Дитинство(1)
Стенлі народився в маленькому Українському містечку Дніпропетровщини. Його сім'я, звичайно, була не дуже багатою, але й не бідною, його батьки могли собі дозволити створити всі умови для щасливого дитинства хлопчика. Батька звали Назар, він був досить успішним журналістом. Мати звали Тетяна , займалася домашнім господарством та вихованням маленького Ярослава. Батько в дитинстві навчався музиці, можливо, бажаючи втілити в сина те, чого не вийшло в нього самого, найняв для нього вчителя музики, коли Стенлі було лише 6 років. Він навчався грі на гетарі та фортепіано. Йому завжди більше подобалося фортепіано, він любив слухати, як його вчитель грає різні твори.До речі, його вчителя звали Сергій Харьков, він був дуже вмілим музикантом і вплинув на маленького Стенлі. Стенлі ріс, йому легко давалася не тільки музика, а й навчання, він не гнався за високими оцінками, проте завжди був серед кращих. Всі вважали, що у Стенлі велике майбутнє в музиці, вже о 13-й він почав давати невеликі виступи, о 14-й написав свою першу невелику п'єсу для фортепіано. Також легко він лагодив із однолітками, був завжди у колі друзів, любимо батьками, про найкраще дитинство та мріяти складно. Однак, ніщо не може тривати вічно.
Юність(2)
Його батько розслідував зв'язок одного з місцевих політиків із злочинним угрупованням Хоффмани. Якось йому вдалося знайти незаперечні докази, якби він написав про це в газетах, це стало б справжньою сенсацією. Цей політик також розумів це. Незабаром Назара стали переслідувати люди Хофман, він не міг бути впевненим у безпеці своїх рідних і вирішив вивести їх із країни. Він вирішив відправити їх до брата, який мешкав у тихому Луцьку . Його звали Андрій.
Лист від Назара для Андрія:
Я зміг отримати докази зв'язку місцевого уряду з угрупованням Хоффмана. Однак не впевнений, що встигну опублікувати цю статтю. Його люди переслідую мене, вони готові на все, щоб моя стаття не потрапила до газет. Я дуже переживаю за Стенлі і вирішив відправити його до тебе. Будь ласка, подбай про нього.
Твій брат, Назар.
І так, Стенлі, коли йому було 15 років, був змушений переїхати до абсолютно іншого городку , розлучитися з батьком, друзями та рідним містом. Його вчитель музики на прощання подарував йому скрипку та попросивши, щоб він не кидав музику. Переїзд дався йому важко, не знаючи ні місцевої мови, ні культури. У Андрія не було своїх дітей, і згодом замінив йому сина.Вони проводили багато часу разом, він навчав Стенлі німецької мови та стрільбі. Коли Стенлі освоївся, було вирішено, що йому необхідно продовжити освіту, і він вступив до училища факультету економіки. Проблем із навчанням не виникало. Йому було нелегко порозумітися з однолітками, але він зміг знайти кілька хороших друзів. Разом з ними він почав грати в баскетбол, у них була своя дворова команда, він був одним із найкращих. Вони навіть кілька разів брали участь у турнірах. Також Стенлі не закинув музику, він щоденно вправлявся грі на скрипці. Він освоївся на новому місці, але все ще в глибині душі хотів повернутись на батьківщину і побачитися з батьком.
Молодість(3)
Коли Стенлі виповнюється 18 років, він дізнається, що більше ніколи не зможе побачитися зі своїм батьком. Він важко переносив цю новину, і Андрій, вирішивши, що вже досить Стенлі дорослий, розповідає йому, чим він займається насправді. Андрій був головою місцевого злочинного угруповання, об'єднаного під прізвищем Монтано. Стенлі потроху починає залучатися до цієї діяльності, це стало йому новим натхненням. Андрій представивши його своїм людям, як свого сина та спадкоємця. потроху Стенлі почав вчитися, спочатку він виступав як рядовий член, але вже за місяць Андрій поставив його командиром одного із загонів угруповання.Ні в кого з членів не виникало жодних претензій до такого рішення, адже Стенлі мав винятковий розум і лідерські якості, він чудово проявляв себе в найважчих ситуаціях. На тлі всього цього він майже не з'являвся на навчанні, викладачі були незадоволені, проте терпіли, оскільки за результатами іспитів Стенлі виявився одним із найкращих.
Але без негативних наслідків теж не обійшлося, був цілком і повністю залучений до кримінальної діяльності та став проводити куди менше часу з друзями. Поступово їх шляхи розійшлися. Час минав, і в 20 років Стенлі був уже повноцінним заступником голови найбільшого злочинного угруповання м. Харків.Ніхто не сумнівався в тому, що саме він у майбутньому обійме посаду лідера. Так і сталося. Андрій сильно захворів і невдовзі помер. Йому ось-ось мало виповнитися 55 років. Один із найбільших злочинних авторитетів України загинув не в перестрілці, не спійманий, а від звичайної хвороби... Він помер непереможеним. І ось, як і заповідав Андрій, Стенлі стає головою найбільшого злочинного угруповання м.Харків. Він з гордістю прийняв на себе цю відповідальність. У нього вже був досвід, він не гірше за будь-яке інше знав свою справу. Угруповання продовжило зростати і розвиватися, а сам Стенлі з роками все більше набирався досвіду, і не збирався здавати позиції..
Наш час(4)
Наразі Стенлі уже 14 років є лідером ОПГ Хоффман. Він уже давно завоював загальну повагу та довіру, забезпечив безбідну старість своєї матері. Однак його амбіції не вщухли. Він також прагне досягти чогось більшого, постійно розвивається у своїй справі, шукає нові можливості. І цим він приваблює все нових і нових соратників. Ніхто не знає, що відбудеться завтра, проте саме тому потрібно прагнути того, щоб це завтра було краще, ніж сьогодні.
Стенлі народився в маленькому Українському містечку Дніпропетровщини. Його сім'я, звичайно, була не дуже багатою, але й не бідною, його батьки могли собі дозволити створити всі умови для щасливого дитинства хлопчика. Батька звали Назар, він був досить успішним журналістом. Мати звали Тетяна , займалася домашнім господарством та вихованням маленького Ярослава. Батько в дитинстві навчався музиці, можливо, бажаючи втілити в сина те, чого не вийшло в нього самого, найняв для нього вчителя музики, коли Стенлі було лише 6 років. Він навчався грі на гетарі та фортепіано. Йому завжди більше подобалося фортепіано, він любив слухати, як його вчитель грає різні твори.До речі, його вчителя звали Сергій Харьков, він був дуже вмілим музикантом і вплинув на маленького Стенлі. Стенлі ріс, йому легко давалася не тільки музика, а й навчання, він не гнався за високими оцінками, проте завжди був серед кращих. Всі вважали, що у Стенлі велике майбутнє в музиці, вже о 13-й він почав давати невеликі виступи, о 14-й написав свою першу невелику п'єсу для фортепіано. Також легко він лагодив із однолітками, був завжди у колі друзів, любимо батьками, про найкраще дитинство та мріяти складно. Однак, ніщо не може тривати вічно.
Юність(2)
Його батько розслідував зв'язок одного з місцевих політиків із злочинним угрупованням Хоффмани. Якось йому вдалося знайти незаперечні докази, якби він написав про це в газетах, це стало б справжньою сенсацією. Цей політик також розумів це. Незабаром Назара стали переслідувати люди Хофман, він не міг бути впевненим у безпеці своїх рідних і вирішив вивести їх із країни. Він вирішив відправити їх до брата, який мешкав у тихому Луцьку . Його звали Андрій.
