Повна інформація
Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Ярмак Владислав ІвановичСтать: Чоловіча
Мати - Марія Анатоліївна (вчителька історії).
Батько - Іван Миколайович (пенсіонер МВС, колишній опер),
Дата народження: 22.07.2000
Вік: 26 років
Місце народження: м. Вінниця
Місце проживання: м. Київ.
Захоплення: Вуличний воркаут, тактична медицина, кримінальна психологія та профайлінг, практична стрільба.
Відмітні знаки: Шрам на лівій брові від спарингу, татуювання компаса на правому передпліччі.
I. Натхнення
Владислав народився у Вінниці в липні 2000-го. Його дитинство пройшло в одному з тих районів Замостя, де характер гартувався швидше, ніж м'язи. Батько, Іван Миколайович, був людиною старої закалки — суворим, небагатослівним оперативом, який за все життя не взяв жодного хабаря. Влад ріс, бачачи перед собою приклад чесної, але важкої праці. Батько часто повертався зі служби під ранок, кидав кобуру на стіл і просто мовчав, дивлячись у вікно. Ця атмосфера службового обов'язку просочила Влада змалечку.Поки однолітки ганяли м'яча або шукали пригод за гаражами, Влад пропадав на турніках біля 6-ї школи. Стріт-воркаут став його першою справжньою школою дисципліни. Він сам собі ставив цілі: сьогодні на п'ять підтягувань більше, завтра — вихід на дві. Мати, Марія, намагалася прищепити йому любов до книг, і їй це вдалося. Влад ковтав літературу з криміналістики та психології ще в середній школі, намагаючись зрозуміти, що штовхає людей на злочини. Вінниця навчила його простої істини: не важливо, хто ти, важливо, чи тримаєш ти слово перед пацанами.
II. Шкільні роки та перше лідерство
У школі Владислав ніколи не був "тихонею". Його поважали і відмінники, і хулігани. У 8-му класі його обрали старостою, і це був той ще виклик. Влад швидко зрозумів, що криком нічого не доб’єшся, а от уміння знайти спільну мову з кожним — це сила. Він був тим самим пацаном, який міг "відмазати" весь клас від контрольної, домовившись із вчителем про додаткове відпрацювання на стадіоні.Він не терпів, коли ображали слабших. Був випадок, коли старшокласники намагалися "трусити" гроші у малих — Влад не побоявся вийти один проти трьох. Отримав синяка, але справу закрив раз і назавжди. Його харизма працювала на повну: він організовував походи, виїзди на річку Південний Буг і був серцем будь-якої компанії. Вчителі бачили в ньому майбутнього офіцера, хоча він іноді й міг прогуляти урок історії, щоб потренуватися перед черговими змаганнями.
III. Харківський гарт та коледж
Коли Владу виповнилося 16, батька перевели на службу до Харкова. Переїзд став справжнім ударом — залишити рідну Вінницю було важко. Але Харків прийняв його по-своєму. Вступ до коледжу МВС став логічним продовженням його шляху. Там уже не було вінницької романтики — тільки статут, берці та підйом о 6 ранку.Саме в Харкові Влад остаточно "висох" і загартувався. Він став кращим на курсі з рукопашного бою та вогневої підготовки. Викладачі помітили, що у нього є рідкісний дар — аналітичний розум. Він міг розібрати на деталі будь-яку схему пограбування і знайти слабке місце. Тоді ж він отримав свій знаменитий шрам на брові під час фінального спарингу на чемпіонаті коледжу. Цей шрам став для нього нагадуванням, що в житті, як і в бою, не можна розслаблятися ні на секунду.
IV. Армія та зустріч з Олексієм
Служба в армії стала для Владислава черговим етапом перевірки. Він потрапив у Сухопутні війська. Саме там, у "навчавці", він познайомився з Олексієм. Льоха був повною протилежністю Владу — веселий, завжди з жартами, душа компанії, але в бою — надійний, як автомат Калашникова. Вони здружилися на фоні того, що обидва ненавиділи армійську безглуздість і "дідовщину".Якось на навчаннях їхнє відділення "забули" в лісі на дві доби взимку. Влад тоді взяв командування на себе, а Олексій підтримував моральний дух групи. Разом вони змогли не просто вижити в лісі, а й виконати навчальну задачу, "захопивши" блокпост умовного ворога. Влад отримав звання штаб-сержанта, а Олексій став його правою рукою. Вони дали один одному обіцянку: після дембеля йти в поліцію тільки разом.
V. Служба в КОРД та та сама операція
Повернувшись з армії, хлопці поїхали підкорювати Київ. Почали з патрульної поліції, де "набили гулі" на сімейних сварках і нічних бійках у Гідропарку. Але Влад мріяв про КОРД. Він тренувався як одержимий, і врешті-решт його зарахували. Олексій пройшов відбір разом із ним.Спецназ — це не про медалі, а про піт і кров. Одна з операцій взимку 2024-го назавжди врізалася Владу в пам'ять. Група отримала наведення на схованку озброєного угруповання в промзоні. Штурм почався жорстко. Олексій, який йшов другим номером, потрапив під перехресний вогонь і отримав важке поранення — куля пройшла крізь ногу, зачепивши артерію.
Влад тоді не думав про страх. Під прикриттям гранат він витягнув Олексія з лінії вогню, власноруч наклав турнікет і, поки медики не приїхали, відбивав атаки. Заручників врятували, банду взяли, але для Олексія служба закінчилася — поранення виявилося надто складним. Влад досі відчуває провину за той день, хоча Льоха постійно повторює, що він йому життя врятував.
VI. Підполковник Ярмак: Життя сьогодні
Зараз Владислав Іванович — підполковник. Посада серйозна, кабінет, папери, але він досі вважає себе в першу чергу оперативником. Він живе в Києві, орендує невелику квартиру, де мінімум меблів і максимум книг. Його кабінет усіяний методичками з тактичної медицини та психології — він постійно вчиться, щоб його підлеглі більше не отримували таких поранень, як Олексій.Особисте життя у Влада — це пуста графа. Він часто жартує серед колег, що він "одружений на КОРДі". Були дівчата, які намагалися змінити його графік, але ніхто не витримував нічних викликів та постійного ризику. Влад став закритим, трохи цинічним, але пацани в підрозділі знають: "Ярмак своїх не кидає". Він може бути суворим за неправильно начищені берці, але перший підставиться під кулю, якщо це врятує молодого курсанта.
Влад часто їздить до Вінниці провідати батьків і завжди заходить на те саме Замостя, на той самий старий стадіон. Там він просто висить на турніку, дивиться на небо і згадує, як усе починалося. Він — людина слова. Якщо пообіцяв — зробить. Якщо ворог — знищить. Його характер — це суміш вінницької впертості та армійської дисципліни. Він знає, що його шлях важкий, але іншого він собі не бажає. Для нього справедливість — це не просто стаття в кодексі, це те, заради чого він щоранку одягає форму.
VII. Висновок і мета
Владислав не шукає слави чи грошей. Його головна мета — щоб його підрозділ працював як швейцарський годинник, а злочинці боялися самої назви його відділу. Він продовжує спілкуватися з Олексієм, допомагає йому з реабілітацією і часто радиться з ним по складних справах, бо довіряє його інтуїції. Ярмак — це той офіцер, на яких тримається система: чесний, жорсткий до себе і справедливий до інших. Він вірить, що рано чи пізно знайде свій спокій, але поки на вулицях неспокійно — він залишатиметься на посту. Його історія — це історія про вірність принципам, які він виніс ще з вінницьких дворів і проніс крізь вогонь штурмів у Києві.
Останнє редагування:
