Ім’я: Костянтин Сергійович Хомс
Дата народження: 3 лютого 1987 року
Місце народження: м. Дніпро, Україна
Національність: українець
Освіта: вища технічна
Професія: інженер-механік, колишній військовий, консультант з безпеки
Зріст: 183 см
Вага: 81 кг
Сімейний стан: неодружений
Статус: живий (станом на тепер)
Дитинство і юність
Костянтин Хомс народився в родині військового і вчительки історії. Його батько, Сергій Хомс, служив у десантних військах і був людиною суворих принципів, які відображалися в побуті родини. Мати, навпаки, мала м’який характер і намагалася компенсувати жорсткість батька розумінням і підтримкою. Цей баланс вплинув на формування особистості Кості: з одного боку – дисциплінованість і відповідальність, з іншого – здатність до емпатії та аналітичного мислення.
З малих літ він цікавився механізмами. Замість іграшок — у нього були викрутки, стара електроніка, годинники і магнітофони, які розбирав до останнього гвинтика. Уже в 12 років міг зібрати двигун від радянського мопеда, а в 14 — самостійно лагодив старий "Жигуль", який стояв у дворі їхнього багатоповерхового будинку.
Школу закінчив із похвальним листом, особливо вирізнявся в математиці, фізиці та кресленні. У старших класах ходив до технічного гуртка, а також займався рукопашним боєм, куди його відправив батько.
Освіта і перші роки кар’єри
Після школи вступив до Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» на спеціальність «Механіка і автоматизація виробничих процесів». Навчався на «відмінно», не зважаючи на складнощі із забезпеченням. На третьому курсі підробляв автомеханіком, а влітку — на заводі, де швидко проявив себе, розробивши удосконалену систему вентиляції для одного з цехів.
У 2008 році отримав диплом магістра і пройшов строкову службу. Потім добровільно підписав контракт із ЗСУ на 3 роки. Служив у військах тилового забезпечення, де його інженерні навички виявились надзвичайно корисними — Костя модернізував мобільні ремонтні станції, що врятувало десятки одиниць техніки.
Після армії працював у приватній фірмі, що займалась автоматизацією промислових об’єктів. Їздив у відрядження по всій Україні, впроваджував нові технічні рішення, писав технічну документацію, керував командами.
Поворотний момент: війна
У 2014 році після початку війни на сході України Костянтин не зміг залишатися осторонь. Повернувся до армії як доброволець, цього разу — у складі інженерно-саперного батальйону. Там він не тільки займався розмінуванням та інженерними укріпленнями, але й розробляв нестандартні інженерні рішення: наприклад, власноруч зібрав мобільну платформу для евакуації поранених, яка могла працювати вночі без шуму двигуна.
Під Іловайськом дивом вижив після обстрілу — контузія, зламана рука, уламкове поранення ноги. Реабілітація тривала більше року. Після виписки не повернувся на фронт, але активно займався волонтерством, допомагав у розробці захисних механізмів для броньованої техніки, співпрацював із благодійними фондами.
Сучасне життя
Зараз Костянтин працює як незалежний консультант із безпеки інфраструктурних об’єктів. Має невеличку майстерню на околиці Києва, де займається виготовленням кастомного обладнання — від глушників і техніки нічного бачення до автономних джерел живлення для безпілотників.
Живе один, хоча підтримує зв'язок із матір’ю. Має бойових побратимів, з якими зустрічається раз на місяць. Справжніх друзів мало, але тим, хто пройшов крізь вогонь — довіряє безмежно.
Він стриманий, не схильний до зайвих емоцій, не розповідає про себе багато. У нього завжди є план Б, С і навіть D. Спить мало, їсть просто, часто вночі працює в гаражі — там він почувається у безпеці.
Характер і світогляд
Костянтин — прагматик. Вірить не в слова, а в дії. Усе аналізує, майже нічого не робить імпульсивно. Проте він не бездушний — навпаки, у ньому живе внутрішній кодекс честі, сформований на війні. Допоможе слабшому, не кине товариша, але якщо зрадять — другого шансу не дає.
Не довіряє владі, надто часто бачив її обличчя без маски. Вірить у силу громади, в силу людської гідності. Вважає, що світ стоїть на трьох речах: чесності, ремеслі і пам’яті.
