Дитинство:
Ярослав Свиридов народився 12 липня 2006 року у найбільшому селищі міського типу в Україні - Ківшарівка. Його дитинство проходило у соснових лісах де він гуляв з родичами. І кожен місяц травень була така звичка ходити на “Шашлики” у ліс. Та на заняттях бальними танцями. З п’яти років хлопчик пішов у спортивно бальний колектив “Тріумф”. В нього все виходило добре, наче як кажуть “Дано від природи - талант”. Його перший турнір був у місті Одеса де він вперше дебютував на паркеті і зайняв перше місце у класі “Атестація”. Після чого тренер побачив у мені жагу до танця і я почав ходити на індивідуальні заняття.
Навчався хлопчик у звичайній загальноосвітні школі №11 де навчалася його тітка та двоюрідна сестра. Вчився на оцінки вище середнього балу тобто 9, 10 та 11. І ось все було добре тільки англійська мова йому не піддавалася і з неї він мав 6-7 балів. Чи то хлопчик не розумів її структури чи йому було просто не цікаво, на це відповіді так і не знайшлося.
Підлітковий вік період перший (10-13 років):
Прочився хлопчик у тій школі не дуже довго і як сам бажав хлопчик так і батьки не були проти, перевели його у Куп’янський ліцей №1. Це був самий престижний ліцей на у весь Куп’янський район ліцей був великим та у другу світову війну слугував госпіталем для військово поранених. Тому у ліцеї є навіть міні музей де діти вчать його історію. Тож з 6 класу він їздив на навчання у сусіднє місто Куп’янськ, аби покращити себе і прокласти дорогу до навчання. На бальних танцях в нього також були непогані результати. Для того щоб їх фіксувати хлопцю зареєстрували спеціальний спортивний паспорт у якому ставили усі позначки за досягнення. З цим паспортом він поїхав на міжнародний конкурс бальних танців у місті Харків “Зеркальная струя”. Там він отримав 2 місце у категорії “Н” із 37 пар які також приймали змагання у цьому класу. Після цього він зрозумів, що зараз потрібно докладати всіх зусиль щоб стати кращим і добитися гарних результатів.
Підлітковий вік період другий (14-15 років):
Хоч і в хлопця виходило танцювати добре і досяг він значних успіхів у цій галузі на жаль після смерті бабусі у його пропала жага до танців оскільки бабуся вмовила мою мати віддати мене на танці. І з того часу хлопець перестав ними займатися трохи закрившись у собі. Підходив вже 9 клас і перед ним стояло питання чи після 9 класу піти у медичний коледж чи залишитись до 11 класу. Хлопець знайшов у собі нову жагу допомагати людям,а саме стати доктором. Тож із каменем на душі він починає занурюватися у світ медицини. Закінчивши 11 клас і здавши екзамени на середні бали. Хлопець зрозумів, що шансів в нього не так і багато. Але він все ж вирішує спробувати подати у Харківський національний медичний університет який входить до трійки найкращих у Україні. Конкуренція була великою але як виявилося шанси все ж залишалися. Прийшли результати і університет висунув такий контракт і умови були відповідні: Хлопця приймають на навчання але за однієї умови що він буде старанно вчитися у іншому випадку коли його оцінки буть не задовільним йому потрібно буде заплатити за своє навчання. Тож у хлопця майже не залишилось варіантів і він наважується підписати контракт. Навчання дається йому не дуже легко оскільки більшість термінів які використовує медицина вже перекваліфіковані на англійську мову. Перший курс він закінчує зводячи кінці з кінцями, а саме дотягуючі оцінки до середнього балу. Другий курс почався і йде більш оптимістично. Він перейшов на твердий середній рівень і навіть влаштувався на роботу мед. братом у міську лікарню.
Відносини:
Хлопець намагався завести знайомство з дівчатами але щось виходило не за планом. То вони відносилися до відносин не дуже серйозно, то просто хотіли подарунків і уваги але взамін нічого не давали. Тож він прийняв рішення що зараз на першому місці навчання і робота, а вже потім він буде влаштовувати своє особисте життя.
Хобі:
Парубок має дуже багато різних хобі але він трошки буває лінивим тому його заняття чимось не стабільні звідси і така їх кількість. Із основних можна зазначити нумізматика, домашні квіти та готування. Він цікавиться політикою та підтримує демократичний рух де тільки можна. Взагалі ще у 9 класі він мріяв стати кондитером, але доля вирішила інакше.
Сьогодення:
В цілому життя хлопця ніяк не змінилося, він навчається і працює. Але у хлопця з’явилося два плани. Перший: Полягав у тому щоб стати директором міської лікарні і покращити медицину у міському середовищі. Другий план полягав у тому щоб займатися політикою але також з медичним нахилом наприклад почати працювати у якійсь комісії або податися до юридичного відділу освіти і там далі протоптувати шлях до управління або департаменту медицини.
Зараз в нього лише одне якнайшвидше покінчити з медичним університетом, але ще не скоро.
