Народження
Макаров Вовчик Андрійович народився 22 вересня в християнській родині . Батько Вовчика був священником в місті Дніпрі, звідки сам Вовчик .Мати Вовчика співала в церковному хорі по неділях і святах. В прості дні працювала в стоматології. Брат Максим був також лікарем хірургом в місцевій лікарні. З самого дитинства сім’я вчила Вовчика ходити до церкви, вірити в Бога. Сам Вовчик теж любив ходити до церкви. З п’яти років прислуговував в церкві. На парафії батька. Сам Вовчик з чорним волоссям та зеленими очима. Вовчик любив своє місто, батьків, парафію батька. Йому подобалось ходити до церкви, він навіть міг піти до церкви ніж десь інше. Встати ранком до церкви для нього не було проблемою, він навіть багато разів вставав най перший. Вовчика в Свідоцтві про народження писало Володимир, але всі його кликали Вовчик або Вова хто як хотів. Вовчик не обіжався на це тому що йому самому було добре коли його так називають.
Школа 1-4 клас
Вовчик був добрий та стійкий,ніколи не хотів лізти в драки та сваритись.
В 6 років вступив до Дніпровської школи, з першого класу Вовчик вчився дуже добре, має багато грамот медалей. Був відмінником в класі. Але все одно йому було деколи щось не зрозуміло, тому що часто їздив з батьком на різні парафії. Був в багатьох містах, таких як Львів, Київ Полтава і багато інших. Їздив також з батьком в Ватикан де зустрівся з самим Папою Римським. Також Вовчик часто цікавився футболом. Йому було тяжко поєднувати навчання,футбол,церкву але він йшов до кінця. Вовчик також грав за Дніпровську Дитячу юнацьку спортивну школу. Їздив на змагання, має багато медалей та грамот. Під час навчання в школі Вовчик знайшов друга по імені Дмитро, він з ним дуже добре дружив вони навіть були найкращими друзями. Друг Вовчика також був християнином і ходив до церкви. Після того як вони подружились воно були разом всюди, і в школі, в магазині і в церкві. Після року дружби Вовчик попросив батька щоб запросити Дмитра прислуговувати, батько погодився, і вже через пару днів Вовчик і Дмитро прислуговували разом в церкві. Хлопці хоть часто сварились із-за дурниць але вони всеодно не переставали бути найкращими друзями. Вовчик кликав Дмитра Дімою тому що не любив говорити довгі імена. Навіть коли писав твори все писав скорочено, тому що не хотів багато писати. Також після того як хлопці почали дружити Вовчик попросив тренера щоб запросити Дмитра до команди, і тренер погодився. На другий день хлопці бігали разом у команді. Вовчик був лівим вінгером а Дмитро воротарем.
Школа 5-9 клас
Також Вовчик любив медицину так як брат. З п’ятого класу цікавився медициною. В шостому класі поїхав на олімпіаду з української мови до Київа де взяв 2 місце. Часто їздив на змагання, був найкращим хто показував першу медичну допомогу. В 8 класі взяв 1 перше місце з олімпіади з української мови, також зайняв 2 місце в місті Дніпрі з тих хто найкраще розумівся в медицині. На прикинці 5 класу його запросили перейти у футбольний клуб з дитячої юнацької спортивної школи. Він звісно погодився і розпочав нову футбольну кар’єру у новій команді. Команда називалась “Футбольний клуб Дніпро” прізвисько їх було “Дніпряни”.
Коледж
Після 9 класу вступив до Дніпровського Базового медичного коледжу, так як Вовчик пішов після дев’ятого класу йому було потрібно вчитись 4 роки. Коли Вовчик вступив в коледж він був вимушений закінчити з футболом, коли він пішов з команди плакав навіть місцевий собака який був улюблинцем Вовчика. Чому він був його улюблинцем? Тому що Вовчик все йому приносив їсти, просив тренера щоб він їздив з ними на турніри. Так як Вовчик не знав ім’я собаки то він його так і кликав Собака або деколи собакевич. Під час навчання в коледжі Вовчик коли був вільний приходив на стадіон до команди. Коли Вовчик переїхав у коледж, тому що з дому було далеко їхати, він забрав собакевича в коледж. В коледж зі собаками не було можна але Вовчику дозволяли через тему що він був одним з найкращих в коледжі, ну і деколи помагав прибиральниці щось дістати з верхніх полиць тому що був ростом 190-195 см. Під час навчання у коледжі Вовчик часто думав піти працювати медиком у поліцію. Але розумів що там не легко тому передумав. Вовчик після навчання цікавився поліцією, знав закони, вмів володіти зброєю.
Сьогодення
Вовчик під час навчання у коледжі не мав дівчини, і навіть ніколи не хотів. До нього підходили знайомитись дівчата але він казав що не знайомиться.
Після закінчення коледжу Вовчик переїхав до батьків з собакою, батьки на той час було не проти щоб собака жила з ними. Вовчик почав працювати разом зі своїм братом в одній лікарні. Так як Вовчик вчився на хірурга то мав спеціальність хірурга, так як брат. Хоть Вовчика до операцій не допускали тому що він тільки прийшов, але він все допомагав на операціях, розмовляв з головним лкарем щоб щось покращити або змінити. Всі працівники лікарні були в захваті від Вовчика і його розуму. Через деякий час Вовчик вже висів на дошці пошани, де висить і досі. Вовчик планує ще довго працювати в цій лікарні може навіть і до старості…….
