Глава 1 (початок)
25 травня 2000 року в місті Дніпро у родині міліціонерів, народився хлопчик, ще до народження, мати його назвала Максимом.
Батько, Валерій, був полковником міліції на посаді начальника дитячої колонії. Через його корумповані зв’язки та корупційні можливості, гроші в сім’ї були.
Мати, Вікторія, була майором міліції на посаді інспектора, але через взяту декретну відпустку, працювала диспетчером таксі по області.
Щоб в Максима по життю все виходило, хрещеним батьком покликали близького друга батька, по сумісництву, заступника начальника ДАІ по Дніпру, Анатолія.
Глава 2 (дитинство)
Через деякий час з сім’ї пішов батько. Після цього, Вікторія з Максимом поїхали в місто Кадіївка, до бабусі Тані.
Після переїзду, Максима віддали в місцевий дитячий садок. Все було добре, поки його, через два роки, не перевели в випускну групу дитячого садка, в один із днів він почав заколот, відмовившись йти до дитячого садка, близькі його в цьому підтримали та дозволили залишитися вдома, до початку школи.
В шість років, 22 серпня 2006 року, Максим з мамою переїхав назад до Дніпра, в службову квартиру, виділену міліцією. Через десять днів, Максим пішов до першого класу районної школи.
В школі Максим не розумів, що від нього хочуть вчителі та батьки, це продовжилося до кінця другого класу. На початку третього класу, Максим знайшов легкий путь, а саме вміння списувати та користуватися ГДЗ, через це він втратив математичні здібності вже в старшій школі, з шостого класу по четвертий курс технікуму.
Протягом всієї початкової школи, Максим був ябедником та плаксієм, під кінець четвертого класу, він поборов ці риси, позбавився від них.
З п’ятого до сьомого класу, Максим підтягнув всі предмети, крім математики, та почав цікавитися автомобілями. В чотирнадцять років Максим вже працював автослюсарем, іноді пропускаючи навчання в школі, та зранку, перед заняттями, підмітався в комп’ютерному клубі за квитки на три години, після чого продавав однокласникам, або використовував їх сам.
На кінці восьмого класу Максим зламав ногу, через що не ходив до школи та на роботу. Вільний час він тратив на різні відеоролики різного формату. В якийсь момент, його зацікавила тема вогнепальної зброї, він дивився ролики на цю тему, читав статті, як вітчизняного виробництва, так і іноземного.
Через свою захопленість вогнепальною зброєю, Максим весь дев’ятий клас проходив на тренування в тир, брав участь в змаганнях по спортивній стрільбі, брав участь у підготовці до служби в Збройних Силах, ходив у походи в рамках курсу молодого бійця та вчився модернізувати зброю.
Зі школи Максим пішов після дев’ятого класу, вже на стільки байдуже йому було на своїх однокласників, що він не прийшов на випускний вечір та урочисте отримання свідоцтва про закінчення школи, всі документи звідти, забрав тільки через пів місяця.
Після школи Максим подав документи до Автотранспортного Фахового Коледжу, здав екзамени на достатній бал, з першого ж семестру був на стипендії. В коледжі Максим навчився досягати своїх цілей будь-яким способом, якщо треба було зрадити людину, на благо мети, то саме цей шлях він вибере. Провчився Максим в коледжі без проблем та потрясінь, навчання було цікаве та корисне. Прийшла пора здавати ЗНО та йти до університету, але…
Глава 3 (доросле життя)
Через провалене ЗНО, Максим не зміг поступити до університету, тож прийшла черга віддавати борг батьківщині. На думку Максима, проходити строкову службу дуже банально, також в нього був достатній досвід в військовій справі, тож через це, він підписав контракт на три роки з ЗСУ в 93-тю механізовану бригаду «Холодний Яр», до групи ремонтно-відновлювального батальйону. Після підготовки, Максим відправився на позиції, недалеко від лінії зіткнення з ОРДЛО. На той час, там було відносно тихо, лише вдалині звучали автоматні черги та вибухи, постійні ротації та тренування, поки позицію Максима не накрив залп ворожої артилерії. Бійці 93-ї механізованої бригади, що знаходилися на тій позиції, відбулися легкими пораненнями, контузією та невеликим переляком.
Глава 4 (наші дні)
Початок повномасштабного вторгнення Максим зустрів на ротації в Дніпропетровській області. Вдруге підписавши контракт влітку, в ту ж саму бригаду, в той ж самий батальйон, його відіслали в Донецьку область.
Кожного дня Максим зустрічає автівки з різних кутів світу, як ті, що передали по ленд-лізу, так і ті, що затрофеїли під час боїв з ворогом.
