Глава перша - Дитинство
Сеньків Артем Олександрович народився 2000 року у місті Запоріжжя.
Його родина була досить успішною, щоб дати йому гарне дитинство. Маму Артема звали Людмила. Вона працювала неврологом в лікарні і успішно просувалася кар'єрними сходами. Папу звали Олександр. Він працював перевезником. Батьки були дуже працелюбні та зайняті люди, тож Артем найчастіше сидів зі своїм суворим дідусем Миколою, який був колишнім Генералом СБУ. Дідусь дав багато досвіду своєму онукові. Він вчив його читати, писати, готувати, бути одним вдома і багато багато іншого. Так Артем поступово з малих років зробив собі закалку - бути сильним та стресостійкім в любих ситуаціях.
Глава друга - Ціль Артема
Артем часто виходив на вулицю і гуляв зі своїми однолітками в поліцейських. Коли він пішов до школи та навчився читати, його улюбленими книжками були детективи. Він детально вивчав поліцейських, злочинців і все, що пов'язано з ними. Йому було дуже цікаво і весело вести діалог на цю тему. Так і провів Артем дитинство, поки йому не виповнилося 15 років. С цього моменту життя Артема перешло на новий рівень. Мамі запропонували посаду заступника головного лікаря в Італії, вона не могла відмовитись від такої пропозиції, так як все своє життя вчилася на цю посаду. Артема було неможливо умовити поїхати з нею. Він був дуже упертий і хотів піти стопами дідуся. Артем залишився один з дідусем...
Глава третя - Як все почалося
Мама в Італії, батько постійно у відрядженнях, Артема вже нічого не тримало у Запоріжжі. Він приняв рішення переїхати у Харьків. Хлопець зібрав всі важливі речі, придбав квиток, попрощався з дідусем та поїхав у нове життя, у нову подорож. Вже в Харькові Артем успішно закінчив школу на червоний диплом. Батьки приїхали відзначити із сином цю подію. Вони багато чого обговорили. Артем вирішив розповісти всім про свої наміри: "Я подав заяву на вступ до ЗСУ!" Батьки схвалили дії сина., дідусь Микола ледве не заплакав від щастя, ві упевнився в тому, що виростив справжнього героя та чоловіка. За тиждень боєць почав готуватися до служби, вивчая різні методи та правила. Також не забував про силові навчання. Артем знову перейшов на новий рівень...
Глава четверта - Важке життя військовослужбовців
Приїхавши на базу Артема перевірили і дали форму та посвідчення Рекрута. Солдати часто любили Важку роботу давати Рекрутам. Рекрути в свою чергу не могли відмовити старшому по званню та виконували брудні роботи, миючи туалет, стоячи на вишках , рахуючи бардюри, та клітини на плацу. Після тридцяти днів важкої праці Артем два рази підвищівся і став на посаду Старшого Солдата. Йому видали військовий квиток та розповіли про переведення. Артем три хвилини стояв і не знав, що робити. Він прийняв рішення відложити свою ціль і продовжувати розвиватися у ЗСУ. Час йде, Ст Солдат Артем стає все сильнішим і сильнішим. Старшому складу дуже подобається, як працює Артем, поки не сталося одна жахлива ситуація... Полковник крикнув в рацію КОД - 5...
Глава п'ята - Неохайний Рекрут
Всі військовослужбовці встали в шеренгу та почали уважно слухати Полковника. "На нас запланований напад, ми повинні підготуватися до нього. В нас є 40 хвилин! " - голосно сказав Полковник. (Після 40 хвилин) Всі упорно відбиваються. У Артема закінчилися патрони, він відходить за приграду і бачить, як Рекрут з неохайності стріляє у нашого військовослужбовця. Артем бере всю провину на себе. (Після нападу в кабінеті Генерала) "Ти розумієш, що ти накоїв? Ти це розумієш? А якщо б ти його вбив?" - сказав Генерал Артему. В цей час швидко входить у кімнату Рекрут і признається: "Це я зробив, п.Генералу!" (30 хвилин вирішень проблем) Артему пощастило, с цією ситуацією підвищення він отримати вже не міг. Генерал дав йому можливість піти по боєвій готовності. Артем підписав заяву...
Глава шоста - Все перевернулося до гори дригом
Життя стало цікавишим, отримавши військовий квиток у Артема з'явилась можливість перейти в Національну Поліцію України. Він подав заяву до вступу. Через 3 дні її схвалили та не втрачая час хлопець вступив в організацію. (Пройшло 3 Роки) Артем був на посаді Капітана, кожний співробітник хотів би працювати з ним. Все було прекрасно, поки не сталося це... Капітан Артем їхав на завдання Генерала зі своїми співробітниками але раптом почався обстріл службового авто, водія вбили і транспорт повело вниз гори. Всі загинули окрім Артема. Він був у жахливому стані. Його встигли довести до лікарні. Серце зупинялося двічі. Його на якийсь час вдалося врятувати... Потрібна дорога операція, яку зробити в Україні неможливо. Таким чином Артему довелося переїхати на якийсь час до Італії. Цілий рік знадобився, щоб поставити його на ноги.
Глава сьома і остання - Неймовірна пропозиція
На телефон Артема прийшла листівка, де було сказано, що головний лікар відділення в якому лікувався Артем, запропонував стати на його посаду. Артем зразу погодився, бо хотів працювати лікарем після того як пройшов тяжкі випробування...
