ДИТИНСТВО
Артем Скорик 13 Лютого 2001 року в місті Львів, у звичайній робочій родині. Його батько Олександр був простим Менеджером. Віра (мати Стаса), працювала лікарем біля їх дому. Вона любила свою роботу, тому виконувала свій обов'язок лікаря максимально відповідально. Так Віра приходила додому досить пізно іноді йдучи з дому о 7 годині ранку, вона могла повернутися лише до 8 або 9 години вечора. І добре, що Сергій був показовим чоловіком. Він завжди дбав про свою кохану, і коли вона затримувалася на роботі, неодмінно зустрічав її вдома гарячою їжею, чистим посудом і добродушною посмішкою.
Вже до 3-х років Артем майже вільно говорив своєю рідною мовою. Не дивлячись на успіхи Артема у розвитку та надзвичайно швидкої навчальності, подружжя Скориків вирішило ввідати сина у середньоосвітню школу.
ШКОЛА
Артему настав 6 рік, і він пішов в перший клас в школу середньої освіти у своєму місті, як і іншим дітям йому було цікаво, і він з радістю вчився, знайшов нові знайомства, і мав гарне, безтурботне життя. Так він учився 4 класи, але в 5 класі, бадьорість і жага до навчання різко зникла, він почав приносити погані оцінки, і зрештою він побився з однокласником, який його задирав упродовж 2 років. На наступний день його вигнали зі школи, оскільки батьки того хлопця були знайомими директора школи, без ніяких слів Артема просто вигнали, і батькам прийшлося забирати документи, і переводити сина в нову школу свого рідного міста, а саме Львова. Мати Артема, разом з сином взяли 1 із машин, і переїхали в за місто, батько залишився в місті оскільки не міг покинути свою роботуз сином взяли 1 із машин, і переїхали в за місто, батько залишився в місті оскільки не міг покинути свою роботу.
1 вересня 2014 року, Ярослав пішов в 7 клас в нову школу, де він знайшов новий колектив, і він став краще вчитись.
У 8 класі в нього з'явилася дівчина, яка була на рік молодша за нього, але все одно вони дуже любили один одного, це була його перше й останнє кохання в його житті.
Після цього Артем, він вперше поцілувався, і так сказати, перейшов в доросле життя.
Пройшли ще 4 років, Артем гарно відучився 11 класів, і після цього він святкував свій випускний, і ось усі обговорюють куди вони будуть вступати, та яким хочуть бачити своє майбутнє. Артем знав, що буде поступати сам, тому що в нього не було друзів. А поступати він хотів у університету Внутрішніх Справ у місті Львів. І ось настав цей день, прийшли результати ЗНО. Майже усі предмети у Артема були на 180-190 баллів. Ніхто і не сумнівався у школі завжди показував хороші результати та сумлінно вчився. Після того як він дізнались свої результати, одразу ж у день коли відкрились заявки у університет, він подав туди заявку. Скажу наперед він одразу туди поступив.
УНІВЕРСИТЕТ ТА РОБОТА
Ось настав цей день, Артем заселилився у гуртожиток, пішли на перші пари, та познайомився із новими одногрупниками. Він одразу влились у колектив та здружився з новими друзями на найближчі пару років. Вони знали це їм потрібно для того щоб у майбутньому мати легку змогу піти працювати на благо людям. Особливим його навчання не виявилось. Ярослав не пив не курив, на той час, так що трешових історій як це заведено, у нього з його навчання не лишилось. Успішність у нього як завжи була на високому рівні.
Практика
Для того щоб у майбутньому легше було здійснити мрію Артема та друзів, вони вступають у Відділок поліції, де повинні були практикуватися 2 роки. На практиці вони надавали велике зусилля щоб стати кращим. Далі практика проходила монотонно та сіро, вони просто виконували свої обов'язки, до самого кінця своєї практики як це називав. Після закінчення практики Артем вступає у НПУ де його шляхи із розходяться. Той так і не оправився від втрати найближчого друга, та став працювати в його кабінеті, де він розсліджував справи. Так і проводив більшість свого життя... У кабінеті.
Сьогодення
На даний момент, Артем успішний Слідчий. Він добре виконує свою роботу, а також добре заробляє. Допрацювався він капітана, Купив собі невеликий магазин, та прекрасно живе уже віддільно на новій квартирі у центрі міста.
Артем Скорик 13 Лютого 2001 року в місті Львів, у звичайній робочій родині. Його батько Олександр був простим Менеджером. Віра (мати Стаса), працювала лікарем біля їх дому. Вона любила свою роботу, тому виконувала свій обов'язок лікаря максимально відповідально. Так Віра приходила додому досить пізно іноді йдучи з дому о 7 годині ранку, вона могла повернутися лише до 8 або 9 години вечора. І добре, що Сергій був показовим чоловіком. Він завжди дбав про свою кохану, і коли вона затримувалася на роботі, неодмінно зустрічав її вдома гарячою їжею, чистим посудом і добродушною посмішкою.
Вже до 3-х років Артем майже вільно говорив своєю рідною мовою. Не дивлячись на успіхи Артема у розвитку та надзвичайно швидкої навчальності, подружжя Скориків вирішило ввідати сина у середньоосвітню школу.
ШКОЛА
Артему настав 6 рік, і він пішов в перший клас в школу середньої освіти у своєму місті, як і іншим дітям йому було цікаво, і він з радістю вчився, знайшов нові знайомства, і мав гарне, безтурботне життя. Так він учився 4 класи, але в 5 класі, бадьорість і жага до навчання різко зникла, він почав приносити погані оцінки, і зрештою він побився з однокласником, який його задирав упродовж 2 років. На наступний день його вигнали зі школи, оскільки батьки того хлопця були знайомими директора школи, без ніяких слів Артема просто вигнали, і батькам прийшлося забирати документи, і переводити сина в нову школу свого рідного міста, а саме Львова. Мати Артема, разом з сином взяли 1 із машин, і переїхали в за місто, батько залишився в місті оскільки не міг покинути свою роботуз сином взяли 1 із машин, і переїхали в за місто, батько залишився в місті оскільки не міг покинути свою роботу.
1 вересня 2014 року, Ярослав пішов в 7 клас в нову школу, де він знайшов новий колектив, і він став краще вчитись.
У 8 класі в нього з'явилася дівчина, яка була на рік молодша за нього, але все одно вони дуже любили один одного, це була його перше й останнє кохання в його житті.
Після цього Артем, він вперше поцілувався, і так сказати, перейшов в доросле життя.
Пройшли ще 4 років, Артем гарно відучився 11 класів, і після цього він святкував свій випускний, і ось усі обговорюють куди вони будуть вступати, та яким хочуть бачити своє майбутнє. Артем знав, що буде поступати сам, тому що в нього не було друзів. А поступати він хотів у університету Внутрішніх Справ у місті Львів. І ось настав цей день, прийшли результати ЗНО. Майже усі предмети у Артема були на 180-190 баллів. Ніхто і не сумнівався у школі завжди показував хороші результати та сумлінно вчився. Після того як він дізнались свої результати, одразу ж у день коли відкрились заявки у університет, він подав туди заявку. Скажу наперед він одразу туди поступив.
УНІВЕРСИТЕТ ТА РОБОТА
Ось настав цей день, Артем заселилився у гуртожиток, пішли на перші пари, та познайомився із новими одногрупниками. Він одразу влились у колектив та здружився з новими друзями на найближчі пару років. Вони знали це їм потрібно для того щоб у майбутньому мати легку змогу піти працювати на благо людям. Особливим його навчання не виявилось. Ярослав не пив не курив, на той час, так що трешових історій як це заведено, у нього з його навчання не лишилось. Успішність у нього як завжи була на високому рівні.
Практика
Для того щоб у майбутньому легше було здійснити мрію Артема та друзів, вони вступають у Відділок поліції, де повинні були практикуватися 2 роки. На практиці вони надавали велике зусилля щоб стати кращим. Далі практика проходила монотонно та сіро, вони просто виконували свої обов'язки, до самого кінця своєї практики як це називав. Після закінчення практики Артем вступає у НПУ де його шляхи із розходяться. Той так і не оправився від втрати найближчого друга, та став працювати в його кабінеті, де він розсліджував справи. Так і проводив більшість свого життя... У кабінеті.
Сьогодення
На даний момент, Артем успішний Слідчий. Він добре виконує свою роботу, а також добре заробляє. Допрацювався він капітана, Купив собі невеликий магазин, та прекрасно живе уже віддільно на новій квартирі у центрі міста.
