Загальна характеристика:
Прізвище - Кабан
Ім'я - Андрій
По батькові - Вячеславович
Дата народження - 30.11.2002
Зовнішній вигляд - Чоловік високого зросту, коротка зачіска. Зелено-карі очі, спортивна тілобудова.
Батьки:
Мати Андрія Наталія народилася у Житомирській області біля границі з Білоруссю, в по селищі Лучанки, народилась вона у 1980 році, за спеціальністю вона мед сестра. Батько Вячеслав народився у 1972 році Київські області на Солом'янці. Батько багато часу приділяв службі у ДПСУ, Коли батько перевівся по службі в прикордонну частину до границі біля білорусі в по селище Лучанки, то в одну ніч мати перетинала кордон і так вони познайомились!
Дитинство:
Батьки Андрія виховували дуже строго оскільки батько був прикордонником, якщо батько сказав іти до криниці та сісти біля неї, значить Андрій мав це тихенько зробити зі словами "Так Точно!". Тому Андрій набирався дисципліни з малечку. В 6 р. Андрій пішов до школи. В школі Андрій був задиракою, Оскільки в дома у нього була жорстока дисципліна то у школі Андрій вирішив трошки розслаблятись. Він мав декількох товаришів із якими вони часто прогулювали уроки, любили знущатись над молодшими дітьми. Одного разу Андрій так сильно побив свого однокласника, що його мало не відрахували зі школи, батькам тоді було потрібно добре постаратись, щоб зберегти його у школі, що батьки тоді зробили Андрій не знав оскільки вони йому цього не розказали. У вільний час його улюбленим заняттям було садити картоплю, але це лише на весні, літом любив їздити на озера та кататись на велосипеді, восени збирати картоплю, зимою ліпити сніговиків, ковзатись на ковзанках та кататись на санях.
Юнацтво:
Після закінчення школи 9 класу, наш юнак вирішив вступити до медичного коледжу на Львівщині, після успішних тестів Він почав своє навчання у медичній галузі. На 2-гому курсі Андрія відправили до військкомату, де він почав проходити військову лікарську комісію. По закінченню проходження цієї комісії, він та його одногрупники відправились назад до коледжу де він почав знову своє звичайне навчання. Після закінчення медичного коледжу Андрій вирішив спробувати зробити Американську візу та полетіти в Америку подивитись яке там життя оскільки з дитинства чув такий вислів як "добре там де нас нема", але не все так гладко вдалося оскільки його забрали в армію. Йому в армії не подобалось прокидатись кожного ранку, але капітан не давав йому сумувати! Ранкові пробіжки, стрій на плацу, тренування. Усе це продовжувалось кожного ранку, а деколи навіть і ночами. У кожного свої цікаві моменти зі служби в армії, але йому запам’ятався найбільше наступний момент. Якось Андрія та його групу відправили на навчання по стрільбі з міномета, їм провели інструктаж з використання даної зброї, по закінченню інструктажу прийшов час першого пострілу, і в цей момент коли здійснився постріл, половина групи забула надягнути звукозахисні навушники. Пролунав постріл, половина групи нічого не чує деякий час… легенька контузія. Звісно що через декілька хвилин усе пройшло. Пізніше цієї ночі уся група сміялась з цього випадку. Було багато спогадів: як вони усі бігали до мед сестер, крали хліб ночами, наряди, чергування без черг 3 доби підряд, солодкі спогади з армії. Коли уже прийшов час демобілізації Андрій переїхав жити у Київ де познайомився зі своїм майбутнім найкращим товаришем "Олександром". Одного разу Він та його найкращий товариш гуляли в одному із парків міста Київ і вони побачили як якийсь чоловік агресивно поводив себе до якоїсь жінки, вони вирішили підійти та заступитись за дівчину, але агресивний чоловік дістав з кишені ніж та вдарив Олександра в живіт, після чого направив ніж на Андрія, він бувши в екстремальній ситуації вихопив ножа голими руками, та викинув його в траву, завдавши удару кулаком по чоловіку та скрутив його. Андрій зміг врятувати жінку, але не зміг врятувати свого товариша. Андрій довго згадував цю ситуацію самому собі. Одного разу бувши біля могили свого товариша він вирішив що повинен піти в СБУ та допомагати іншим протистояти насильству. Він пішов поступати в Академію НПУ м.Дніпра де провчився пів року. По закінченню академії Андрій вирішує перевестись до СБУ м.Дніпра. Андрій відправився до ГУ СБУ м.Дніпра де служить і до тепер. Андрій любив віддавати себе службі, одного разу в рацію надійшов виклик про подібну ситуацію яка колись сталась у його житті. Він та його напарник одразу взялись за цю справу та буквально за лічені хвилини уже були на місці події. Дякуючи оперативній та швидкій роботі Андрія та його напарника, потерпілий був врятований, а злочинець ув'язнений. Через день як виявилось цей злочинець був у складі миротворців і він був у розшуку, а завдяки впливу спиртних напоїв він розкрив себе, бігаючи з ножем по парку де давніше вбили Олександра. За те що Андрій та його напарник затримали цього злочинця їм дали нове звання Сержанта. Андрій дуже добре виконував усі поставлені задачі. Після 1-го року служби на званні Сержанта йому запропонували стати керівником ЦСО Альфа та дати нові шеврони, він погодився. Так Андрій став Полковником, та керівником ЦСО Альфа.
Наш час:
Наразі Андрій дослужився до Полковника та став керівником ЦСО Альфа за хорошу та віддану службу. У вихідні дні він перетворюється із керівника ЦСО Альфа в простого чоловіка який любить подорожувати. Ще в Андрія є улюблений автомобіль "Lexus" яким він любить підійматися у гори та просто відпочивати, там він любить проводити більшість свого вільного часу, оскільки він залишається на одинці із природою.
Прізвище - Кабан
Ім'я - Андрій
По батькові - Вячеславович
Дата народження - 30.11.2002
Зовнішній вигляд - Чоловік високого зросту, коротка зачіска. Зелено-карі очі, спортивна тілобудова.
Батьки:
Мати Андрія Наталія народилася у Житомирській області біля границі з Білоруссю, в по селищі Лучанки, народилась вона у 1980 році, за спеціальністю вона мед сестра. Батько Вячеслав народився у 1972 році Київські області на Солом'янці. Батько багато часу приділяв службі у ДПСУ, Коли батько перевівся по службі в прикордонну частину до границі біля білорусі в по селище Лучанки, то в одну ніч мати перетинала кордон і так вони познайомились!
Дитинство:
Батьки Андрія виховували дуже строго оскільки батько був прикордонником, якщо батько сказав іти до криниці та сісти біля неї, значить Андрій мав це тихенько зробити зі словами "Так Точно!". Тому Андрій набирався дисципліни з малечку. В 6 р. Андрій пішов до школи. В школі Андрій був задиракою, Оскільки в дома у нього була жорстока дисципліна то у школі Андрій вирішив трошки розслаблятись. Він мав декількох товаришів із якими вони часто прогулювали уроки, любили знущатись над молодшими дітьми. Одного разу Андрій так сильно побив свого однокласника, що його мало не відрахували зі школи, батькам тоді було потрібно добре постаратись, щоб зберегти його у школі, що батьки тоді зробили Андрій не знав оскільки вони йому цього не розказали. У вільний час його улюбленим заняттям було садити картоплю, але це лише на весні, літом любив їздити на озера та кататись на велосипеді, восени збирати картоплю, зимою ліпити сніговиків, ковзатись на ковзанках та кататись на санях.