25 травня 2000 року в місті Дніпро у родині міліціонерів, народився хлопчик, ще до народження, мати його назвала Максимом.
Батько, Валерій, був полковником міліції на посаді начальника дитячої колонії. Через його корумповані зв’язки та корупційні можливості, гроші в сім’ї були.
Мати, Вікторія, була майором міліції на посаді інспектора, але через взяту декретну відпустку, працювала диспетчером таксі по області.
Щоб в Максима по життю все виходило, хрещеним батьком покликали близького друга батька, по сумісництву, заступника начальника ДАІ по Дніпру, Анатолія.
Глава 2 (дитинство)
Через деякий час з сім’ї пішов батько. Після цього, Вікторія з Максимом поїхали в місто Кадіївка, до бабусі Тані.
Після переїзду, Максима віддали в місцевий дитячий садок. Все було добре, поки його, через два роки, не перевели в випускну групу дитячого садка, в один із днів він почав заколот, відмовившись йти до дитячого садка, близькі його в цьому підтримали та дозволили залишитися вдома, до початку школи.
В шість років, 22 серпня 2006 року, Максим з мамою переїхав назад до Дніпра, в службову квартиру, виділену міліцією. Через десять днів, Максим пішов до першого класу районної школи.
В школі Максим не розумів, що від нього хочуть вчителі та батьки, це продовжилося до кінця другого класу. На початку третього класу, Максим знайшов легкий путь, а саме вміння списувати та користуватися ГДЗ, через це він втратив математичні здібності вже в старшій школі, з шостого класу по четвертий курс технікуму.
Протягом всієї початкової школи, Максим був ябедником та плаксієм, під кінець четвертого класу, він поборов ці риси, позбавився від них.
З п’ятого до сьомого класу, Максим підтягнув всі предмети, крім математики, та почав цікавитися автомобілями. В чотирнадцять років Максим вже працював автослюсарем, іноді пропускаючи навчання в школі, та зранку, перед заняттями, підмітався в комп’ютерному клубі за квитки на три години, після чого продавав однокласникам, або використовував їх сам.
На кінці восьмого класу Максим зламав ногу, через що не ходив до школи та на роботу. Вільний час він тратив на різні відеоролики різного формату. В якийсь момент, його зацікавила тема вогнепальної зброї, він дивився ролики на цю тему, читав статті, як вітчизняного виробництва, так і іноземного.
Через свою захопленість вогнепальною зброєю, Максим весь дев’ятий клас проходив на тренування в тир, брав участь в змаганнях по спортивній стрільбі, брав участь у підготовці до служби в Збройних Силах, ходив у походи в рамках курсу молодого бійця та вчився модернізувати зброю.
Зі школи Максим пішов після дев’ятого класу, вже на стільки байдуже йому було на своїх однокласників, що він не прийшов на випускний вечір та урочисте отримання свідоцтва про закінчення школи, всі документи звідти, забрав тільки через пів місяця.
Після школи Максим подав документи до Автотранспортного Фахового Коледжу, здав екзамени на достатній бал, з першого ж семестру був на стипендії. В коледжі Максим навчився досягати своїх цілей будь-яким способом, якщо треба було зрадити людину, на благо мети, то саме цей шлях він вибере. Провчився Максим в коледжі без проблем та потрясінь, навчання було цікаве та корисне. Прийшла пора здавати ЗНО та йти до університету, але…
Глава 3 (доросле життя)
Через провалене ЗНО, Максим не зміг поступити до університету, тож прийшла черга віддавати борг батьківщині. На думку Максима, проходити строкову службу дуже банально, також в нього був достатній досвід в військовій справі, тож через це, він підписав контракт на три роки з ЗСУ в 93-тю механізовану бригаду «Холодний Яр», до групи ремонтно-відновлювального батальйону. Після підготовки, Максим відправився на позиції, недалеко від лінії зіткнення з ОРДЛО. На той час, там було відносно тихо, лише вдалині звучали автоматні черги та вибухи, постійні ротації та тренування, поки позицію Максима не накрив залп ворожої артилерії. Бійці 93-ї механізованої бригади, що знаходилися на тій позиції, відбулися легкими пораненнями, контузією та невеликим переляком.
Глава 4 (наші дні)
Початок повномасштабного вторгнення Максим зустрів на ротації в Дніпропетровській області. Вдруге підписавши контракт влітку, в ту ж саму бригаду, в той ж самий батальйон, його відіслали в Донецьку область.
Кожного дня Максим зустрічає автівки з різних кутів світу, як ті, що передали по ленд-лізу, так і ті, що затрофеїли під час боїв з ворогом.
Останнє редагування:
