Розділ I Народження:
У маленькому містечку на Львівщині 08.01.2000 року з'явилося неймовірне немовля якого назвали в честь свого дідуся, Марян. Марян народився в чудовій сім'ї яка з дитинства піклувалася про нього до двух років. Тому що батьки Маряна захотіли собі інше життя і жити так як їм заменеться. Але його бабуся не віддала та не кинула маленького Марян комусь, вона його взяла на опікунство та ростила. Але при вихованні Маряна, йому відразу це відзначилося тим, що Марян був надзвичайно цілеспрямованим та енергійним немовлям. Так і почалося в нього нове життя с прабабусею.
Розділ II Шкільні роки:
Доля Маряна не була легкою з самого дитинства. Його прабуся працюючи в день на роботі а ввечері в дома, мала надзвичайно скромний дохід. Попри тяжку фінансову ситуацію, вона завжди намагалися зробити все можливе, щоб Маряну все дати та підняти його на ноги. Але на жаль під час роботи на господарстві вдома, до їнього дому прийшла дуже тяжка звістка, що батько маленького Маряна, дуже в тяжкому стані та йому потрібна швидка реанімація. Батька маленького Маряна забрала швидка, але не встигла довести до лікарні. Маленький Марянчик через три дні у свої маленьки рочки, вже стоячи на кладовищи ховав свого батька. Про хлопчика надалі піклувалася пробабуся, яка підтрумаавала його та хотіла дати йому все тільки найкраще. Життя продовжувалося, Марян був допитливим та цікавим хлопчиком. Він вивчав природу, допомагав пробабусі на господарстві та мріяв про можливість здобути якісну освіту. Коли настав час іти до школи, Марян виявився відмінником. Він завжди бажав навчатися, був цілеспрямованим та завжди ставив перед собою високі цілі, адже розумів, що хотів добитися набагато кращого і самого найкращого у своєму житті.
Розділ III Підлітковий вік:
У підлітковому віці Марян зустрівся з жорстокістю цього світу. Через свою цілеспрямованість він почав страждати від всіх своїх однокласників, які почали сміятися з нього через це, що він був сиротою, та беззахисним хлопчиком. Марян почав закриватися в собі та став сором’язливим і дуже спокійним хлопцем. Але не зупинявся та з піднятою головою та тяжкістю на душі, він йшов до своєї мрії, до свого кращого життя.
Розділ IV Навчання в академії:
Після закінчення школи Марян почав думати про свою майбутню професію. Але після побаченого в нашій країні, він захотів допомагати людям, рятувати та бути корисним. Тому він вирішив вступити до академії життєдіяльності, де він почав навчатися на пожежника, відкривати для себе багато цікавого, та знфйомитися з його однолітками. Під час навчання він здобув велику кількість знань, практичних навичок, та багато друзів які його підтримували заіжди. Завдяки яким він легко знайшов роботу і почав свою подорож у доросле життя.
Розділ V Доросле життя:
Після закінчення Академії життєдіяльності Марян отримав роботу в Державній Службі Надзвичайних Ситуацій в м. Полтава. Він сміливо та завзято почав там працювати. На кожному виклику він завжди виділявся своїм вмінням швидко реагувати й правильно шукати вихід із ситуації. Його колеги були дуже раді, що з ними працює така сміла, впевнена та життєрадісна людина. Його дуже поважали на роботі, цінили та берегли як зіницю ока, тому що він для них був взірцем.
Розділ VI Робота в ДСНС:
Одного разу бувши на зміні йому прийшов виклик про те, що після ракетного вибуху в м. Харкові стався обвал будинку. Він зібравши команду працівників вирушив на допомогу. Це була складна спецоперація. Вона тривала цілих 36 годин. Але наш рятівник не здавався та не боявс іти в пекло, він боровся за кожне життя людей далі. Вони зробили неможливе, врятувавши найбільше життів, та висвітлили важливість роботи ДСНС. Після закінчення цієї важливої операції, Марян був виснажений, але він знаходив силу у підтримці своєї родини та вдячності від тих, кого врятував. Він продовжував свою роботу в ДСНС та залишався символом надії для тих, хто потребував допомоги в найважчі моменти.
Розділ VII Особисте життя:
Особисте життя в Маряна було цікавим, у 18 років він знайшов своє кохання. Марян був вже на хорошій посаді, та при званні. В один прекрасний сонячний день, до лав ДСНС прийшла дівчина, яка хотіла влаштуватися до них на роботу. Після співбесіди, дівчину прийняли до лав ДСНС, та вона почала працювати разом з Маряном в одній команді. Кожного дня вони працювали, допомагали та рятували людські життя. Так з часом вони почали зустрічатися, та завжди бути разом. Вона працювала разом з ним в ДСНС і ніколи його не залишала. Була вірним другом, коханою людиною та великою підтримкою для Маряна. Вони жили душа в душу і завжди підтримували один одного. Навіть у складні часи для них двох.
У маленькому містечку на Львівщині 08.01.2000 року з'явилося неймовірне немовля якого назвали в честь свого дідуся, Марян. Марян народився в чудовій сім'ї яка з дитинства піклувалася про нього до двух років. Тому що батьки Маряна захотіли собі інше життя і жити так як їм заменеться. Але його бабуся не віддала та не кинула маленького Марян комусь, вона його взяла на опікунство та ростила. Але при вихованні Маряна, йому відразу це відзначилося тим, що Марян був надзвичайно цілеспрямованим та енергійним немовлям. Так і почалося в нього нове життя с прабабусею.
Розділ II Шкільні роки:
Доля Маряна не була легкою з самого дитинства. Його прабуся працюючи в день на роботі а ввечері в дома, мала надзвичайно скромний дохід. Попри тяжку фінансову ситуацію, вона завжди намагалися зробити все можливе, щоб Маряну все дати та підняти його на ноги. Але на жаль під час роботи на господарстві вдома, до їнього дому прийшла дуже тяжка звістка, що батько маленького Маряна, дуже в тяжкому стані та йому потрібна швидка реанімація. Батька маленького Маряна забрала швидка, але не встигла довести до лікарні. Маленький Марянчик через три дні у свої маленьки рочки, вже стоячи на кладовищи ховав свого батька. Про хлопчика надалі піклувалася пробабуся, яка підтрумаавала його та хотіла дати йому все тільки найкраще. Життя продовжувалося, Марян був допитливим та цікавим хлопчиком. Він вивчав природу, допомагав пробабусі на господарстві та мріяв про можливість здобути якісну освіту. Коли настав час іти до школи, Марян виявився відмінником. Він завжди бажав навчатися, був цілеспрямованим та завжди ставив перед собою високі цілі, адже розумів, що хотів добитися набагато кращого і самого найкращого у своєму житті.
Розділ III Підлітковий вік:
У підлітковому віці Марян зустрівся з жорстокістю цього світу. Через свою цілеспрямованість він почав страждати від всіх своїх однокласників, які почали сміятися з нього через це, що він був сиротою, та беззахисним хлопчиком. Марян почав закриватися в собі та став сором’язливим і дуже спокійним хлопцем. Але не зупинявся та з піднятою головою та тяжкістю на душі, він йшов до своєї мрії, до свого кращого життя.
Розділ IV Навчання в академії:
Після закінчення школи Марян почав думати про свою майбутню професію. Але після побаченого в нашій країні, він захотів допомагати людям, рятувати та бути корисним. Тому він вирішив вступити до академії життєдіяльності, де він почав навчатися на пожежника, відкривати для себе багато цікавого, та знфйомитися з його однолітками. Під час навчання він здобув велику кількість знань, практичних навичок, та багато друзів які його підтримували заіжди. Завдяки яким він легко знайшов роботу і почав свою подорож у доросле життя.
Розділ V Доросле життя:
Після закінчення Академії життєдіяльності Марян отримав роботу в Державній Службі Надзвичайних Ситуацій в м. Полтава. Він сміливо та завзято почав там працювати. На кожному виклику він завжди виділявся своїм вмінням швидко реагувати й правильно шукати вихід із ситуації. Його колеги були дуже раді, що з ними працює така сміла, впевнена та життєрадісна людина. Його дуже поважали на роботі, цінили та берегли як зіницю ока, тому що він для них був взірцем.
Розділ VI Робота в ДСНС:
Одного разу бувши на зміні йому прийшов виклик про те, що після ракетного вибуху в м. Харкові стався обвал будинку. Він зібравши команду працівників вирушив на допомогу. Це була складна спецоперація. Вона тривала цілих 36 годин. Але наш рятівник не здавався та не боявс іти в пекло, він боровся за кожне життя людей далі. Вони зробили неможливе, врятувавши найбільше життів, та висвітлили важливість роботи ДСНС. Після закінчення цієї важливої операції, Марян був виснажений, але він знаходив силу у підтримці своєї родини та вдячності від тих, кого врятував. Він продовжував свою роботу в ДСНС та залишався символом надії для тих, хто потребував допомоги в найважчі моменти.
Розділ VII Особисте життя:
Особисте життя в Маряна було цікавим, у 18 років він знайшов своє кохання. Марян був вже на хорошій посаді, та при званні. В один прекрасний сонячний день, до лав ДСНС прийшла дівчина, яка хотіла влаштуватися до них на роботу. Після співбесіди, дівчину прийняли до лав ДСНС, та вона почала працювати разом з Маряном в одній команді. Кожного дня вони працювали, допомагали та рятували людські життя. Так з часом вони почали зустрічатися, та завжди бути разом. Вона працювала разом з ним в ДСНС і ніколи його не залишала. Була вірним другом, коханою людиною та великою підтримкою для Маряна. Вони жили душа в душу і завжди підтримували один одного. Навіть у складні часи для них двох.
Останнє редагування:
