новину, яка може мати стресовий вплив на мене. Тоді я вже зрозумів, що вони збираються кудись відправлятись, але куди і для чого було невідомо. Я присів разом із агентами і почав розпитувати про те, що відбувається і для чого все це потрібно було. Агенти жартували і говорили не зрозуміло для мене. Всіх повели в одну кімнату, про жодну допитну і не йшлося. Перед мною та агентами стояв лише Губернатор.
Губернатор почав говорити: Нестор, про тебе мені вже розповіли, ти гарний боєць та агент.
Ти розумна людина, тобі можна довіритись, тому мною було поручено таке рішення: Тобі буде відвено 3 Батальйони нашої ПВК для ліквідацій певних цілей в Сирії. Тому готуйся та завтра ти виїжаєш до Сирії в місто "Хасаках" де знаходиться наш табір.
Звісно я погодився і зразу поїхав до дому відсипатись перед нічним рейсом до Сирії.Час так швидко летить і я вже в 9 класі. Було знову не складно. Я залюбки робив домашню роботу та після того міг пограти в телефон або почитати книгу. Я почав вже думати о майбутньому. Моя ціль була відслужити гарно в ЗСУ та піти в НПУ. Я також знайшов собі нового друга. Його звали Артем. Він вчився середньо та полюбляв після школи пограти в футбол. Мені футбол не дуже подобалася, але нам це не заважало бути найкращими друзями. Вот і все, вже одинадцятий клас. Я закінчив школу на червоний диплом. І прийшов час вибирати інститут.
Взявши білет Беірут що в Ливані, він зустрівся з торговцем зброї, для закупки б/у автоматів Калашникова по вазі, а не по штучно, домовшись з власником Грузового Судна «Вікторія» він привіз зброю в порт міста Одеса. Так як на нього вдома очікували головні фігуранти їхньої бригади, він без проблем розвантажив зброю по вантажівкам, та доставив її в місто Харків. Це був успіх і Сергію запропонували місце за великим столом.
Справи йшли добре, торгівля зброєю дає свої плоди але йому все мало... В 25 років Сергій починає розширеня бізнесу з торгівлею зброєю по всім великим містам поруч такі як,Дніпро Полтава Гостомель. І звичайно за ним починають слідкувати спец.служби країн, слідкуючи за кожними діями. Звичайно, зловити таку "рибу" кожному з погонами хотілось. Розуміючи всю ситуацію та небезпеку для себе він вирішує інвестувати свої гроші в себе. Він знаходить приємника з бригади який відверне погляд і увагу від нього. Так як в нього був не маленький капітал коштів, він вирішує змінити своє життя! Сергій знаходить продажного працівника спец служб який за 500.000 грн знищює його особову справу з усіх серверів Країни.
Після чого він робить собі нові документи і стає Самвел Суренович .Половина справи зроблено подумав він залишилося знайти структуру де можливо було розкритись для нього. А де ще він міг майстерськи розкритися як не в Військах ЗСУ в місці де так багато можливостей і доступу до зброї.
