Oлександр Куций
Козак
Прізвище, ім’я, по батькові (ПІБ):
Куций Олександр ПавловичСтать:
ЧоловічаМати:
ВчителькаБатько:
АграрійЗріст:
172 смВага:
52 кгДата народження:
9 вересня 2009 рокуВік:
15 роківМісце народження:
Україна, с. МаньківціНаціональність:
УкраїнецьМісце проживання:
Україна, с. МаньківціЗахоплення:
Історія, спорт, військова справаСтатура:
Міцна, спортивна, займається ММАКолір очей:
КаріЗачіска:
Темно-коричневаВідмітні ознаки:
Відмінна фізична форма, лідерські якості, вміння приймати складні рішення в непростих ситуаціяхДитинство Сашка Куцого
Сашко Куций народився в невеликому селі Маньківці, серед золотистих полів, високих пагорбів і мальовничої природи. Він був наймолодшим у родині з чотирьох дітей. Його батьки — тато Павло, відомий тракторист, і мама Ліля, найкраща вчителька в селі — важко працювали, щоб забезпечити свою сім’ю.Сашко ріс активним і допитливим хлопчиком. Він любив лазити по деревах, вигадувати пригоди й майструвати будиночки. Через невисокий зріст з нього часто насміхалися інші діти:
— Ого, Сашко, тебе й вітер може здути! — жартували старші.
— Куций — короткий на зріст, але довгий на вигадки! — сміялися дівчата, коли бачили, як він пускає по струмку човник із пляшок.
Сашко Куций. Юність
Сашко ріс у селі на сході України. Він був худорлявим, із запалими щоками, скуйовдженим волоссям і невгамовною енергією. Прізвисько "Куций хвіст" він отримав не лише через прізвище, а й через свою завзятість.Його юність була сповнена відкриттів. Разом із друзями — Костею, Ігорем і Дімою — вони досліджували покинуті будівлі, лазили по деревах у школі, мріяли про майбутнє. Літом ходили на річку, ловили рибу, будували плоти, взимку каталися на санчатах, лижах і ковзанах.
Одного дня Сашко знайшов старий щоденник у покинутій хаті — записи незнайомця виявилися схожими на історію його родини. Це стало початком справжньої пригоди.
Сашко Куций і його перше кохання
Сашко Куций народився у невеличкому селі на сході України, де ранковий туман ніжно огортає пагорби, а запах свіжого хліба з пекарні наповнює вузенькі вулички. З дитинства він вирізнявся тихим, але допитливим характером. Його часто можна було побачити з книжкою у руках або з палицею в руці, яку він перетворював на меч, уявляючи себе героєм казок.
У школі Сашко був звичайним учнем — не відмінником, але й не пустуном. Його серце вперше затріпотіло в сьомому класі, коли до їхнього класу перевели новеньку — Марічку. Вона мала довге русе волосся і завжди носила стриману усмішку. Для Сашка вона стала цілим світом.
Його перше кохання було мов весняна гроза — неочікуване, щире, трішки наївне. Він писав для неї вірші, які соромився віддати. Збирав квіти в лісі, щоб залишити на її парті. Вони почали спілкуватися, гуляти після школи, обговорювати музику й мріяти про майбутнє. Це була ніжна, чиста прив’язаність, яка залишилася в серці Сашка назавжди, навіть коли їхні шляхи з Марічкою розійшлися після школи.
Сашко подорослішав, поїхав навчатися до великого міста, але в кожній пісні про перше кохання згадував її — ту дівчину з русим волоссям, що вперше змусила його серце тремтіти.
Сашко Куций і шкільні роки
Попри прізвисько, що викликало усмішки, Сашко був серйозним. З першого класу сидів на першій парті — бо хотів знати більше.У шостому класі з однокласниками створили «таємний штаб» за школою. Вчителька, замість сварити, підтримала ініціативу — комірчину перетворили на куточок для відпочинку з книжками та мапою.
Сашко обожнював історію — пам’ятав дати, переказував битви з натхненням. На фізкультурі завжди був першим. На "Захисті Вітчизни" став лідером.
Були й помилки. Якось посперечався з учителькою — а потім визнав, що був неправий. Це навчило його відповідальності.
Сашко Куций і військова справа
З дитинства мріяв стати захисником України. Читав про полководців, тренувався в тирі, бігав кроси, ходив на гуртки з домедичної допомоги. Захоплювався Запорізькою Січчю.Після школи вступив до військового ліцею, а згодом — до Академії сухопутних військ. Там зрозумів, що служба — це не лише зброя, а відповідальність і братерство.
Одного разу під час навчань його група потрапила в умовну засідку. Завдяки інтуїції Сашко вивів команду. Його прозвали «Куций Генерал».