Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ):Ярік Томич В*ячеславович
Стать:Чоловіча (в житті жіноча але в грі міняти не хочу)
Мати -Ірина Томич
Батько -В*ячеслав Томич
Зріст та вага: Зріст-176см, Вага-90кг.
Дата народження:21.03.2001
Вік:24 років
Місце народження:Київ
Національність:Українець
Місце проживання:Київ
Захоплення:Їзда на мотоциклі
Сімейний стан:не одружений
Статура:Не дуже спортивна
Колір очей:карі
Зачіска:коротка. темна
Відмітні знаки:Татуювання на лівій та на правій руці
1.Дитинство
Ярослав "Ярік" Томич народився в невеликому, в місті Києва. Його дитинство проходило у родині, де панували прості, але щирі цінності — праця, чесність і взаємопідтримка.
2. Батьки
Його мама, Ірина Томич, усе життя присвятила освіті. Вона була шкільною вчителькою української мови та літератури. Вдома завжди панував дух книжок, старих підручників і віршів Тараса Шевченка. Ірина прищепила Яркові любов до слова, вміння висловлюватися, а також повагу до культури і рідної мови.
Батько, В’ячеслав Томич, працював інкасатором у ПриватБанку. Щодня він одягав форму, брав валізу і вирушав на роботу з усмішкою, але зосередженим обличчям — знав, наскільки відповідальна його професія. В’ячеслав був прикладом мужності та витримки для Яріка. Він навчав сина дисципліни, поваги до порядку і завжди казав: "Гроші — це не головне, головне — чесно їх заробляти."
3. Підлітковий вік
Підліткові роки Яріка — це час внутрішніх пошуків, перших викликів і незручних запитань до світу й до самого себе. Як і більшість хлопців у його віці, він часто вагався: ким бути, чому світ несправедливий, і що робити, коли тебе не розуміють навіть найближчі?
У школі він був “своїм серед своїх” — мав декількох вірних друзів, але тримався незалежно. Особливо близько тримався з учителем історії, з яким міг годинами обговорювати події Майдану, Крути, УПА. Ці розмови запалювали в ньому вогонь — почуття гідності та відповідальності за свою країну.
4.Доросле життя
Після закінчення школи Ярослав довго вагався — мав нахил до гуманітарних наук, мріяв про журналістику або історичний факультет. Але події в країні, особливо після 2022 року, пробудили в ньому інший голос — внутрішній обов’язок служити Батьківщині не лише словом, а й ділом.
Тоді він зробив несподіваний для багатьох вибір — подав документи до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Батько був здивований, мати плакала, але підтримала.
Ярослав не був найсильнішим фізично, зате мав витримку, аналітичний розум і вмів тримати холодну голову в стресових ситуаціях. З першого курсу його почали помічати командири — він не рвався в лідери, але став авторитетом серед курсантів.
5.Теперешній час
Ярослав працює в ДСНС міста Бориспіль та намагається стати Майором. Та збирає гроші на машину та бумбокс.
Дякую за увагу! Буду питатись стати Майором
Стать:Чоловіча (в житті жіноча але в грі міняти не хочу)
Мати -Ірина Томич
Батько -В*ячеслав Томич
Зріст та вага: Зріст-176см, Вага-90кг.
Дата народження:21.03.2001
Вік:24 років
Місце народження:Київ
Національність:Українець
Місце проживання:Київ
Захоплення:Їзда на мотоциклі
Сімейний стан:не одружений
Статура:Не дуже спортивна
Колір очей:карі
Зачіска:коротка. темна
Відмітні знаки:Татуювання на лівій та на правій руці
1.Дитинство
Ярослав "Ярік" Томич народився в невеликому, в місті Києва. Його дитинство проходило у родині, де панували прості, але щирі цінності — праця, чесність і взаємопідтримка.
2. Батьки
Його мама, Ірина Томич, усе життя присвятила освіті. Вона була шкільною вчителькою української мови та літератури. Вдома завжди панував дух книжок, старих підручників і віршів Тараса Шевченка. Ірина прищепила Яркові любов до слова, вміння висловлюватися, а також повагу до культури і рідної мови.
Батько, В’ячеслав Томич, працював інкасатором у ПриватБанку. Щодня він одягав форму, брав валізу і вирушав на роботу з усмішкою, але зосередженим обличчям — знав, наскільки відповідальна його професія. В’ячеслав був прикладом мужності та витримки для Яріка. Він навчав сина дисципліни, поваги до порядку і завжди казав: "Гроші — це не головне, головне — чесно їх заробляти."
3. Підлітковий вік
Підліткові роки Яріка — це час внутрішніх пошуків, перших викликів і незручних запитань до світу й до самого себе. Як і більшість хлопців у його віці, він часто вагався: ким бути, чому світ несправедливий, і що робити, коли тебе не розуміють навіть найближчі?
У школі він був “своїм серед своїх” — мав декількох вірних друзів, але тримався незалежно. Особливо близько тримався з учителем історії, з яким міг годинами обговорювати події Майдану, Крути, УПА. Ці розмови запалювали в ньому вогонь — почуття гідності та відповідальності за свою країну.
4.Доросле життя
Після закінчення школи Ярослав довго вагався — мав нахил до гуманітарних наук, мріяв про журналістику або історичний факультет. Але події в країні, особливо після 2022 року, пробудили в ньому інший голос — внутрішній обов’язок служити Батьківщині не лише словом, а й ділом.
Тоді він зробив несподіваний для багатьох вибір — подав документи до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Батько був здивований, мати плакала, але підтримала.
Ярослав не був найсильнішим фізично, зате мав витримку, аналітичний розум і вмів тримати холодну голову в стресових ситуаціях. З першого курсу його почали помічати командири — він не рвався в лідери, але став авторитетом серед курсантів.
5.Теперешній час
Ярослав працює в ДСНС міста Бориспіль та намагається стати Майором. Та збирає гроші на машину та бумбокс.
Дякую за увагу! Буду питатись стати Майором
