Народження - раннє дитинство.
Народився малий 08.07.2002 у місті Вінниця. За спогадами його хотіли назвати Іваном , але бабуся благала назвати Павлом , або Петром , але сімʼя дійшла до згоди на імені Пабло?. Проживав малий у самій звичайній сімʼї. Сімʼя його була не багатою , але й не бідною , з дитинства ріс без батька , виховувався дідусем, мамою та бабусею , був доволі здібною дитиною , за спогадами рідних був дуже слухняним , але іноді міг показати свій характер?.
Дитинство:
Сидячи зараз в телефоні , зі сльозами згадую своє дитинство , і з важким подихом пригадую як формувався майбутній «я»…
Від того часу як навчився ходити завжди странно намагався усім допомогти - то шпалери пофарбувати , то фарбу розілляти?. Був не посидючою , але дуже допитливою та слухняною дитиною.
З часом через брак часу мене влаштували у дитячий садок , там я активно взаємодіяв з дітьми , та був серед них однією із зразковою дітиною. В садочку був дуже активним , любив співати , мав феноменальну памʼять легко вивчав будь який віршик.
Ось пройшло моє раннє дитинство час іти в школу, коли згадую ці моменти навертаються сльози.. я малий , але вже доволі високий блондин з букетом який більший ніж я іду перший раз у школу , там купа різних незнайомих мені дітей також поряд зі мною, хтось плаче , а я посміхаюсь та радію тому що я йду до школи ?. На святі першого вересня демонструю свої здібності , розказую половину віршиків за інших дітей (мені досі соромно що я це зробив). У початковій школі дуже добре вчився , дуже швидко навчився читати цілими словами , а не по складам , був доволі здібною дитиною. В середній школі отримував хороші оцінки , дуже добре знав математику, обожнював читати різну літературу та фантазувати про себе як я стаю на місці героя і виконую роль героя , і отримував від цього величезне задоволення.
Також варто відмітити що коли в шкільній програмі зʼявилась історія , я став дійсно патріотом своєї любої України , вивчав поза уроками історію … З приводу фізичного виховання не мав жодних проблем , постійно брав участь у різноманітних змаганнях , здобував призові місця у обласних змаганнях.
У старшій школі голова була зайнята іншим , дівчатами та думками як заробити перші гроші ?. Я майже закинув навчання , але активно займався спортом , хоча вчився доволі гарно , так сказати на логіці показував хороші знання.
Закінчення школи - мови про золоту медаль навіть не було , але була відзнака по спорту… отже склавши усі іспити довго думав куди все ж таки іти на навчання, душа прагнула йти на навчання у поліцейську академію, але мозок сказав: «Хлопче твоє призначення працювати головою , а не руками та іншими частинами тіла» ? , так я вступив на навчання у педагогічний університет на факультет історії…
Період дозрівання:
Після вступу в університет перед мною відкрилось багато різних дверей .. але який шлях
Обрати я не знав .. можна було як усі понюхати запах свободи , уникати батьківського контролю та займатись різними дурницями ? , але я був би не якби не вибрав важку працю над собою. На першому курсі я показав що я доволі серйозна , але водночас проста людина яка знайде до кожного підхід , в університеті мав багато друзів , далі займався спортом , відвідував військову кафедру , та працював над своїм розвитком , читав книги , займався спортом і прагнув заробити як умога більше грошей….
Чим дорослішим я ставав тим все більше я розчаровувався у людях , але в один момент я познайомився з одним вже не молодим чоловіком який дав мені дорогу у світле майбутнє…
Після знайомства з цим чоловіком (буду називати його Сергієм) , я отримав свою першу нормальну роботу (головним агітатором перед депутатськими виборами) , як Ви вже зрозуміло Сергій балатувався у депутати в місті Вінниця.. Перший раз мені доручили керувати доволі великим колективом… Я сумлінно виконував свою роботу і показав свій потенціал як хорошого лідера , чесної та пунктуальної людини).
