Глава Перша. Народження Давида!
Народився наш герой у місті Полтава у досить багатій родині. Мама героя працювала у НПУ м.Дніпра з кар'єрою приблизно 13 років. Вона була полковником і за весь час своєї служби побачила багато Генералів і нового складу. Зі своїм чоловіком вона познайомилася на службі, він був із Гостомеля і на той момент коли вона з ним познайомилася він був Генералом. Сім'я Давида досить маленька, має тільки одну сестру якої на момент його народження було 7 років. Дитинство у нашого Давида було досить не легке, у його мами були постійні перекази в різні відділення міста та країни, досить часто вона була у відрядження і через це він та його сестра часто залишалися з батьком. Папа намагався зробити все в кращому вигляді, нагодувати й напоїти, проте це часто не вдавалося через те, що він не вмів готувати та часто діти залишалися голодними. У 5 років Давид почав ходити в садок на той момент він пішов у садок міста Харкова через те, що його маму перевели у відділення у Харкові. У садочку він був до випуску тобто до 7 років. Після того як він закінчив садок, його батьківщина переїхала до міста Дніпро і там мати Давида стала генералом одного з відділень.
Глава Друга. Школа Давида і його починання!
Давид у 7 років пішов до загальноосвітньої школи номер 7 з більшою фізичною підготовкою, оскільки він з 3 років хоче стати як мама і добитися багато чого.
Батько Давида хотів, щоб він став пожежником, але мати підтримувала сина в його починаннях та не давала змінити його думки в інший бік. У 8 років коли Давид був у 2 класі, він захотів піти на секцію Айкідо, але мама була проти того через те що хотіла, щоб її син пішов на бокс. Але Давид настоював, тому що він хоче піти на цю секцію. Він доказав що ця секція може дати багато чого і усе таки через 2 неділі мама дала дозвіл на те, щоб він пішов на цю секцію. Там Давид тренувався до закінчення школи. Щодня Давид прокидався за 2 години до школи і робив ранкову зарядку та пробіжку. Субота Давида була найулюбленішим днем з усього тижня, в цей день він міг робити те, що він захоче і відпочити від усього. Найбільше цього дня він гуляв та грав у комп'ютерні ігри. Хлопець був молодцем і міг поєднувати спорт з уроками та з усім цим встигати. Мама у Давида була дуже суворою. Якось раз коли сім'я Давида поїхала на море коли були хвилі. Для Давида це хвилі були страшні й жахливі, і його вражали такі розміри. Папа запропонував Давиду піти поплавати але той боявся, але батько сказав, що на хвилях він зможе швидше навчитися плавати. Давид думав мінуїти 3 але в результаті він погодився. Коли вони удвох увійшли в море, Давидові було весело і цікаво. Він швидко все освоював і вчився плавати, але не довго вони плавали як у їхній бік почала нестись велика хвиля. Від цієї великої хвилі Давида накрило та практично викинуло з моря на берег. Він подряпав спину і мало не захлинувся. Добре, що не далеко була його мама і вона його витягла, а тата навпаки відкинула подалі від берега і він ледве доплив назад. Після цього випадку Давид почав боятися хвилястого моря. Також у Давида ще був страх висоти, але водночас висота йому й подобалася, коли гарний
Вигляд Давид не боявся висоти і стояв на краю. А якщо він був на гелікоптері мамою на виклику, то цього він дуже боявся. Характер у Давида за рахунок мами був дуже серйозним, але з близькими друзями він давав слабкість і розповідав те, що відбувається в його житті і чим він не задоволений. Але з часом друзі яким він довіряв зраджували його і вони розповідали всім його слабкості і те, чого він боїться. Вперше Давид дуже засмучувався і впадав у депресію, але з часом він почав усвідомлювати яким людям можна довіряти, а яким ні. Навіть після того, як його зраджували він не засмучувався й брав себе в руки й розумів що просто ці люди моральні виродки.