Юнацтво:
Після закінчення школи 9 класу, наш юнак вирішив вступити до медичного коледжу на Львівщині, після успішних тестів Він почав своє навчання у медичній галузі. На 2-гому курсі Андрія відправили до військкомату, де він почав проходити військову лікарську комісію. По закінченню проходження цієї комісії, він та його одногрупники відправились назад до коледжу де він почав знову своє звичайне навчання. Після закінчення медичного коледжу Андрій вирішив спробувати зробити Американську візу та полетіти в Америку подивитись яке там життя оскільки з дитинства чув такий вислів як "добре там де нас нема", але не все так гладко вдалося оскільки його забрали в армію. Йому в армії не подобалось прокидатись кожного ранку, але капітан не давав йому сумувати! Ранкові пробіжки, стрій на плацу, тренування. Усе це продовжувалось кожного ранку, а деколи навіть і ночами. У кожного свої цікаві моменти зі служби в армії, але йому запам’ятався найбільше наступний момент. Якось Андрія та його групу відправили на навчання по стрільбі з міномета, їм провели інструктаж з використання даної зброї, по закінченню інструктажу прийшов час першого пострілу, і в цей момент коли здійснився постріл, половина групи забула надягнути звукозахисні навушники. Пролунав постріл, половина групи нічого не чує деякий час… легенька контузія. Звісно що через декілька хвилин усе пройшло. Пізніше цієї ночі уся група сміялась з цього випадку. Було багато спогадів: як вони усі бігали до мед сестер, крали хліб ночами, наряди, чергування без черг 3 доби підряд, солодкі спогади з армії. Коли уже прийшов час демобілізації Андрій переїхав жити у Київ де познайомився зі своїм майбутнім найкращим товаришем "Олександром". Одного разу Він та його найкращий товариш гуляли в одному із парків міста Київ і вони побачили як якийсь чоловік агресивно поводив себе до якоїсь жінки, вони вирішили підійти та заступитись за дівчину, але агресивний чоловік дістав з кишені ніж та вдарив Олександра в живіт, після чого направив ніж на Андрія, він бувши в екстремальній ситуації вихопив ножа голими руками, та викинув його в траву, завдавши удару кулаком по чоловіку та скрутив його. Андрій зміг врятувати жінку, але не зміг врятувати свого товариша. Андрій довго згадував цю ситуацію самому собі. Одного разу бувши біля могили свого товариша він вирішив що повинен піти в СБУ та допомагати іншим протистояти насильству. Він пішов поступати в Академію НПУ м.Дніпра де провчився пів року. По закінченню академії Андрій вирішує перевестись до СБУ м.Дніпра. Андрій відправився до ГУ СБУ м.Дніпра де служить і до тепер. Андрій любив віддавати себе службі, одного разу в рацію надійшов виклик про подібну ситуацію яка колись сталась у його житті. Він та його напарник одразу взялись за цю справу та буквально за лічені хвилини уже були на місці події. Дякуючи оперативній та швидкій роботі Андрія та його напарника, потерпілий був врятований, а злочинець ув'язнений. Через день як виявилось цей злочинець був у складі миротворців і він був у розшуку, а завдяки впливу спиртних напоїв він розкрив себе, бігаючи з ножем по парку де давніше вбили Олександра. За те що Андрій та його напарник затримали цього злочинця їм дали нове звання Сержанта. Андрій дуже добре виконував усі поставлені задачі. Після 1-го року служби на званні Сержанта йому запропонували стати керівником ЦСО Альфа та дати нові шеврони, він погодився. Так Андрій став Полковником, та керівником ЦСО Альфа.
Наш час:
Наразі Андрій дослужився до Полковника та став керівником ЦСО Альфа за хорошу та віддану службу. У вихідні дні він перетворюється із керівника ЦСО Альфа в простого чоловіка який любить подорожувати. Ще в Андрія є улюблений автомобіль "Lexus" яким він любить підійматися у гори та просто відпочивати, там він любить проводити більшість свого вільного часу, оскільки він залишається на одинці із природою.