Після депутатських виборі Сергій отримав свій мандат… а я … а я отримав посаду замісника у його компанії… Для мене це був величезний скачок , я студент другого курсу замісник у чималій компанії… Це величезні плюси , але були і мінуси , я відкинув навчання на задній план , і багато людей мені заздрили , та поза очі засуджували мене та намагались якось висміяти за будь що.. З часом працюючи з людьми та читаючи різну літературу я вивчив психологію людей , я навчився передбачати поведінку людей що в майбутньому буде величезним бонусом у моїй майбутній карʼєрі…
Здавалось що все йде як по маслу , але тут зʼявляється одне величезне АЛЕ , перше справжнє кохання, через яке я повністю відкидаю навчання , та перестаю працювати , я впав у зону комфорту , два роки я кохав дівчину яка мене зламала та поставила величезні палки у колеса мого розвитку … Але перейдем ближче до теми , все ж таки це не роман , а моя біографія ). Отож , через дівчину я втратив: роботу , з горем закінчив університет, втратив мотивацію розвиватись , втратив ту яка втратила мене…
Період взльоту та різкого падіння…
Після цих усіх подій , я був у розпачі , не знав що робити… І тут зʼявляється квиток у нове життя , знайомий запрошує мене до себе , у нове місто для мене Харків. Приїхавши до нього ми довго говорили про перспективи Харкова , та яке це прогресивне місто. Після цього всього я збираю
Речі кидаю Вінницю , та переїжджаю у сам Харків. Приїхав я ніким , не знаючи нікого , не знаючи міста жив я у друга , намагався працювати на різних роботах , але жаги до роботи як у молоді роки не було… І тут я випадково по радіо я чую що у мерію Харкова потрібний секретар. Я був настільки мотивований що за три секунди я написав резюме , і помчав до мерії , зайшовши туди я був у захваті від атмосфери , мерія здалась мені великим мурашником , але працював він як годинник…
Прийшовши туди я сказав що я прийшов на співбесіду на посаду секретаря, але я був не один претендент на цю посаду. Я був впевнений що цю посаду займу саме я , і ніхто крім мене , я був готовий на все щоб отримати роботу. Після спів бесіди на якій я себе показав доволі добре , були різні тести на грамотність , історія , українська мова і т.п. Склавши тест я набрав найбільше балів та отримав бейджик та омріяне місце у мерії Харкова на посаді Секретаря.
Довго секретарем я не працював , у мене горів вогонь в очах , я вливався у колектив , знайшов справжніх друзів які ділились своїм досвідом по роботі. Через деякий час я став водієм , возив різних міністрів на каву , та по різним справам. У мерії я познайомився з дівчиною , яка була старша за мене по званню , вона мені дуже подобалась , але я про це мовчав , старанно працював та йшов до своєї мети отримати депутатський мандат.
З часом я став охоронцем у меріі , звучить так собі , але робота дуже відповідальна , там я відвідував курси по самообороні , як поводиться зі зброєю. Це все давалось мені легко , тому що я навчався на військовій кафедрі.
І тут зʼявився новий шанс взлетіти по карʼєрній драбині у верх , було вакантне місце на посаду міністра…
Я не гаючи часу почав вивчати матеріали які мені потрібні щоб отримати це місце , мої товариші та та сама дівчина навчали мене та допомагали мені отримати це місце.
Після довгого тесту серед інспекції з Києва , я отримав омріяну роботу , доволі активно працюючим з СБУ та бригадами ЗСУ у Харкові , вивів наші збройні сили на новий рівень , зарекомендував себе як зразковий службовець , отримував подяки від керівництва , та виховав не один десяток зразкових працівників у мерії та у структурах які мені підчинялись.
З часом я отримав підвищення, я став замісником мера міста Харків , це була дуже престижна робота для мене… але склалось як склалось , я відʼїздив у іншу область по важливих справах , не повʼязаних з роботою. Новий мер не цінував мою роботу яку я виконував раніше , та я втратив свою посаду , та знову став МО.
Я був розчарований перебігом подій , втративши посаду, я був у розпачі і тут натрапила інша біда ( не буду розповідати це особисте ) , я продав усе своє майно у Харкові , квартиру , авто та невеличкий бізнес , звільняюсь з роботи та повертаюсь у рідне місто…
Теперішний час:
Вирішивши усі свої проблеми я знову готовий до нових випробувань , маючи жагу до праці я ставлю для себе нову ціль стати мером, скоро будуть вибори , та я планую йти в кандидати на посаду мера міста Дніпро , з великим запалом та бажанням працювати у новому колективі …
Народився малий 08.07.2002 у місті Вінниця. За спогадами його хотіли назвати Іваном , але бабуся благала назвати Павлом , або Петром , але сімʼя дійшла до згоди на імені Пабло?. Проживав малий у самій звичайній сімʼї. Сімʼя його була не багатою , але й не бідною , з дитинства ріс без батька , виховувався дідусем, мамою та бабусею , був доволі здібною дитиною , за спогадами рідних був дуже слухняним , але іноді міг показати свій характер?.