Батько Давида хотів, щоб він став пожежником, але мати підтримувала сина в його починаннях та не давала змінити його думки в інший бік. У 8 років коли Давид був у 2 класі, він захотів піти на секцію Айкідо, але мама була проти того через те що хотіла, щоб її син пішов на бокс. Але Давид настоював, тому що він хоче піти на цю секцію. Він доказав що ця секція може дати багато чого і усе таки через 2 неділі мама дала дозвіл на те, щоб він пішов на цю секцію. Там Давид тренувався до закінчення школи. Щодня Давид прокидався за 2 години до школи і робив ранкову зарядку та пробіжку. Субота Давида була найулюбленішим днем з усього тижня, в цей день він міг робити те, що він захоче і відпочити від усього. Найбільше цього дня він гуляв та грав у комп'ютерні ігри. Хлопець був молодцем і міг поєднувати спорт з уроками та з усім цим встигати. Мама у Давида була дуже суворою. Якось раз коли сім'я Давида поїхала на море коли були хвилі. Для Давида це хвилі були страшні й жахливі, і його вражали такі розміри. Папа запропонував Давиду піти поплавати але той боявся, але батько сказав, що на хвилях він зможе швидше навчитися плавати. Давид думав мінуїти 3 але в результаті він погодився. Коли вони удвох увійшли в море, Давидові було весело і цікаво. Він швидко все освоював і вчився плавати, але не довго вони плавали як у їхній бік почала нестись велика хвиля. Від цієї великої хвилі Давида накрило та практично викинуло з моря на берег. Він подряпав спину і мало не захлинувся. Добре, що не далеко була його мама і вона його витягла, а тата навпаки відкинула подалі від берега і він ледве доплив назад. Після цього випадку Давид почав боятися хвилястого моря. Також у Давида ще був страх висоти, але водночас висота йому й подобалася, коли гарний
Вигляд Давид не боявся висоти і стояв на краю. А якщо він був на гелікоптері мамою на виклику, то цього він дуже боявся. Характер у Давида за рахунок мами був дуже серйозним, але з близькими друзями він давав слабкість і розповідав те, що відбувається в його житті і чим він не задоволений. Але з часом друзі яким він довіряв зраджували його і вони розповідали всім його слабкості і те, чого він боїться. Вперше Давид дуже засмучувався і впадав у депресію, але з часом він почав усвідомлювати яким людям можна довіряти, а яким ні. Навіть після того, як його зраджували він не засмучувався й брав себе в руки й розумів що просто ці люди моральні виродки.
Глава Третя. Інститут і його прагнення!
У 17 років Давид закінчив школу із золотою медаллю та середнім балом 91 і пішов до інституту на юридичний. Там він знайшов нових друзів. Ці друзі постійно кликали його на тусовки та різні заходи, але Давид відмовлявся від цього тому, що він був захоплений більше навчанням, оскільки хотів після закінчення інституту потрапити до Поліції. В інституті Давида постійно задирали і говорили, що він ботанік і зануда, оскільки постійно не ходив на тусовки, які створювали його друзі. Давидові було прикро чути таке від друзів і один раз у нього мало не трапився через постійні обзивання нервовий зрив, але він узяв себе в руки і почав відновлюватися. Через 2 неділі він відновився і продовжив далі навчатися. Він закінчив інститут у 21 рік і після того, як він закінчив він пішов до лав поліції міста Дніпра.
Глава Четверта. Його складна та старанна праця!
Спочатку він був рядовим поліції, але Давид досить швидко все освоював і навчався на льоту, через що у нього було дуже швидке кар'єрне зростання. Генерала це дуже здивувало, чому він так швидко підвищується і вирішив дати йому тест на фіз. та псих. підготовку. Давиду було досить важко проходити цей тест, але все-таки він впорався і довів чого він вартий. Буквально за 2 місяці після того, як він прийшов у цю фракцію, він став підполковником, але через пів року він став полковником одного з найголовніших відділень міста. Після того, як він став Полковником, йому сподобалася одна гарна дівчина, яка на той момент була Підполковником. Вони зустрілися з нею приблизно пів року і він вирішив зробити їй пропозиція руки та серця і вона погодилася. Вони одружилися Приблизно через 2 тижні після того, як Давид зробив їй пропозицію і на їхньому весіллі побував сам Генерал. На розпалі весілля Генерал підійшов до Давида і сказав йому таку сумну новину, що йому вже час у відставку, і він хотів би побачити Давида Генералом поліції замість нього, оскільки у нього були найкращі успіхи з усіх. У результаті наступного дня Генерал покликав Давида до себе в кабінет і розповів, що потрібно буде йому робити спочатку і що якщо будуть питання, щоб він дзвонив йому. Після того як Генерал пояснив Давиду, що і як треба робити, він попрощався з усіма і представив нового Генерала.