Сеньків Артем Олександрович народився 2000 року у місті Запоріжжя.
Його родина була досить успішною, щоб дати йому гарне дитинство. Маму Артема звали Людмила. Вона працювала неврологом в лікарні і успішно просувалася кар'єрними сходами. Папу звали Олександр. Він працював перевезником. Батьки були дуже працелюбні та зайняті люди, тож Артем найчастіше сидів зі своїм суворим дідусем Миколою, який був колишнім Генералом СБУ. Дідусь дав багато досвіду своєму онукові. Він вчив його читати, писати, готувати, бути одним вдома і багато багато іншого. Так Артем поступово з малих років зробив собі закалку - бути сильним та стресостійкім в любих ситуаціях.
Глава друга - Ціль Артема
Артем часто виходив на вулицю і гуляв зі своїми однолітками в поліцейських. Коли він пішов до школи та навчився читати, його улюбленими книжками були детективи. Він детально вивчав поліцейських, злочинців і все, що пов'язано з ними. Йому було дуже цікаво і весело вести діалог на цю тему. Так і провів Артем дитинство, поки йому не виповнилося 15 років. С цього моменту життя Артема перешло на новий рівень. Мамі запропонували посаду заступника головного лікаря в Італії, вона не могла відмовитись від такої пропозиції, так як все своє життя вчилася на цю посаду. Артема було неможливо умовити поїхати з нею. Він був дуже упертий і хотів піти стопами дідуся. Артем залишився один з дідусем...
Глава третя - Як все почалося
Мама в Італії, батько постійно у відрядженнях, Артема вже нічого не тримало у Запоріжжі. Він приняв рішення переїхати у Харьків. Хлопець зібрав всі важливі речі, придбав квиток, попрощався з дідусем та поїхав у нове життя, у нову подорож. Вже в Харькові Артем успішно закінчив школу на червоний диплом. Батьки приїхали відзначити із сином цю подію. Вони багато чого обговорили. Артем вирішив розповісти всім про свої наміри: "Я подав заяву на вступ до ЗСУ!" Батьки схвалили дії сина., дідусь Микола ледве не заплакав від щастя, ві упевнився в тому, що виростив справжнього героя та чоловіка. За тиждень боєць почав готуватися до служби, вивчая різні методи та правила. Також не забував про силові навчання. Артем знову перейшов на новий рівень...
Глава четверта - Важке життя військовослужбовців
Приїхавши на базу Артема перевірили і дали форму та посвідчення Рекрута. Солдати часто любили Важку роботу давати Рекрутам. Рекрути в свою чергу не могли відмовити старшому по званню та виконували брудні роботи, миючи туалет, стоячи на вишках , рахуючи бардюри, та клітини на плацу. Після тридцяти днів важкої праці Артем два рази підвищівся і став на посаду Старшого Солдата. Йому видали військовий квиток та розповіли про переведення. Артем три хвилини стояв і не знав, що робити. Він прийняв рішення відложити свою ціль і продовжувати розвиватися у ЗСУ. Час йде, Ст Солдат Артем стає все сильнішим і сильнішим. Старшому складу дуже подобається, як працює Артем, поки не сталося одна жахлива ситуація... Полковник крикнув в рацію КОД - 5...
Глава п'ята - Неохайний Рекрут
Всі військовослужбовці встали в шеренгу та почали уважно слухати Полковника. "На нас запланований напад, ми повинні підготуватися до нього. В нас є 40 хвилин! " - голосно сказав Полковник. (Після 40 хвилин) Всі упорно відбиваються. У Артема закінчилися патрони, він відходить за приграду і бачить, як Рекрут з неохайності стріляє у нашого військовослужбовця. Артем бере всю провину на себе. (Після нападу в кабінеті Генерала) "Ти розумієш, що ти накоїв? Ти це розумієш? А якщо б ти його вбив?" - сказав Генерал Артему. В цей час швидко входить у кімнату Рекрут і признається: "Це я зробив, п.Генералу!" (30 хвилин вирішень проблем) Артему пощастило, с цією ситуацією підвищення він отримати вже не міг. Генерал дав йому можливість піти по боєвій готовності. Артем підписав заяву...
Глава шоста - Все перевернулося до гори дригом
Життя стало цікавишим, отримавши військовий квиток у Артема з'явилась можливість перейти в Національну Поліцію України. Він подав заяву до вступу. Через 3 дні її схвалили та не втрачая час хлопець вступив в організацію. (Пройшло 3 Роки) Артем був на посаді Капітана, кожний співробітник хотів би працювати з ним. Все було прекрасно, поки не сталося це... Капітан Артем їхав на завдання Генерала зі своїми співробітниками але раптом почався обстріл службового авто, водія вбили і транспорт повело вниз гори. Всі загинули окрім Артема. Він був у жахливому стані. Його встигли довести до лікарні. Серце зупинялося двічі. Його на якийсь час вдалося врятувати... Потрібна дорога операція, яку зробити в Україні неможливо. Таким чином Артему довелося переїхати на якийсь час до Італії. Цілий рік знадобився, щоб поставити його на ноги.
Глава сьома і остання - Неймовірна пропозиція
На телефон Артема прийшла листівка, де було сказано, що головний лікар відділення в якому лікувався Артем, запропонував стати на його посаду. Артем зразу погодився, бо хотів працювати лікарем після того як пройшов тяжкі випробування...
Останнє редагування:
