Ім’я: Никита Сокол
Стать: чоловіча
Мати: Валентина Лебтунова, працівниця на місцевому ринку, пізніше – прибиральниця в школі
Батько: Олександр Лебтунов, професійний військовослужбовець, офіцер ЗСУ, учасник бойових дій
Зріст та вага: 186 см, 85 кг
Дата народження: 21 червня 1988 року
Вік: 37 років (2025 рік)
Місце народження: м. Херсон, Україна
Національність: Українець
Місце проживання: Київ, Україна
Захоплення: футбол, військова історія, читання, біг, гра на гітарі
Сімейний стан: одружений, має доньку
Статура: атлетична, міцна
Колір очей: зелені
Зачіска: русе волосся
Відмітні знаки: шрам на лівій руці від поранення, татуювання із тризубом на правому плечі
Дитинство: життя під прапором батька
Никита Сокол народився в Херсоні в червні 1988 року, у день літнього сонцестояння — дата, що згодом стала для нього символом сили й світла. Його батько був офіцером Збройних сил України та більшість життя проводив у гарнізонах і на полігонах. Мати працювала на ринку, а згодом — прибиральницею в школі.
Грошей у родині бракувало. Зарплата військового була невисокою, життя вимагало економії. Але попри труднощі, Никита зростав у повазі до праці й дисципліни. Батько з дитинства повторював:
— «Справжній чоловік тримає слово і служить людям».
Ці слова стали його внутрішнім законом.
Шкільні роки: мрії про більше
У школі Никита був активним і здібним учнем. Його улюбленими предметами стали історія та література. Він захоплювався визвольною боротьбою України, козацькими походами, постатями сильних лідерів.
Він завжди ставав на захист слабших. Іноді це приносило неприємності, але він ніколи не шкодував. У родині залишалася бідність — старий одяг, підробітки після уроків на ринку, допомога матері з оплатою рахунків.
Саме тоді сформувалася його мрія — стати людиною, яка зможе змінювати життя інших.
Юність: вибір служби
Після школи Никита зробив свідомий вибір — продовжити військову традицію родини. Він вступив до військового училища в Одесі.
Навчання було складним: фізичні навантаження, дисципліна, суворий розпорядок. Але саме там загартувався його характер. Перший стрибок із парашутом, перші польові навчання — кожен етап робив його сильнішим.
Війна: випробування
2014 рік став переломним для всієї країни. Коли Росія розпочала агресію проти України, Никита вже був офіцером. Він вирушив на фронт без вагань.
Він воював у Луганській області та під Дебальцевим. Там побачив перші втрати побратимів. Там отримав поранення — уламок у ліву руку залишив шрам на все життя.
Після госпіталю він повернувся на службу. Його поважали за те, що завжди йшов попереду й ніколи не ховався за спинами інших.
Громадська діяльність і політика
У 2016 році, після кількох років війни, Никита завершив активну службу та повернувся до цивільного життя. Він зайнявся громадською діяльністю, допомагав ветеранам і їхнім родинам.
У 2019 році балотувався до міської ради Херсона. Кампанія була скромною, але чесною. Його гасло — «Чесність і відповідальність» — знайшло підтримку. Він переміг.
У 2023 році зробив наступний крок — балотувався до Верховної Ради України. І знову переміг завдяки довірі людей.
У парламенті він працює в комітеті з питань національної безпеки й оборони, відстоюючи інтереси армії та ветеранів. Його виступи часто емоційні, але щирі.
Особисте життя
Попри політичну діяльність, Никита зберіг сімейні цінності. Його дружина Олена — лікарка, з якою він познайомився у шпиталі. Разом вони виховують доньку Катерину.
У родинному колі він насамперед чоловік і батько — людина, яка цінує прості моменти спокою.
Характер і життєва позиція
Никита Сокол — це поєднання військової дисципліни та політичної прямоти. Його головні риси:
чесність і відданість слову,
сміливість і рішучість,
нетерпимість до несправедливості,
відповідальність за прийняті рішення.
Висновок
Історія Никити Сокола — це шлях від складного дитинства до державного управління. Від окопів — до парламентської трибуни.
І на кожному етапі він залишався вірним словам батька:
«Справжній чоловік служить людям, а не собі».
Стать: чоловіча
Мати: Валентина Лебтунова, працівниця на місцевому ринку, пізніше – прибиральниця в школі
Батько: Олександр Лебтунов, професійний військовослужбовець, офіцер ЗСУ, учасник бойових дій
Зріст та вага: 186 см, 85 кг
Дата народження: 21 червня 1988 року
Вік: 37 років (2025 рік)
Місце народження: м. Херсон, Україна
Національність: Українець
Місце проживання: Київ, Україна
Захоплення: футбол, військова історія, читання, біг, гра на гітарі
Сімейний стан: одружений, має доньку
Статура: атлетична, міцна
Колір очей: зелені
Зачіска: русе волосся
Відмітні знаки: шрам на лівій руці від поранення, татуювання із тризубом на правому плечі
Дитинство: життя під прапором батька
Никита Сокол народився в Херсоні в червні 1988 року, у день літнього сонцестояння — дата, що згодом стала для нього символом сили й світла. Його батько був офіцером Збройних сил України та більшість життя проводив у гарнізонах і на полігонах. Мати працювала на ринку, а згодом — прибиральницею в школі.
Грошей у родині бракувало. Зарплата військового була невисокою, життя вимагало економії. Але попри труднощі, Никита зростав у повазі до праці й дисципліни. Батько з дитинства повторював:
— «Справжній чоловік тримає слово і служить людям».
Ці слова стали його внутрішнім законом.
Шкільні роки: мрії про більше
У школі Никита був активним і здібним учнем. Його улюбленими предметами стали історія та література. Він захоплювався визвольною боротьбою України, козацькими походами, постатями сильних лідерів.
Він завжди ставав на захист слабших. Іноді це приносило неприємності, але він ніколи не шкодував. У родині залишалася бідність — старий одяг, підробітки після уроків на ринку, допомога матері з оплатою рахунків.
Саме тоді сформувалася його мрія — стати людиною, яка зможе змінювати життя інших.
Юність: вибір служби
Після школи Никита зробив свідомий вибір — продовжити військову традицію родини. Він вступив до військового училища в Одесі.
Навчання було складним: фізичні навантаження, дисципліна, суворий розпорядок. Але саме там загартувався його характер. Перший стрибок із парашутом, перші польові навчання — кожен етап робив його сильнішим.
Війна: випробування
2014 рік став переломним для всієї країни. Коли Росія розпочала агресію проти України, Никита вже був офіцером. Він вирушив на фронт без вагань.
Він воював у Луганській області та під Дебальцевим. Там побачив перші втрати побратимів. Там отримав поранення — уламок у ліву руку залишив шрам на все життя.
Після госпіталю він повернувся на службу. Його поважали за те, що завжди йшов попереду й ніколи не ховався за спинами інших.
Громадська діяльність і політика
У 2016 році, після кількох років війни, Никита завершив активну службу та повернувся до цивільного життя. Він зайнявся громадською діяльністю, допомагав ветеранам і їхнім родинам.
У 2019 році балотувався до міської ради Херсона. Кампанія була скромною, але чесною. Його гасло — «Чесність і відповідальність» — знайшло підтримку. Він переміг.
У 2023 році зробив наступний крок — балотувався до Верховної Ради України. І знову переміг завдяки довірі людей.
У парламенті він працює в комітеті з питань національної безпеки й оборони, відстоюючи інтереси армії та ветеранів. Його виступи часто емоційні, але щирі.
Особисте життя
Попри політичну діяльність, Никита зберіг сімейні цінності. Його дружина Олена — лікарка, з якою він познайомився у шпиталі. Разом вони виховують доньку Катерину.
У родинному колі він насамперед чоловік і батько — людина, яка цінує прості моменти спокою.
Характер і життєва позиція
Никита Сокол — це поєднання військової дисципліни та політичної прямоти. Його головні риси:
чесність і відданість слову,
сміливість і рішучість,
нетерпимість до несправедливості,
відповідальність за прийняті рішення.
Висновок
Історія Никити Сокола — це шлях від складного дитинства до державного управління. Від окопів — до парламентської трибуни.
І на кожному етапі він залишався вірним словам батька:
«Справжній чоловік служить людям, а не собі».
