RP-біографія Ростіка Щадила
Ім’я: Ростік Щадило
Вік: 24 роки
Національність: Українець
Поточна роль: Лідер ДКВС (Державної кримінально-виконавчої служби)
Народження та дитинство (0–12 років)
Ростік народився у невеликому містечку Чернігівської області у родині простих, але чесних людей. Його батько, Микола, працював охоронцем в місцевій колонії, а мати, Оксана, — медсестрою в районній лікарні. Родина жила скромно, але з гідністю. З дитинства він чув від батька: “Коли не можеш бути сильнішим — будь розумнішим. А головне — не будь байдужим.”
Уже з малих років Ростік вирізнявся серед однолітків своєю допитливістю та внутрішньою зрілістю. Він не любив насилля, але завжди ставав на захист слабших. У 5 класі, коли група хлопців намагалася принизити новачка з іншої школи, Ростік був єдиним, хто встав між ними.
Підлітковий вік (13–17 років)
У підлітковому віці його характер загартувався. Містечко не було спокійним — бідність, безробіття, вуличні “авторитети”. Багато його однолітків пішли “не туди”. Але Ростік тримався осторонь. Часто після школи допомагав батькові по господарству або матері у догляді за хворими сусідами.
У 15 років він почав займатися боксом — не для того, щоб битися, а щоб мати силу для самозахисту та самодисципліни. Тренер одразу побачив у ньому не просто фізичні задатки, а лідерський дух.
У школі він не був улюбленцем вчителів, бо завжди мав свою думку. Але саме ця впертість і щирість робили його авторитетом серед друзів.
Юність (18–21 роки)
Після школи Ростік без вагань вступив до Академії Державної пенітенціарної служби. Хтось сміявся з цього вибору, мовляв, “будеш зекам двері відкривати”. Але він мав іншу мету — змінити систему зсередини.
На навчанні виявив себе як відповідальний, принциповий курсант. У 19 років під час практики в одному з СІЗО проявив себе героїчно: запобіг втечі, не вдаючись до сили, лише перемовинами. Його дії відзначило керівництво, і вперше про нього заговорили не лише як про курсанта, а як про майбутнього реформатора.
Доросле життя (22–24 роки)
Після випуску почав працювати у колонії суворого режиму. За короткий час зарекомендував себе як людина, яка не боїться дивитись правді у вічі. В’язні поважали його за чесність, а колеги — за витримку. Він ніколи не піднімав голосу, але його слухали всі.
На 23-му році життя його перевели до центрального апарату ДКВС у Києві, де він приєднався до групи реформаторів. Вони розробляли нову модель ресоціалізації — ідейну та практичну. Його бачення системи без знущань, з людяним ставленням, але водночас із залізною дисципліною, стало основою нової стратегії.
Теперішній час (24 роки)
На початку 2025 року Ростік Щадило був призначений Лідером ДКВС. У 24 роки — наймолодший в історії України.
Він відмовився від кабінетної роботи й почав їздити по установах, спілкуватися з персоналом, ув’язненими, родичами. Він став не просто чиновником, а обличчям змін.
В його офісі немає портретів, зате є дошка з написом:“Не система керує людиною. Людина керує системою.”
Ім’я: Ростік Щадило
Вік: 24 роки
Національність: Українець
Поточна роль: Лідер ДКВС (Державної кримінально-виконавчої служби)
Народження та дитинство (0–12 років)
Ростік народився у невеликому містечку Чернігівської області у родині простих, але чесних людей. Його батько, Микола, працював охоронцем в місцевій колонії, а мати, Оксана, — медсестрою в районній лікарні. Родина жила скромно, але з гідністю. З дитинства він чув від батька: “Коли не можеш бути сильнішим — будь розумнішим. А головне — не будь байдужим.”
Уже з малих років Ростік вирізнявся серед однолітків своєю допитливістю та внутрішньою зрілістю. Він не любив насилля, але завжди ставав на захист слабших. У 5 класі, коли група хлопців намагалася принизити новачка з іншої школи, Ростік був єдиним, хто встав між ними.
Підлітковий вік (13–17 років)
У підлітковому віці його характер загартувався. Містечко не було спокійним — бідність, безробіття, вуличні “авторитети”. Багато його однолітків пішли “не туди”. Але Ростік тримався осторонь. Часто після школи допомагав батькові по господарству або матері у догляді за хворими сусідами.
У 15 років він почав займатися боксом — не для того, щоб битися, а щоб мати силу для самозахисту та самодисципліни. Тренер одразу побачив у ньому не просто фізичні задатки, а лідерський дух.
У школі він не був улюбленцем вчителів, бо завжди мав свою думку. Але саме ця впертість і щирість робили його авторитетом серед друзів.
Юність (18–21 роки)
Після школи Ростік без вагань вступив до Академії Державної пенітенціарної служби. Хтось сміявся з цього вибору, мовляв, “будеш зекам двері відкривати”. Але він мав іншу мету — змінити систему зсередини.
На навчанні виявив себе як відповідальний, принциповий курсант. У 19 років під час практики в одному з СІЗО проявив себе героїчно: запобіг втечі, не вдаючись до сили, лише перемовинами. Його дії відзначило керівництво, і вперше про нього заговорили не лише як про курсанта, а як про майбутнього реформатора.
Доросле життя (22–24 роки)
Після випуску почав працювати у колонії суворого режиму. За короткий час зарекомендував себе як людина, яка не боїться дивитись правді у вічі. В’язні поважали його за чесність, а колеги — за витримку. Він ніколи не піднімав голосу, але його слухали всі.
На 23-му році життя його перевели до центрального апарату ДКВС у Києві, де він приєднався до групи реформаторів. Вони розробляли нову модель ресоціалізації — ідейну та практичну. Його бачення системи без знущань, з людяним ставленням, але водночас із залізною дисципліною, стало основою нової стратегії.
Теперішній час (24 роки)
На початку 2025 року Ростік Щадило був призначений Лідером ДКВС. У 24 роки — наймолодший в історії України.
Він відмовився від кабінетної роботи й почав їздити по установах, спілкуватися з персоналом, ув’язненими, родичами. Він став не просто чиновником, а обличчям змін.
В його офісі немає портретів, зате є дошка з написом:“Не система керує людиною. Людина керує системою.”
