БАТЬКИ
Батьків Саши звати Петро Іванович та Марія Володимирівна. Познайомились вони на роботі в офісі місцевої компанії. Через 1.5 року після зустрічі одружилися, переїхали в Київ, де знайшли хорошу роботу. Згодом у них народилася дитина - хлопчик, назвали Романом. Батьки були дуже люблячими, завжди допомагали своєму первістку у всьому, завжди підтримували, і продовжують це робити.
Дитинство
Олександр був спокійною, але рухливою дитиною. Дуже любив гуляти міськими парками з батьками. Навчався в садочку, що знаходився неподалік від будинку сім’ї. Мав багато друзів, але найкращим його другом був Іванко – хороша, теж спокійна дитина, яка жила по сусідству з Сашою, тож з самого дитинства вони дружили. Деколи в Саши проявлявся егоїзм - хоча це було рідко, це було його негативною стороною. Коли йому виповнилося 6 років, він пішов до школи.
Шкільні роки
Саші та Іванку пощастило потрапити в один клас, тож їм було весело, а тому і навчання проходило добре. Олександр був старанним учнем, інформацію на всіх уроках ловив на ходу. Улюбленим його предметом була математика: він міг рахувати важкі приклади в голові, ніколи не користувався калькулятором. В старшій школі також все було добре… до одного моменту. На початку 7-го класу, на уроці фізичної культури, Саша грав у футбол (він був його улюбленим видом спорту), тоді він стояв на захисті, його команда програвала, м’яч вели в сторону його воріт, і він, побігши до нього, наступив на м’яч та впав, скрутивши ногу. Він міг ходити, але все ж поїхав з батьками до лікарні для огляду. Під час рентгену там виявили тріщину. Саша повинен був 2 тижні пролежати вдома з перев’язаною ногою, майже не ходячи.
Далі все було добре. Він успішно закінчив школу, знаючи куди піде вчитись далі.
Студентські роки
Ще у 8-му класі Олександр зацікавився військовою справою: Читав багато книжок, відвідував військові музеї і таке інше. Тож, не довго думаючи, він поступив в військовий коледж сержантського складу Національної академії сухопутних військ, що у Львові. Так як там готують військових, на веселощі часу мало, але Олександра це не зупиняло: він попри усе йшов до своєї мети мети. Навчання пройшло добре, Олександр отримав медаль за хороше навчання.
Доросле життя
Закінчивши навчання, Саша, не довго думаючи, подався на службу в рідні краї батьків – місто Ново-Українськ. Службу несе сумлінно й чесно. Мріє стати офіцером, командиром підрозділу, і робить для цього все можливе і неможливе.
Через слжубу в армії у Саши немає часу для особистого життя, тому стосунків у нього немає, але він і не планує їх заводити.
З самого дитинства Олександр цікавився машинами, особливо кросоверами. Тож зараз вій йде до своєї мрії - Toyota Land Cruiser 200. Більшу частину зарплати він відкладає саме на цю машину.
Батьків Саши звати Петро Іванович та Марія Володимирівна. Познайомились вони на роботі в офісі місцевої компанії. Через 1.5 року після зустрічі одружилися, переїхали в Київ, де знайшли хорошу роботу. Згодом у них народилася дитина - хлопчик, назвали Романом. Батьки були дуже люблячими, завжди допомагали своєму первістку у всьому, завжди підтримували, і продовжують це робити.
Дитинство
Олександр був спокійною, але рухливою дитиною. Дуже любив гуляти міськими парками з батьками. Навчався в садочку, що знаходився неподалік від будинку сім’ї. Мав багато друзів, але найкращим його другом був Іванко – хороша, теж спокійна дитина, яка жила по сусідству з Сашою, тож з самого дитинства вони дружили. Деколи в Саши проявлявся егоїзм - хоча це було рідко, це було його негативною стороною. Коли йому виповнилося 6 років, він пішов до школи.
Шкільні роки
Саші та Іванку пощастило потрапити в один клас, тож їм було весело, а тому і навчання проходило добре. Олександр був старанним учнем, інформацію на всіх уроках ловив на ходу. Улюбленим його предметом була математика: він міг рахувати важкі приклади в голові, ніколи не користувався калькулятором. В старшій школі також все було добре… до одного моменту. На початку 7-го класу, на уроці фізичної культури, Саша грав у футбол (він був його улюбленим видом спорту), тоді він стояв на захисті, його команда програвала, м’яч вели в сторону його воріт, і він, побігши до нього, наступив на м’яч та впав, скрутивши ногу. Він міг ходити, але все ж поїхав з батьками до лікарні для огляду. Під час рентгену там виявили тріщину. Саша повинен був 2 тижні пролежати вдома з перев’язаною ногою, майже не ходячи.
Далі все було добре. Він успішно закінчив школу, знаючи куди піде вчитись далі.
Студентські роки
Ще у 8-му класі Олександр зацікавився військовою справою: Читав багато книжок, відвідував військові музеї і таке інше. Тож, не довго думаючи, він поступив в військовий коледж сержантського складу Національної академії сухопутних військ, що у Львові. Так як там готують військових, на веселощі часу мало, але Олександра це не зупиняло: він попри усе йшов до своєї мети мети. Навчання пройшло добре, Олександр отримав медаль за хороше навчання.
Доросле життя
Закінчивши навчання, Саша, не довго думаючи, подався на службу в рідні краї батьків – місто Ново-Українськ. Службу несе сумлінно й чесно. Мріє стати офіцером, командиром підрозділу, і робить для цього все можливе і неможливе.
Через слжубу в армії у Саши немає часу для особистого життя, тому стосунків у нього немає, але він і не планує їх заводити.
З самого дитинства Олександр цікавився машинами, особливо кросоверами. Тож зараз вій йде до своєї мрії - Toyota Land Cruiser 200. Більшу частину зарплати він відкладає саме на цю машину.