Макаров Вовчик Андрійович народився 22 вересня в християнській родині . Батько Вовчика був священником в місті Дніпрі, звідки сам Вовчик .Мати Вовчика співала в церковному хорі по неділях і святах. В прості дні працювала в стоматології. Брат Максим був також лікарем хірургом в місцевій лікарні. З самого дитинства сім’я вчила Вовчика ходити до церкви, вірити в Бога. Сам Вовчик теж любив ходити до церкви. З п’яти років прислуговував в церкві. На парафії батька. Сам Вовчик з чорним волоссям та зеленими очима. Вовчик любив своє місто, батьків, парафію батька. Йому подобалось ходити до церкви, він навіть міг піти до церкви ніж десь інше. Встати ранком до церкви для нього не було проблемою, він навіть багато разів вставав най перший. Вовчика в Свідоцтві про народження писало Володимир, але всі його кликали Вовчик або Вова хто як хотів. Вовчик не обіжався на це тому що йому самому було добре коли його так називають.
Школа 1-4 клас
Вовчик був добрий та стійкий,ніколи не хотів лізти в драки та сваритись.
В 6 років вступив до Дніпровської школи, з першого класу Вовчик вчився дуже добре, має багато грамот медалей. Був відмінником в класі. Але все одно йому було деколи щось не зрозуміло, тому що часто їздив з батьком на різні парафії. Був в багатьох містах, таких як Львів, Київ Полтава і багато інших. Їздив також з батьком в Ватикан де зустрівся з самим Папою Римським. Також Вовчик часто цікавився футболом. Йому було тяжко поєднувати навчання,футбол,церкву але він йшов до кінця. Вовчик також грав за Дніпровську Дитячу юнацьку спортивну школу. Їздив на змагання, має багато медалей та грамот. Під час навчання в школі Вовчик знайшов друга по імені Дмитро, він з ним дуже добре дружив вони навіть були найкращими друзями. Друг Вовчика також був християнином і ходив до церкви. Після того як вони подружились воно були разом всюди, і в школі, в магазині і в церкві. Після року дружби Вовчик попросив батька щоб запросити Дмитра прислуговувати, батько погодився, і вже через пару днів Вовчик і Дмитро прислуговували разом в церкві. Хлопці хоть часто сварились із-за дурниць але вони всеодно не переставали бути найкращими друзями. Вовчик кликав Дмитра Дімою тому що не любив говорити довгі імена. Навіть коли писав твори все писав скорочено, тому що не хотів багато писати. Також після того як хлопці почали дружити Вовчик попросив тренера щоб запросити Дмитра до команди, і тренер погодився. На другий день хлопці бігали разом у команді. Вовчик був лівим вінгером а Дмитро воротарем.
Школа 5-9 клас
Також Вовчик любив медицину так як брат. З п’ятого класу цікавився медициною. В шостому класі поїхав на олімпіаду з української мови до Київа де взяв 2 місце. Часто їздив на змагання, був найкращим хто показував першу медичну допомогу. В 8 класі взяв 1 перше місце з олімпіади з української мови, також зайняв 2 місце в місті Дніпрі з тих хто найкраще розумівся в медицині. На прикинці 5 класу його запросили перейти у футбольний клуб з дитячої юнацької спортивної школи. Він звісно погодився і розпочав нову футбольну кар’єру у новій команді. Команда називалась “Футбольний клуб Дніпро” прізвисько їх було “Дніпряни”.
Коледж
Після 9 класу вступив до Дніпровського Базового медичного коледжу, так як Вовчик пішов після дев’ятого класу йому було потрібно вчитись 4 роки. Коли Вовчик вступив в коледж він був вимушений закінчити з футболом, коли він пішов з команди плакав навіть місцевий собака який був улюблинцем Вовчика. Чому він був його улюблинцем? Тому що Вовчик все йому приносив їсти, просив тренера щоб він їздив з ними на турніри. Так як Вовчик не знав ім’я собаки то він його так і кликав Собака або деколи собакевич. Під час навчання в коледжі Вовчик коли був вільний приходив на стадіон до команди. Коли Вовчик переїхав у коледж, тому що з дому було далеко їхати, він забрав собакевича в коледж. В коледж зі собаками не було можна але Вовчику дозволяли через тему що він був одним з найкращих в коледжі, ну і деколи помагав прибиральниці щось дістати з верхніх полиць тому що був ростом 190-195 см. Під час навчання у коледжі Вовчик часто думав піти працювати медиком у поліцію. Але розумів що там не легко тому передумав. Вовчик після навчання цікавився поліцією, знав закони, вмів володіти зброєю.
Сьогодення
Вовчик під час навчання у коледжі не мав дівчини, і навіть ніколи не хотів. До нього підходили знайомитись дівчата але він казав що не знайомиться.
Після закінчення коледжу Вовчик переїхав до батьків з собакою, батьки на той час було не проти щоб собака жила з ними. Вовчик почав працювати разом зі своїм братом в одній лікарні. Так як Вовчик вчився на хірурга то мав спеціальність хірурга, так як брат. Хоть Вовчика до операцій не допускали тому що він тільки прийшов, але він все допомагав на операціях, розмовляв з головним лкарем щоб щось покращити або змінити. Всі працівники лікарні були в захваті від Вовчика і його розуму. Через деякий час Вовчик вже висів на дошці пошани, де висить і досі. Вовчик планує ще довго працювати в цій лікарні може навіть і до старості…….