Дитинство:
Сидячи зараз в телефоні , зі сльозами згадую своє дитинство , і з важким подихом пригадую як формувався майбутній «я»…
Від того часу як навчився ходити завжди странно намагався усім допомогти - то шпалери пофарбувати , то фарбу розілляти?. Був не посидючою , але дуже допитливою та слухняною дитиною.
З часом через брак часу мене влаштували у дитячий садок , там я активно взаємодіяв з дітьми , та був серед них однією із зразковою дітиною. В садочку був дуже активним , любив співати , мав феноменальну памʼять легко вивчав будь який віршик.
Ось пройшло моє раннє дитинство час іти в школу, коли згадую ці моменти навертаються сльози.. я малий , але вже доволі високий блондин з букетом який більший ніж я іду перший раз у школу , там купа різних незнайомих мені дітей також поряд зі мною, хтось плаче , а я посміхаюсь та радію тому що я йду до школи ?. На святі першого вересня демонструю свої здібності , розказую половину віршиків за інших дітей (мені досі соромно що я це зробив). У початковій школі дуже добре вчився , дуже швидко навчився читати цілими словами , а не по складам , був доволі здібною дитиною. В середній школі отримував хороші оцінки , дуже добре знав математику, обожнював читати різну літературу та фантазувати про себе як я стаю на місці героя і виконую роль героя , і отримував від цього величезне задоволення.
Також варто відмітити що коли в шкільній програмі зʼявилась історія , я став дійсно патріотом своєї любої України , вивчав поза уроками історію … З приводу фізичного виховання не мав жодних проблем , постійно брав участь у різноманітних змаганнях , здобував призові місця у обласних змаганнях.
У старшій школі голова була зайнята іншим , дівчатами та думками як заробити перші гроші ?. Я майже закинув навчання , але активно займався спортом , хоча вчився доволі гарно , так сказати на логіці показував хороші знання.
Закінчення школи - мови про золоту медаль навіть не було , але була відзнака по спорту… отже склавши усі іспити довго думав куди все ж таки іти на навчання, душа прагнула йти на навчання у поліцейську академію, але мозок сказав: «Хлопче твоє призначення працювати головою , а не руками та іншими частинами тіла» ? , так я вступив на навчання у педагогічний університет на факультет історії…
Період дозрівання:
Після вступу в університет перед мною відкрилось багато різних дверей .. але який шлях
Обрати я не знав .. можна було як усі понюхати запах свободи , уникати батьківського контролю та займатись різними дурницями ? , але я був би не якби не вибрав важку працю над собою. На першому курсі я показав що я доволі серйозна , але водночас проста людина яка знайде до кожного підхід , в університеті мав багато друзів , далі займався спортом , відвідував військову кафедру , та працював над своїм розвитком , читав книги , займався спортом і прагнув заробити як умога більше грошей….
Чим дорослішим я ставав тим все більше я розчаровувався у людях , але в один момент я познайомився з одним вже не молодим чоловіком який дав мені дорогу у світле майбутнє…
Після знайомства з цим чоловіком (буду називати його Сергієм) , я отримав свою першу нормальну роботу (головним агітатором перед депутатськими виборами) , як Ви вже зрозуміло Сергій балатувався у депутати в місті Вінниця.. Перший раз мені доручили керувати доволі великим колективом… Я сумлінно виконував свою роботу і показав свій потенціал як хорошого лідера , чесної та пунктуальної людини).
