10 січня2020 року терористичні організації почали активні дії на території рідної хлопцю країни. На той час вже повнолітній Кирил, вступивши до добровольчих батальйонів, зі зброєю в руках боронив Україну Полум'я, кулі летящі хто куди, снаряди із гаубиць і сотні ворожиг терористів котрі прориваються, і воюють хто зна за що. Чисте небо і його безтурботне життя обірвалися буквально за пів дня, перетворивши все що він колись любив на попіл. У цій війні він втратив батька, матір забрали до полону, здавалось би ярості і помсті вже нема куди рости, але це був тільки початок... ЯК роса на сонці зникла його посмішка, як сонце за хмари сховалась його доброта.Кирил хотів повернути рідних, він не хотів усвідомлювати, що це неможливо, він сподівався, а як надія зникла, він мріяв лише про помсту і багато крові тих, хто забрав у нього все. Два тижні йшли жорсткі баталіі, терористи не очікували такого опору від звичайних хлопців, вони мали величезні втрати, як нажаль і наші бійці. Багато померли смертю хоробрих, багато отримали поранення серед яких і був наш Рейн. Хлопцю влучили в плече та ліву руку, він тримався із останніх сил, дякуя іншим побратимам за допомогу, якби не вони, він би так і не дочекався євакуації, світло фар якої від рясної втрати крові він вже бачив десь за декількасот метрів, та сприяймав як світло в кінці туннелю. БІйці із батальйону "Архангел" прибули в якості євакуаційної бригади, забравши поранених разом з Кирилом та вирушивши до м. Київ, де їм зможуть надати кваліфіковану допомогу. Виїзд з гарячої точки був важким, тричі автівка застрягала, була постійна напруга від обстрілів та куль, які здавалось от от і зачепили би когось із єкіпажу. Кирил від перевтоми та втрати крові вже майже заплюснув очі щоб заснути, останній раз побачивши сяйво неба, палаючого у вогні дому та вже заснувших вічним сном побратимів, окутаних кровавою ковдрою життя. Він вже не боявся, не відчував болю, він просто хотів відпочити, хочаб на хвильку...
Пару ударів по щокам, крики бійців, труска автівки під обстрілами але це все вже не важливо, хлопець заплющив очі та втратив свідомість.
[lV] Нове життя
2021 рік Кирил працює поліцейським в Головному Слідчому Управлінні м. Києва. Від деколи безтурботного хлопчиська не залишилось навіть і спогада, тепер наш герой: серйозний, холоднокровний співробітник органів внутрішніх справ, жадающий помсти цим виродкам за своїх друзів, за свою сім'ю і перш за все за своє втрачене можливе майбутне в рідному місті. Не дивлячись на всю серйозність і спокійність Рейна, його коллеги помітили с самого початка його добру натуру з альтруїстичними поглядами. Одразу ж після госпіталізації, коли хлопців відвідували керівники держ установ, голові ГСУ приглянувся Кирил. Так як у нього була юридична освіта, голові ГСУ вдалося влаштувати хлопця до себе в управління практикантом, так як дороги додому вже не було, хлопець втратив як сім'ю так і дім. Побачивши навички,знання і тягу до робити хлопця, отриманих ще раніше на юридичних консультатива керівництво просувало його по послужній лінії, надаючи більше повноважень та можливостей. Трошки пізніше хлопець знайшов собі дівчину, котра попри його новий неприступний образ, після отриманої травми змогла знайти його справжнього, вони одружились. Минали роки, кирил потроху став забувати минуле, чітко зосередившись на майбутньому. У нього є статусна високооплачувана робота, кохана красуня дружина, дім та нові друзі с котрими він весело проводить час. Його життя здавалось почало повертатися до колись існуючої стабільності, але...
[V] Лист перевернувший все
Повертаючись додому після чергового дня Кирил як завжди зайшов до магазину, купивши продуктів, та переглянув пошту, де помітив дивний лист без адресата лише с підписом: "Рейдер". Побачивши це, хлопця дало в жар, його руки затремтіли а тіло почало пітніти, його очі були наповнені страхом, тим самим, котрий останній раз він відчував під час втрати всього, що у нього було. Відкривши листа він зовсім зомлів, опираючись о стіну дому ледь втримавшись, щоб не впасти, після декількохвилинної паузи він забіг додому, переодягнувся,у похваті залишив повідомлення дружині біля ліжка що їде у відрядження, взяв зброю із сейву, сів до автівки і поїхав... Він рушив нікому нічого не пояснивши, вимкнувши SIM. Кирил вперше за стільки років маючи справжній, давно забутий страх в очах вирушив хто зна куди. Зброя лежала позаду і той самий лист лежав поряд, на котрому було фото його батьків, і напис "Вони ще живі, у тебе є 2 дні, щоб дістатися до рідного дому, інакше одна жіночка так і не побачить на останок свого "Кирила.
Пару ударів по щокам, крики бійців, труска автівки під обстрілами але це все вже не важливо, хлопець заплющив очі та втратив свідомість.
[lV] Нове життя
2021 рік Кирил працює поліцейським в Головному Слідчому Управлінні м. Києва. Від деколи безтурботного хлопчиська не залишилось навіть і спогада, тепер наш герой: серйозний, холоднокровний співробітник органів внутрішніх справ, жадающий помсти цим виродкам за своїх друзів, за свою сім'ю і перш за все за своє втрачене можливе майбутне в рідному місті. Не дивлячись на всю серйозність і спокійність Рейна, його коллеги помітили с самого початка його добру натуру з альтруїстичними поглядами. Одразу ж після госпіталізації, коли хлопців відвідували керівники держ установ, голові ГСУ приглянувся Кирил. Так як у нього була юридична освіта, голові ГСУ вдалося влаштувати хлопця до себе в управління практикантом, так як дороги додому вже не було, хлопець втратив як сім'ю так і дім. Побачивши навички,знання і тягу до робити хлопця, отриманих ще раніше на юридичних консультатива керівництво просувало його по послужній лінії, надаючи більше повноважень та можливостей. Трошки пізніше хлопець знайшов собі дівчину, котра попри його новий неприступний образ, після отриманої травми змогла знайти його справжнього, вони одружились. Минали роки, кирил потроху став забувати минуле, чітко зосередившись на майбутньому. У нього є статусна високооплачувана робота, кохана красуня дружина, дім та нові друзі с котрими він весело проводить час. Його життя здавалось почало повертатися до колись існуючої стабільності, але...
[V] Лист перевернувший все
Повертаючись додому після чергового дня Кирил як завжди зайшов до магазину, купивши продуктів, та переглянув пошту, де помітив дивний лист без адресата лише с підписом: "Рейдер". Побачивши це, хлопця дало в жар, його руки затремтіли а тіло почало пітніти, його очі були наповнені страхом, тим самим, котрий останній раз він відчував під час втрати всього, що у нього було. Відкривши листа він зовсім зомлів, опираючись о стіну дому ледь втримавшись, щоб не впасти, після декількохвилинної паузи він забіг додому, переодягнувся,у похваті залишив повідомлення дружині біля ліжка що їде у відрядження, взяв зброю із сейву, сів до автівки і поїхав... Він рушив нікому нічого не пояснивши, вимкнувши SIM. Кирил вперше за стільки років маючи справжній, давно забутий страх в очах вирушив хто зна куди. Зброя лежала позаду і той самий лист лежав поряд, на котрому було фото його батьків, і напис "Вони ще живі, у тебе є 2 дні, щоб дістатися до рідного дому, інакше одна жіночка так і не побачить на останок свого "Кирила.
