(дитинство)
Серхіо Кейт народився одного сонячного дня в місті Харків, 17 червня 1999 року у звичайній багатодітній сім’ї. Олена Кейт – матір хлопця працювала звичайним продавцем, а батько Сергій Кейт був капітаном Національної Поліції України. Здається, через доволі високе звання батька сім’я мала бути забезпеченою, але насправді зарплата в НПУ була мізерною, а заробляти «брудні» гроші Сергій Кейт категорично відмовлявся, він був неймовірно чесною, чуйною та доброю людиною. Через його чесність багато колег його недолюблювали, а через його доброту користувалися ним. Тому сім’я жила досить бідно, звісно Кейти не голодували, але мали борги та кредити.
Серхіо мав двох братиків: Назара та Данила. З братами мав дуже гарні відносини, вони були справжньою командою, завжди могли постояти один за одного. Серхіо був, напевно, найбільшою забіякою з усього сімейства, він був дуже непосидючим та трошечки незграбним, усе дитинство знаходив пригоди на свою «п’яту точку». Хоча хлопчина завжди легко знаходив друзів, але якось по-особливому він завжди відчував себе на самоті, в полях... Він обожнював приїздити на все літо на хутір до дідуся з бабусею, відпускати пса та йти в безмежні поля, проводжати сонце, палити багаття, дивитися на зорі...
(юність)
Через достатньо високі розумові здібності уже в 5 років Серхіо пішов до школи. У початкових класах він вчився дуже добре, але починаючи з 5 класу шкільні предмети перестали його цікавити. З непосидючого бешкетника він став досить стриманим та розсудливим юнаком. Він став багато читати, почав активно займатися спортом, а саме тайським боксом. У восьмому класі він почав цікавитися націоналістичним рухом. У бойовій секції він знайшов багато однодумців, так він став скінхедом. Почав ходити на різні акції, також став футбольним хуліганом улюбленого клубу «ФК Харків». Постійні бійки і сутички стали буденністю. Синяк на обличчі був майже невід’ємним атрибутом зовнішності майже до 11 класу, сам Серхіо жартуючи називав це «бойовим камуфляжем». Лише дивом йому вдавалося уникати серйозних проблем з поліцією, хоча декілька разів батькові доводилося забирати його з відділку.
У 10 класі влітку Серхіо зрозумів, що вже скоро закінчення школи та доросле життя. Розклад бути звичайним робітником його не влаштовував. Він хотів чогось більшого. Тому одного вечора, будучи на безмежному полі, дивлячись на зорі, він оцінив правильність своїх дій, зрозумівши, що життя, яким він живе, ні до чого хорошого не приведе. Він вирішив кардинально змінитися і піти по стопах батька та старшого брата Назара. Він почав посилено вчитися, розірвав старі знайомства і досить непогано склав іспити. Зрештою, він зміг вступити до Київського університету права. У цей час батько Серхіо почав зраджувати своїм принципам, і фінансовий стан сім’ї покращився в рази — усе сімейство переїхало до Києва. Прекрасно закінчивши університет у 21 рік, Серхіо поїхав до брата в Харків, де почав успішну приватну адвокатську діяльність.
(доросле життя)
Смерть... Батька сімейства було вбито, обставини були дивні. Усе сімейство пережило це дуже важко, Серхіо впав у глибоку депресію, усім довелося швидко дорослішати.
Ставши адвокатом, Серхіо побачив, що гроші вирішують усе. Йому було бридко від того, на що люди здатні заради грошей. Його дуже дратувала корумпованість державних структур. Виявилося, що очі Феміди можна легко розв’язати товстим чемоданчиком із доларами. Тому Серхіо вирішив будь-якою ціною вершити справедливість, а ціну він заплатив велику...
Впливовий мажор одного вечора в нетверезому стані влетів у автобусну зупинку. Незважаючи на погрози та застереження колег, Серхіо вирішив допомогти сім’ям постраждалих. Справа здавалася дуже легкою, адже докази були беззаперечні. Одного вечора після пізньої роботи Серхіо дуже розболілася голова, і він вирішив повернутися додому на таксі, а не на власному авто. Прокинувшись наступного ранку, перше, що він побачив у новинах, — свій підірваний автомобіль та спалений кабінет. Назар передав Серхіо, що на нього відкрито полювання. Відчай та страх охопили хлопця.У першу чергу страх за сім’ю, адже погрози в їхній бік теж надходили. Розлючений Серхіо негайно зібрав речі та покинув країну. Він почав жити життям заробітчанина, забувши своє минуле...
(теперішній час)
Не витримавши й пів року на чужині, без цілей і мети, було прийнято рішення повернутися. Справу мажора закрили майже одразу після втечі Серхіо з країни. Було прийнято рішення піти працювати до брата, вступивши в НПУ міста Дніпра. Там він досить швидко дослужився до майора та очолив департамент стратегічних розслідувань. Наразі Серхіо в оточенні хороших друзів, колег і братів продовжує нести плідну службу та вершити справедливість...