Після депутатських виборі Сергій отримав свій мандат… а я … а я отримав посаду замісника у його компанії… Для мене це був величезний скачок , я студент другого курсу замісник у чималій компанії… Це величезні плюси , але були і мінуси , я відкинув навчання на задній план , і багато людей мені заздрили , та поза очі засуджували мене та намагались якось висміяти за будь що.. З часом працюючи з людьми та читаючи різну літературу я вивчив психологію людей , я навчився передбачати поведінку людей що в майбутньому буде величезним бонусом у моїй майбутній карʼєрі…
Здавалось що все йде як по маслу , але тут зʼявляється одне величезне АЛЕ , перше справжнє кохання, через яке я повністю відкидаю навчання , та перестаю працювати , я впав у зону комфорту , два роки я кохав дівчину яка мене зламала та поставила величезні палки у колеса мого розвитку … Але перейдем ближче до теми , все ж таки це не роман , а моя біографія ). Отож , через дівчину я втратив: роботу , з горем закінчив університет, втратив мотивацію розвиватись , втратив ту яка втратила мене…
Період взльоту та різкого падіння…
Після цих усіх подій , я був у розпачі , не знав що робити… І тут зʼявляється квиток у нове життя , знайомий запрошує мене до себе , у нове місто для мене Харків. Приїхавши до нього ми довго говорили про перспективи Харкова , та яке це прогресивне місто. Після цього всього я збираю
Речі кидаю Вінницю , та переїжджаю у сам Харків. Приїхав я ніким , не знаючи нікого , не знаючи міста жив я у друга , намагався працювати на різних роботах , але жаги до роботи як у молоді роки не було… І тут я випадково по радіо я чую що у мерію Харкова потрібний секретар. Я був настільки мотивований що за три секунди я написав резюме , і помчав до мерії , зайшовши туди я був у захваті від атмосфери , мерія здалась мені великим мурашником , але працював він як годинник…
Прийшовши туди я сказав що я прийшов на співбесіду на посаду секретаря, але я був не один претендент на цю посаду. Я був впевнений що цю посаду займу саме я , і ніхто крім мене , я був готовий на все щоб отримати роботу. Після спів бесіди на якій я себе показав доволі добре , були різні тести на грамотність , історія , українська мова і т.п. Склавши тест я набрав найбільше балів та отримав бейджик та омріяне місце у мерії Харкова на посаді Секретаря.
Довго секретарем я не працював , у мене горів вогонь в очах , я вливався у колектив , знайшов справжніх друзів які ділились своїм досвідом по роботі. Через деякий час я став водієм , возив різних міністрів на каву , та по різним справам. У мерії я познайомився з дівчиною , яка була старша за мене по званню , вона мені дуже подобалась , але я про це мовчав , старанно працював та йшов до своєї мети отримати депутатський мандат.
З часом я став охоронцем у меріі , звучить так собі , але робота дуже відповідальна , там я відвідував курси по самообороні , як поводиться зі зброєю. Це все давалось мені легко , тому що я навчався на військовій кафедрі.
І тут зʼявився новий шанс взлетіти по карʼєрній драбині у верх , було вакантне місце на посаду міністра…
Я не гаючи часу почав вивчати матеріали які мені потрібні щоб отримати це місце , мої товариші та та сама дівчина навчали мене та допомагали мені отримати це місце.
Після довгого тесту серед інспекції з Києва , я отримав омріяну роботу , доволі активно працюючим з СБУ та бригадами ЗСУ у Харкові , вивів наші збройні сили на новий рівень , зарекомендував себе як зразковий службовець , отримував подяки від керівництва , та виховав не один десяток зразкових працівників у мерії та у структурах які мені підчинялись.
З часом я отримав підвищення, я став замісником мера міста Харків , це була дуже престижна робота для мене… але склалось як склалось , я відʼїздив у іншу область по важливих справах , не повʼязаних з роботою. Новий мер не цінував мою роботу яку я виконував раніше , та я втратив свою посаду , та знову став МО.
Я був розчарований перебігом подій , втративши посаду, я був у розпачі і тут натрапила інша біда ( не буду розповідати це особисте ) , я продав усе своє майно у Харкові , квартиру , авто та невеличкий бізнес , звільняюсь з роботи та повертаюсь у рідне місто…
Теперішний час:
Вирішивши усі свої проблеми я знову готовий до нових випробувань , маючи жагу до праці я ставлю для себе нову ціль стати мером, скоро будуть вибори , та я планую йти в кандидати на посаду мера міста Дніпро , з великим запалом та бажанням працювати у новому колективі …
