ПІП: Скоропадський Вільям Річардініо
Дата народження: 15 лютого 2000 року
Вік: 25 років
Місце проживання: м. Київ, Україна
Посада: Підполковник СБУ,начальник ДБР при управлінні СБУ
Освіта: магістр права, державна безпека, військове право, правоохоронна діяльність, тактико-медична підготовка
Спортивні досягнення: КМС з боксу, учасник професійних поєдинків ММА
Сімейний стан: неодружений
Діти: немає
Батьки: мати - Марія Сергіївна Хеллсі полковниця СБУ
батько - Річард Еміліо Скоропадський генерал СБУ
Університет і перші кроки в системі
Після ліцею пішов на юрфак + державна безпека. Вчився в двох вишах одночасно - важко, але батько казав "батько постійно тиснув - хочеш в СБУ, вчися більше за всіх". Під час навчання стажувався в поліції - побачив всю брудну сторону: хабарі, кумівство, прикриття. Написав кілька рапортів, зібрав докази на одного "свого" - мало не вилетів, але батько з мамою допомогли. Зрозумів: в поліції мені не місце.
Зараз я підполковник у спецпідрозділі. Батько - діючий генерал, керує одним з головних управлінь. Мама - діюча полковниця, її відділ займається аналізом і плануванням. Іноді ми всі троє на нарадах - виглядає як сімейна вечеря, тільки замість супу - оперативні карти і списки цілей.
Служба - це моє життя. Не заради погонів, не заради слави. Заради того щоб люди могли жити без страху. Знаю що система неідеальна, знаю що є проблеми. Але я тут саме для того щоб їх виправляти - крок за кроком, операція за операцією.
Батько одного разу сказав : " забудь що ти мій син, тут ти просто офіцер". Я це пам'ятаю щодня
Дата народження: 15 лютого 2000 року
Вік: 25 років
Місце проживання: м. Київ, Україна
Посада: Підполковник СБУ,начальник ДБР при управлінні СБУ
Освіта: магістр права, державна безпека, військове право, правоохоронна діяльність, тактико-медична підготовка
Спортивні досягнення: КМС з боксу, учасник професійних поєдинків ММА
Сімейний стан: неодружений
Діти: немає
Батьки: мати - Марія Сергіївна Хеллсі полковниця СБУ
батько - Річард Еміліо Скоропадський генерал СБУ
Дитинство і перші роки
Народився в Києві, але часто їздив до Кропивницького - там у батька були справи ще до великого підвищення. Батько Річард тоді вже був підполковником, а мама Марія - майором. Вдома завжди було... ну, як би сказати, служба на першому місці. Батько вчив: батько завжди казав - дав слово, тримай його. Офіцер не може просто так відмахнутися. Мама була жорсткіша в емоціях - могла кричати, але завжди потім приходила, обіймала і казала "ти мій найкращий боєць". З дитинства я бачив, як вони повертаються додому о 2-3 ночі, як мама іноді плаче тихо в ванній після важких днів, як батько мовчки сидить і дивиться в стелю. Ще малим зрозумів - СБУ це не про гроші чи погони. Це коли телефон дзвонить о третій ночі і ти маєш підняти. У школі вчився нормально, не геній, але й не ледащо. Найбільше подобалося читати про розвідку, про операції, про те як ловлять зрадників. У 11 років пішов на бокс - батько сам відвів, сказав "спорт загартує характер". Тренер відразу помітив: удар важкий, але емоції зашкалюють. Через 5 років став КМС, вигравав обласні, потім юніорський чемпіонат України. Паралельно почав займатися ММА - там уже не тільки бокс, а все: грэпплинг, кікбоксинг, партер. Бувало боляче, бувало страшно, один раз після нокауту думав кинути. Але мама сказала: "пам'ятаю мама тоді сказала щось типу - не здавайся тут, бо потім скрізь здаватимешся". І я не здавався. Військовий ліцей
У 15 пішов у військовий ліцей - вибір був очевидний. От там я й дізнався що таке дисципліна по-справжньому. Підйом о 5:45, біг, стрільба, тактика - все на межі. Бокс і ММА дали мені перевагу в спарингах, але голова все одно гаряча була. Закінчив з відзнакою, знайшов друзів на все життя - тих хто і зараз поруч. Університет і перші кроки в системі
Після ліцею пішов на юрфак + державна безпека. Вчився в двох вишах одночасно - важко, але батько казав "батько постійно тиснув - хочеш в СБУ, вчися більше за всіх". Під час навчання стажувався в поліції - побачив всю брудну сторону: хабарі, кумівство, прикриття. Написав кілька рапортів, зібрав докази на одного "свого" - мало не вилетів, але батько з мамою допомогли. Зрозумів: в поліції мені не місце.
Повномасштабна війна
2022-2023 роки - пішов добровольцем в ЗСУ. Спочатку рядовий, потім молодший лейтенант у розвідці. Бувало страшно, бувало важко, отримав осколок у плече - але вижив. Там остаточно зрозумів: хочу в СБУ, хочу знати хто зливає, хто працює на ворога, хто стоїть за ударами. СБУ
Після демобілізації подав документи. Почав молодшим опером - бігав, збирав інфу, працював з джерелами. Потім перевели в спецпідрозділ контррозвідки. Операції йшли одна за одною: затримання, обшуки, робота з високими цілями. За 3 роки виріс до капітана, потім майора. У 2025 отримав підполковника — швидко, але заробив. Закрив кілька гучних справ: мережа агентури, витік секретів, кілька "великих риб" посадили. Зараз я підполковник у спецпідрозділі. Батько - діючий генерал, керує одним з головних управлінь. Мама - діюча полковниця, її відділ займається аналізом і плануванням. Іноді ми всі троє на нарадах - виглядає як сімейна вечеря, тільки замість супу - оперативні карти і списки цілей.
Характер
Я впертий, прямолінійний, можу сказати правду в очі навіть старшому за званням. Але своїх не кидаю - якщо ти в моїй групі, я за тебе до кінця. Люблю ринг досі - іноді виходжу побитися, щоб не забувати як це: отримувати і не ламатися. ММА допомагає тримати форму і холодну голову. Служба - це моє життя. Не заради погонів, не заради слави. Заради того щоб люди могли жити без страху. Знаю що система неідеальна, знаю що є проблеми. Але я тут саме для того щоб їх виправляти - крок за кроком, операція за операцією.
Батько одного разу сказав : " забудь що ти мій син, тут ти просто офіцер". Я це пам'ятаю щодня
Останнє редагування:
