Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Яворівський Дмитро Олегович
Стать: Чоловіча
Мати - Яворівська Олена
Батько - Яворівський Олег
Дата народження: 16.09.2002
Вік: 24
Місце народження: Рівне
Місце проживання: Київ
Захоплення: Комп’ютери, спокійний відпочинок
Відмітні знаки: татуювання вовка на шиї
Дитинство
Дмитро народився в Рівному і провів там усе дитинство. Жив у звичайній квартирі разом з батьками. Район був тихий, старі будинки, невеликий двір, де завжди стояли ті самі люди. Нічого не змінювалось роками.
Батько працював майже кожен день, часто приходив додому вже ввечері. Був втомлений, багато не говорив. Мати більше часу проводила вдома. Вона займалась побутом, готувала їжу, слідкувала за порядком. Часто нагадувала про прості речі: прибрати кімнату, не залишати речі де попало, допомогти по дому.
З дитинства Дмитро звик до того, що вдома тихо. Не було постійного шуму, гостей або якихось свят кожен тиждень. Більшість часу кожен сидів у своїй кімнаті або займався своїм.
Він не був дуже активною дитиною. Не біг постійно на вулицю. Іноді виходив у двір, грав з іншими хлопцями у м’яч або просто сидів з ними на лавці. Але це не було кожен день. Часто він залишався вдома.
Пам’ятає, як міг сидіти на кухні і дивитись у вікно. Просто спостерігав за тим, що відбувається на вулиці. Машини, люди, сусіди. Це було звичною частиною дня.
Іноді допомагав матері. Найчастіше це були прості речі: винести сміття, сходити в магазин, принести хліб або воду. Інколи не хотілось, але він все одно йшов.
Були моменти, коли він залишався вдома сам. Особливо коли батьки були зайняті. Він не боявся цього. Йому було нормально проводити час самому.
Школа
У школу Дмитро пішов у своєму районі. Багатьох дітей він вже знав ще до цього. Перші роки пройшли без змін. Він просто ходив на уроки, сидів за партою, слухав вчителів.
Навчання не викликало сильного інтересу. Він розумів, що потрібно робити, але не намагався вчитись більше, ніж від нього вимагали. Робив домашні завдання, але часто відкладав їх на вечір.
Бувало, що він сідав робити уроки вже пізно, коли всі вже відпочивали. Робив швидко, іноді не дуже уважно.
У класі він не був дуже відкритим. Спілкувався з кількома людьми, але не намагався знайомитись з усіма. Йому було комфортніше в невеликому колі.
Після школи він зазвичай йшов додому. Інколи залишався у дворі, але ненадовго. Більше часу проводив у себе.
Були звичайні ситуації. Хтось міг щось сказати, хтось відповісти. Інколи виникали суперечки, але вони швидко закінчувались.
Він не любив зайвих розмов і не втручався, якщо це його не стосувалось.
Підлітковий період
З віком Дмитро став ще більш спокійним. Він не шукав нових знайомств і не намагався бути в центрі уваги.
Міг довго сидіти вдома. Іноді дивився щось, іноді просто сидів у тиші. Були дні, коли він майже не розмовляв ні з ким.
Іноді виходив пройтись. Просто йшов по району без конкретної мети. Знав майже кожен двір, кожну дорогу.
У цей період він почав більше думати про те, що буде далі. Не було чіткого плану, але було розуміння, що доведеться щось змінювати.
Саме тоді він вирішив зробити татуювання. Довго думав, дивився різні варіанти. У підсумку обрав вовка. Зробив на шиї.
Після цього люди почали частіше звертати увагу. Хтось дивився довше, хтось питав, чому саме так. Він відповідав коротко або взагалі нічого не пояснював.
Переїзд у Київ
Через деякий час Дмитро вирішив переїхати до Києва. Основна причина - робота і бажання змінити обстановку.
Переїзд був непростий. Потрібно було знайти житло, перевезти речі, звикнути до нового міста.
Київ одразу здавався іншим. Більше людей, більше транспорту, більше шуму. Постійний рух.
Перший час він губився. Міг сісти не на той автобус, поїхати не туди. Інколи доводилось виходити і повертатись назад.
Жив не сам. Знімав квартиру з іншими людьми. Це теж було незвично. У кожного свої звички, свій режим. Не завжди було тихо.
Але з часом він звик. Почав орієнтуватись у місті. Знав, де краще вийти, де сісти, як швидше доїхати.
Робота
У Києві Дмитро працював у різних місцях. Це були звичайні роботи. Десь потрібно було стояти весь день, десь постійно рухатись.
Бували зміни з самого ранку. Коли потрібно було вставати ще до того, як світало. Бували зміни до пізнього вечора.
Іноді він повертався додому дуже пізно. Їхав транспортом і дивився у вікно. Людей ставало менше, вулиці тихішими.
Колективи були різні. Десь було нормально, десь важче. Він не намагався сильно зближуватись з кимось. Просто робив свою роботу.
Були моменти, коли затримували зарплату. Це дратувало, але він продовжував працювати, поки не знаходив інший варіант.
Теперішній час
Зараз Дмитро живе в Києві. У нього є свій звичний режим. Робота, дорога, дім.
Після роботи він зазвичай повертається додому. Не любить зайвого шуму. Віддає перевагу спокою.
Іноді виходить прогулятись. Просто пройтись по району, подивитись навколо, повернутись назад.
У нього є кілька знайомих, з якими він підтримує зв’язок. Більше йому не потрібно.
Він звик до такого життя. Без різких змін.