Лист від Назара для Андрія:
Я зміг отримати докази зв'язку місцевого уряду з угрупованням Хоффмана. Однак не впевнений, що встигну опублікувати цю статтю. Його люди переслідую мене, вони готові на все, щоб моя стаття не потрапила до газет. Я дуже переживаю за Стенлі і вирішив відправити його до тебе. Будь ласка, подбай про нього.
Твій брат, Назар.
І так, Стенлі, коли йому було 15 років, був змушений переїхати до абсолютно іншого городку , розлучитися з батьком, друзями та рідним містом. Його вчитель музики на прощання подарував йому скрипку та попросивши, щоб він не кидав музику. Переїзд дався йому важко, не знаючи ні місцевої мови, ні культури. У Андрія не було своїх дітей, і згодом замінив йому сина.Вони проводили багато часу разом, він навчав Стенлі німецької мови та стрільбі. Коли Стенлі освоївся, було вирішено, що йому необхідно продовжити освіту, і він вступив до училища факультету економіки. Проблем із навчанням не виникало. Йому було нелегко порозумітися з однолітками, але він зміг знайти кілька хороших друзів. Разом з ними він почав грати в баскетбол, у них була своя дворова команда, він був одним із найкращих. Вони навіть кілька разів брали участь у турнірах. Також Стенлі не закинув музику, він щоденно вправлявся грі на скрипці. Він освоївся на новому місці, але все ще в глибині душі хотів повернутись на батьківщину і побачитися з батьком.
Молодість(3)
Коли Стенлі виповнюється 18 років, він дізнається, що більше ніколи не зможе побачитися зі своїм батьком. Він важко переносив цю новину, і Андрій, вирішивши, що вже досить Стенлі дорослий, розповідає йому, чим він займається насправді. Андрій був головою місцевого злочинного угруповання, об'єднаного під прізвищем Монтано. Стенлі потроху починає залучатися до цієї діяльності, це стало йому новим натхненням. Андрій представивши його своїм людям, як свого сина та спадкоємця. потроху Стенлі почав вчитися, спочатку він виступав як рядовий член, але вже за місяць Андрій поставив його командиром одного із загонів угруповання.Ні в кого з членів не виникало жодних претензій до такого рішення, адже Стенлі мав винятковий розум і лідерські якості, він чудово проявляв себе в найважчих ситуаціях. На тлі всього цього він майже не з'являвся на навчанні, викладачі були незадоволені, проте терпіли, оскільки за результатами іспитів Стенлі виявився одним із найкращих.
Але без негативних наслідків теж не обійшлося, був цілком і повністю залучений до кримінальної діяльності та став проводити куди менше часу з друзями. Поступово їх шляхи розійшлися. Час минав, і в 20 років Стенлі був уже повноцінним заступником голови найбільшого злочинного угруповання м. Харків.Ніхто не сумнівався в тому, що саме він у майбутньому обійме посаду лідера. Так і сталося. Андрій сильно захворів і невдовзі помер. Йому ось-ось мало виповнитися 55 років. Один із найбільших злочинних авторитетів України загинув не в перестрілці, не спійманий, а від звичайної хвороби... Він помер непереможеним. І ось, як і заповідав Андрій, Стенлі стає головою найбільшого злочинного угруповання м.Харків. Він з гордістю прийняв на себе цю відповідальність. У нього вже був досвід, він не гірше за будь-яке інше знав свою справу. Угруповання продовжило зростати і розвиватися, а сам Стенлі з роками все більше набирався досвіду, і не збирався здавати позиції..
Наш час(4)
Наразі Стенлі уже 14 років є лідером ОПГ Хоффман. Він уже давно завоював загальну повагу та довіру, забезпечив безбідну старість своєї матері. Однак його амбіції не вщухли. Він також прагне досягти чогось більшого, постійно розвивається у своїй справі, шукає нові можливості. І цим він приваблює все нових і нових соратників. Ніхто не знає, що відбудеться завтра, проте саме тому потрібно прагнути того, щоб це завтра було краще, ніж сьогодні.