Серхіо Кейт народився одного сонячного дня в місті Харків, 17 червня 1999 року у звичайній багатодітній сім’ї. Олена Кейт – матір хлопця працювала звичайним продавцем, а батько Сергій Кейт був капітаном Національної Поліції України. Здається, через доволі високе звання батька сім’я мала бути забезпеченою, але насправді зарплата в НПУ була мізерною, а заробляти «брудні» гроші Сергій Кейт категорично відмовлявся, він був неймовірно чесною, чуйною та доброю людиною. Через його чесність багато колег його недолюблювали, а через його доброту користувалися ним. Тому сім’я жила досить бідно, звісно Кейти не голодували, але мали борги та кредити.
Серхіо мав двох братиків: Назара та Данила. З братами мав дуже гарні відносини, вони були справжньою командою, завжди могли постояти один за одного. Серхіо був, напевно, найбільшою забіякою з усього сімейства, він був дуже непосидючим та трошечки незграбним, усе дитинство знаходив пригоди на свою «п’яту точку». Хоча хлопчина завжди легко знаходив друзів, але якось по-особливому він завжди відчував себе на самоті, в полях... Він обожнював приїздити на все літо на хутір до дідуся з бабусею, відпускати пса та йти в безмежні поля, проводжати сонце, палити багаття, дивитися на зорі...
(юність)
Через достатньо високі розумові здібності уже в 5 років Серхіо пішов до школи. У початкових класах він вчився дуже добре, але починаючи з 5 класу шкільні предмети перестали його цікавити. З непосидючого бешкетника він став досить стриманим та розсудливим юнаком. Він став багато читати, почав активно займатися спортом, а саме тайським боксом. У восьмому класі він почав цікавитися націоналістичним рухом. У бойовій секції він знайшов багато однодумців, так він став скінхедом. Почав ходити на різні акції, також став футбольним хуліганом улюбленого клубу «ФК Харків». Постійні бійки і сутички стали буденністю. Синяк на обличчі був майже невід’ємним атрибутом зовнішності майже до 11 класу, сам Серхіо жартуючи називав це «бойовим камуфляжем». Лише дивом йому вдавалося уникати серйозних проблем з поліцією, хоча декілька разів батькові доводилося забирати його з відділку.
У 10 класі влітку Серхіо зрозумів, що вже скоро закінчення школи та доросле життя. Розклад бути звичайним робітником його не влаштовував. Він хотів чогось більшого. Тому одного вечора, будучи на безмежному полі, дивлячись на зорі, він оцінив правильність своїх дій, зрозумівши, що життя, яким він живе, ні до чого хорошого не приведе. Він вирішив кардинально змінитися і піти по стопах батька та старшого брата Назара. Він почав посилено вчитися, розірвав старі знайомства і досить непогано склав іспити. Зрештою, він зміг вступити до Київського університету права. У цей час батько Серхіо почав зраджувати своїм принципам, і фінансовий стан сім’ї покращився в рази — усе сімейство переїхало до Києва. Прекрасно закінчивши університет у 21 рік, Серхіо поїхав до брата в Харків, де почав успішну приватну адвокатську діяльність.
(доросле життя)
Смерть... Батька сімейства було вбито, обставини були дивні. Усе сімейство пережило це дуже важко, Серхіо впав у глибоку депресію, усім довелося швидко дорослішати.
Ставши адвокатом, Серхіо побачив, що гроші вирішують усе. Йому було бридко від того, на що люди здатні заради грошей. Його дуже дратувала корумпованість державних структур. Виявилося, що очі Феміди можна легко розв’язати товстим чемоданчиком із доларами. Тому Серхіо вирішив будь-якою ціною вершити справедливість, а ціну він заплатив велику...
Впливовий мажор одного вечора в нетверезому стані влетів у автобусну зупинку. Незважаючи на погрози та застереження колег, Серхіо вирішив допомогти сім’ям постраждалих. Справа здавалася дуже легкою, адже докази були беззаперечні. Одного вечора після пізньої роботи Серхіо дуже розболілася голова, і він вирішив повернутися додому на таксі, а не на власному авто. Прокинувшись наступного ранку, перше, що він побачив у новинах, — свій підірваний автомобіль та спалений кабінет. Назар передав Серхіо, що на нього відкрито полювання. Відчай та страх охопили хлопця.У першу чергу страх за сім’ю, адже погрози в їхній бік теж надходили. Розлючений Серхіо негайно зібрав речі та покинув країну. Він почав жити життям заробітчанина, забувши своє минуле...
(теперішній час)
Не витримавши й пів року на чужині, без цілей і мети, було прийнято рішення повернутися. Справу мажора закрили майже одразу після втечі Серхіо з країни. Було прийнято рішення піти працювати до брата, вступивши в НПУ міста Дніпра. Там він досить швидко дослужився до майора та очолив департамент стратегічних розслідувань. Наразі Серхіо в оточенні хороших друзів, колег і братів продовжує нести плідну службу та вершити справедливість...
