Дитинство
Міша Фрірайтер народився 28 серпня 2000 року в місті Харків. Народився він у звичайній родині: батько Міші працював далекобійником, а мати працювала у звичайному продуктовому магазині.
Батько Міші постійно пропадав у рейсах, тому більшу частину його виховувала мати.
Коли Міша пішов у перший клас, до нього погано відносилися однокласники, тому що вважали Мішу дивним, але Міша не звертав на них уваги і далі вчився та пізнавав світ.
Міша з дитинства полюбляв спорт. Він ходив на вільну боротьбу, це було його найулюбленішим заняттям.
Він дуже багато тренувався, і коли він вперше поїхав на змагання, йому було дуже страшно, але він зайняв 3 місце, і це дало мотивацію далі тренуватися.
У Міші було мало друзів, але був друг, який його завжди підтримував.
Вони познайомились ще в самому дитинстві, коли їм було по 5 років, у дитячому садку, і з того часу вони не розлучались.
Міша завжди був добрим та розумним хлопцем. Він не був агресивним.
Він любив дізнаватися щось нове та дуже полюбляв грати в різні ігри.
Юнацтво
Коли Міша був у старших класах, він почав вирішувати, ким він хоче бути. Його батько хотів, щоб він теж був далекобійником, але Міша ніколи не хотів там працювати. Кожні літні канікули Міша підробляв на різних роботах: то збирав полуницю, то розвішував листівки, мив автівки — і що він тільки не робив. Він відкладав гроші на першу автівку.
Також Міша любив проводити час із батьками. Коли батько не в рейсі, вони гуляли парками, їздили на дачу, ходили на річку й дуже гарно проводили разом час.
Але в старших класах Міша зіткнувся з булінгом з боку хлопця з паралелі. Цей хлопець був старший за Мішу. Одного разу він викликав Мішу все вирішити на кулаках після уроків за школою. Міші було страшно, але в нього був такий характер, що він не міг узяти й розповісти все батькам, бо не хотів, щоб мама хвилювалася.
Коли Міша прийшов за школу, там стояло троє чоловік, але Міша був сам, і на нього накинулися. Міша намагався відбиватися, але в нього це погано виходило. Все ж таки, коли все закінчилося, вони зламали Міші ребро.
Міша розповів мамі все, що трапилося. Мама не стала сваритися, а відвела Мішу до лікарні. Після цього Міша вирішив тренуватися ще більше, щоб їм помститися
Дорослішання
Коли Міші Виполнилось 18 років він з усіх накоплених грошей купив свою першу автівку стареньку Skody Oktavia
Після цього всього міші видали повістку в армію і Міша пішов служити в Армії Міша удосконалив свої навички та знання армія міші показала що він хоче бути в похожій системі
Коли Міша повернувся додому з армії він розпочав навчання з прав людей законів і тому подібне
І подав на вступ до інституту МВС
Він здав екзамени на вступ на 98 балів з 100 це його гордість
Спорт підготовку він здав на ідеально так як в дитинстві дуже багато приділяв уваги спорту
Після закінчення інституту його прийняли до СБУ
І його мрія здійснилася
Перші роки служби
Після того як Мішу прийняли до СБУ, він почав звикати до нового життя. Він розумів, що тепер у нього буде багато відповідальності та роботи. Міша хотів добре виконувати свою роботу, тому старався не підводити своїх колег та керівництво.
Перший час йому було трохи важко, тому що все було новим. Новий колектив, нові правила та багато різних завдань. Але Міша швидко звик до цього. Він добре спілкувався з іншими працівниками та завжди міг попросити поради, якщо чогось не знав.
Міша продовжував багато тренуватися. Він бігав, займався боротьбою та робив різні вправи. Ще з дитинства спорт був важливою частиною його життя, тому він не хотів його залишати. Завдяки постійним тренуванням Міша підтримував себе у хорошій формі.
Також він багато читав та вивчав закони. Міша хотів краще розуміти свою роботу та знати, як правильно діяти в різних ситуаціях. Він не боявся вчитися чомусь новому, тому поступово отримував більше знань.
Через деякий час Міша почав отримувати більше досвіду. Він старався відповідально виконувати всі завдання та завжди приходив на допомогу своїм товаришам. За це його почали поважати колеги.
У вільний час Міша не забував про свою сім’ю. Він часто телефонував батькам та розповідав їм про своє життя. Коли була можливість, вони проводили час разом. Батьки дуже пишалися своїм сином, адже бачили, що він сам обрав свій шлях і зміг досягти своєї мрії.
Міша також не забував свого старого друга, з яким вони познайомилися ще в дитячому садку. Вони продовжували спілкуватися та підтримувати один одного. Для Міші було важливо мати поруч людей, яким він довіряє.
Крім щоденних завдань, Міші доводилося брати участь у спеціальних тренуваннях з тактичної підготовки та стрільби. Він розумів, що співробітник СБУ повинен діяти не лише розумно, а й швидко у критичних ситуаціях. Тому він регулярно залишався після зміни на полігоні, відпрацьовуючи навички володіння табельною зброєю та координації дій у складі групи. Завдяки наполегливості та гарній фізичній формі він швидко заслужив довіру керівництва і став повноцінною частиною згуртованого колективу.