Дата народження: 3 лютого 1987 року
Місце народження: м. Дніпро, Україна
Національність: українець
Освіта: вища технічна
Професія: інженер-механік, колишній військовий, консультант з безпеки
Зріст: 183 см
Вага: 81 кг
Сімейний стан: неодружений
Статус: живий (станом на тепер)
Дитинство і юність
Костянтин Хомс народився в родині військового і вчительки історії. Його батько, Сергій Хомс, служив у десантних військах і був людиною суворих принципів, які відображалися в побуті родини. Мати, навпаки, мала м’який характер і намагалася компенсувати жорсткість батька розумінням і підтримкою. Цей баланс вплинув на формування особистості Кості: з одного боку – дисциплінованість і відповідальність, з іншого – здатність до емпатії та аналітичного мислення.
З малих літ він цікавився механізмами. Замість іграшок — у нього були викрутки, стара електроніка, годинники і магнітофони, які розбирав до останнього гвинтика. Уже в 12 років міг зібрати двигун від радянського мопеда, а в 14 — самостійно лагодив старий "Жигуль", який стояв у дворі їхнього багатоповерхового будинку.
Школу закінчив із похвальним листом, особливо вирізнявся в математиці, фізиці та кресленні. У старших класах ходив до технічного гуртка, а також займався рукопашним боєм, куди його відправив батько.
Освіта і перші роки кар’єри
Після школи вступив до Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» на спеціальність «Механіка і автоматизація виробничих процесів». Навчався на «відмінно», не зважаючи на складнощі із забезпеченням. На третьому курсі підробляв автомеханіком, а влітку — на заводі, де швидко проявив себе, розробивши удосконалену систему вентиляції для одного з цехів.
У 2008 році отримав диплом магістра і пройшов строкову службу. Потім добровільно підписав контракт із ЗСУ на 3 роки. Служив у військах тилового забезпечення, де його інженерні навички виявились надзвичайно корисними — Костя модернізував мобільні ремонтні станції, що врятувало десятки одиниць техніки.
Після армії працював у приватній фірмі, що займалась автоматизацією промислових об’єктів. Їздив у відрядження по всій Україні, впроваджував нові технічні рішення, писав технічну документацію, керував командами.
Поворотний момент: війна
У 2014 році після початку війни на сході України Костянтин не зміг залишатися осторонь. Повернувся до армії як доброволець, цього разу — у складі інженерно-саперного батальйону. Там він не тільки займався розмінуванням та інженерними укріпленнями, але й розробляв нестандартні інженерні рішення: наприклад, власноруч зібрав мобільну платформу для евакуації поранених, яка могла працювати вночі без шуму двигуна.
Під Іловайськом дивом вижив після обстрілу — контузія, зламана рука, уламкове поранення ноги. Реабілітація тривала більше року. Після виписки не повернувся на фронт, але активно займався волонтерством, допомагав у розробці захисних механізмів для броньованої техніки, співпрацював із благодійними фондами.
Сучасне життя
Зараз Костянтин працює як незалежний консультант із безпеки інфраструктурних об’єктів. Має невеличку майстерню на околиці Києва, де займається виготовленням кастомного обладнання — від глушників і техніки нічного бачення до автономних джерел живлення для безпілотників.
Живе один, хоча підтримує зв'язок із матір’ю. Має бойових побратимів, з якими зустрічається раз на місяць. Справжніх друзів мало, але тим, хто пройшов крізь вогонь — довіряє безмежно.
Він стриманий, не схильний до зайвих емоцій, не розповідає про себе багато. У нього завжди є план Б, С і навіть D. Спить мало, їсть просто, часто вночі працює в гаражі — там він почувається у безпеці.
Характер і світогляд
Костянтин — прагматик. Вірить не в слова, а в дії. Усе аналізує, майже нічого не робить імпульсивно. Проте він не бездушний — навпаки, у ньому живе внутрішній кодекс честі, сформований на війні. Допоможе слабшому, не кине товариша, але якщо зрадять — другого шансу не дає.
Не довіряє владі, надто часто бачив її обличчя без маски. Вірить у силу громади, в силу людської гідності. Вважає, що світ стоїть на трьох речах: чесності, ремеслі і пам’яті.
