Дитинство
Народився Данило 2002 року в Києві. Життя тоді було важким, і 2006 року, коли Данилові було 4 роки, його родина емігрувала до Харкова. Дитинство в нього було непросте, і сім'я жила дуже бідно, оскільки батько працював у доках за жалюгідні гроші, які одразу спускав у шинку. Трохи пізніше Данила віддали до школи, тому що йому потрібна була англійська. У школі він познайомився з його другом, коли їм обом було десь по 11 років. Обидва були дуже схожі, в обох «свистіло» в кишенях, і на цьому ґрунті поступово вони стали найкращими друзями. Коли Даніоло та його друг стукнуло по 12, вони затіяли свою скромну справу: крадіжка з крамниць на ринку, робота кишенькового злодія і т.п. Але одного вечора, коли вони намагалися обнести товарну крамницю з овочами, їх випадково помітив поліцейський, який відійшов покурити. Втеча виявилася провальною: як тільки друг данила переліз через паркан, Данило кинув йому сумку з овочами, але сам перелізти не встиг і був заарештований разом з другом. Так і пролетіли шість років початкової школи, були успіхи та падіння, але Данило намагався тримати високу планку.І ось, вже зовсім не дитині, 12 років. Настає період середньої школи. Батько і мати щасливо відправляють свого сина першого навчального дня, а Данило радісно крокує на зустріч новим знанням. У період початкової школи він обзавівся деякими знайомими. Ізі не назвав би їх друзями, це щось середнє. На його щастя, до його нового класу надійшов його вже на той момент приятель. Він являв собою досить помітного хлопця, що любить увагу оточуючих, з трохи агресивною вдачею. Багато хто цурався його, боявся. Але чи хочуть цього ці двоє, чи ні, не важливо, долі їх переплелися і надалі цей зв'язок відіграє ключову роль у житті хлопчика Данила. А поки що шкільні безтурботні дні, місяці летять. Данило все глибше заглиблюється в теорію, в науки, що розповідають основи життя, правила, традиції, історію. Точні науки відходять на другий план, внаслідок чого успішність парубка падає. Середній бал наближається, як дивно це не звучало, до середнього. Це зовсім не влаштовує батьків Данило. Хоча спроби заспокоїти та розповісти про свої захоплення не давалися успіхом, він не сумував і рухався вперед.
Юність
Початок старшої школи. Данило все ж таки перевів, хоч і частинку свого погляду на точні науки. Він сам розуміє історію історією, але для вступу до хорошого університету потрібні комплексні знання. У той же час, він зі своїм уже другом, все більше проводить вільний час. Його приятель хоч і має поганий характер, все ж таки є надійною і відданою людиною. Вони ходять розважальними закладами, на вечірки, які влаштовують батьки однокласників. Для спокійного Данила такий зв'язок потрібен був для зняття скутості та скромності, це перешкода, яку йому потрібно було максимально згладити. Так само, приятель як і Данило, захоплювався теорією. Його батько служив у поліції міста, офіцером. Гордість переповнювала груди його приятеля, що виливалося в часті розповіді про події та злочинність. Цим усім він ділився з другом, очі якого сяяли, чуючи ці історії. А ще його друг любив розповідати історії про його дядька, який переїхав до Харкова. Про те, які перспективи для прекрасного життя і про те, як його дядько там влаштувався. Данило вислуховував усі ці історії з часточкою скепсису, але юнацькі мрії про пригоди давалися взнаки. У школі Данило став відмінником, почав займатися багатьма видами спорту, брав участь у шкільному комітеті з безпеки та навіть на змаганнях з боксу, виступаючи від імені школи. Данило був чудовим боксером і навіть займав призові місця на шкільних змаганнях. Минув час, Данило чудово склав іспити. Після закінчення школи Ізі вступив до університету, де вивчав правоохоронну діяльність. Під час навчання він додатково проходив практику у місцевій поліції та знайомився з роботою справжніх поліцейських.Доросле життя
У 22 роки Данило разом зі своїм нерозлучним другом успішно закінчили університет і вирішили витратити кілька років на практичну роботу в поліції. Після подання заяви до місцевого поліцейського департаменту вони отримали схвальну відповідь. Незабаром Данило та його друга було призначено на посаду патрульних офіцерів у поліцейському департаменті міста Харків, де вони проводили свої дні на охороні порядку та безпеки городян. Данило охоче чинив затримання і дбав про те, щоб злочинці потрапили під суд. Він був радий, адже його мрія збулася. У неробочий час Данило їздив у місто до своїх батьків, щоб поспілкуватися з ними та розповісти про свої успіхи у ролі офіцера поліції. У вихідні він виходив гуляти зі своїм собакою, грав із дгугом у баскетбол і проводив більшу частину часу в боксерській залі. Через деякий час він переїхав до свого скромного, але затишного будинку, який він купив на свої чесно зароблені гроші. Данило був дуже радий цьому, оскільки він отримав більше свободи. При цьому він знав, що його справжнє життя тільки починається. В даний час він несе службу в СБУ Д