Стать: Чоловіча
Мати - Яворівська Олена
Батько - Яворівський Олег
Дата народження: 16.09.2002
Вік: 24
Місце народження: Рівне
Місце проживання: Київ
Захоплення: Комп’ютери, спокійний відпочинок
Відмітні знаки: татуювання вовка на шиї
Дитинство
Дмитро народився в Рівному і провів там усе дитинство. Жив у звичайній квартирі разом з батьками. Район був тихий, старі будинки, невеликий двір, де завжди стояли ті самі люди. Нічого не змінювалось роками.
Батько працював майже кожен день, часто приходив додому вже ввечері. Був втомлений, багато не говорив. Мати більше часу проводила вдома. Вона займалась побутом, готувала їжу, слідкувала за порядком. Часто нагадувала про прості речі: прибрати кімнату, не залишати речі де попало, допомогти по дому.
З дитинства Дмитро звик до того, що вдома тихо. Не було постійного шуму, гостей або якихось свят кожен тиждень. Більшість часу кожен сидів у своїй кімнаті або займався своїм.
Він не був дуже активною дитиною. Не біг постійно на вулицю. Іноді виходив у двір, грав з іншими хлопцями у м’яч або просто сидів з ними на лавці. Але це не було кожен день. Часто він залишався вдома.
Пам’ятає, як міг сидіти на кухні і дивитись у вікно. Просто спостерігав за тим, що відбувається на вулиці. Машини, люди, сусіди. Це було звичною частиною дня.
Іноді допомагав матері. Найчастіше це були прості речі: винести сміття, сходити в магазин, принести хліб або воду. Інколи не хотілось, але він все одно йшов.
Були моменти, коли він залишався вдома сам. Особливо коли батьки були зайняті. Він не боявся цього. Йому було нормально проводити час самому.
Школа
У школу Дмитро пішов у своєму районі. Багатьох дітей він вже знав ще до цього. Перші роки пройшли без змін. Він просто ходив на уроки, сидів за партою, слухав вчителів.
Навчання не викликало сильного інтересу. Він розумів, що потрібно робити, але не намагався вчитись більше, ніж від нього вимагали. Робив домашні завдання, але часто відкладав їх на вечір.
Бувало, що він сідав робити уроки вже пізно, коли всі вже відпочивали. Робив швидко, іноді не дуже уважно.
У класі він не був дуже відкритим. Спілкувався з кількома людьми, але не намагався знайомитись з усіма. Йому було комфортніше в невеликому колі.
Після школи він зазвичай йшов додому. Інколи залишався у дворі, але ненадовго. Більше часу проводив у себе.
Були звичайні ситуації. Хтось міг щось сказати, хтось відповісти. Інколи виникали суперечки, але вони швидко закінчувались.
Він не любив зайвих розмов і не втручався, якщо це його не стосувалось.
Підлітковий період
З віком Дмитро став ще більш спокійним. Він не шукав нових знайомств і не намагався бути в центрі уваги.
Міг довго сидіти вдома. Іноді дивився щось, іноді просто сидів у тиші. Були дні, коли він майже не розмовляв ні з ким.
Іноді виходив пройтись. Просто йшов по району без конкретної мети. Знав майже кожен двір, кожну дорогу.
У цей період він почав більше думати про те, що буде далі. Не було чіткого плану, але було розуміння, що доведеться щось змінювати.
Саме тоді він вирішив зробити татуювання. Довго думав, дивився різні варіанти. У підсумку обрав вовка. Зробив на шиї.
Після цього люди почали частіше звертати увагу. Хтось дивився довше, хтось питав, чому саме так. Він відповідав коротко або взагалі нічого не пояснював.
Переїзд у Київ
Через деякий час Дмитро вирішив переїхати до Києва. Основна причина - робота і бажання змінити обстановку.
Переїзд був непростий. Потрібно було знайти житло, перевезти речі, звикнути до нового міста.
Київ одразу здавався іншим. Більше людей, більше транспорту, більше шуму. Постійний рух.
Перший час він губився. Міг сісти не на той автобус, поїхати не туди. Інколи доводилось виходити і повертатись назад.
Жив не сам. Знімав квартиру з іншими людьми. Це теж було незвично. У кожного свої звички, свій режим. Не завжди було тихо.
Але з часом він звик. Почав орієнтуватись у місті. Знав, де краще вийти, де сісти, як швидше доїхати.
Робота
У Києві Дмитро працював у різних місцях. Це були звичайні роботи. Десь потрібно було стояти весь день, десь постійно рухатись.
Бували зміни з самого ранку. Коли потрібно було вставати ще до того, як світало. Бували зміни до пізнього вечора.
Іноді він повертався додому дуже пізно. Їхав транспортом і дивився у вікно. Людей ставало менше, вулиці тихішими.
Колективи були різні. Десь було нормально, десь важче. Він не намагався сильно зближуватись з кимось. Просто робив свою роботу.
Були моменти, коли затримували зарплату. Це дратувало, але він продовжував працювати, поки не знаходив інший варіант.
Теперішній час
Зараз Дмитро живе в Києві. У нього є свій звичний режим. Робота, дорога, дім.
Після роботи він зазвичай повертається додому. Не любить зайвого шуму. Віддає перевагу спокою.
Іноді виходить прогулятись. Просто пройтись по району, подивитись навколо, повернутись назад.
У нього є кілька знайомих, з якими він підтримує зв’язок. Більше йому не потрібно.
Він звик до такого життя. Без різких змін.
