Ілля Сноу
Картьє
- Реєстрування
- 28 Вер 2023
- Дописи
- 7
- Реакції
- 15
- Бали
- 6
Ім’я: Павло Шмідт Олегович
Дата народження: 14 травня 1988 року
Місце народження: м. Краматорськ, Україна
Національність: українець
Поточне місце проживання: Київ
Рід занять: колишній військовий ЗСУ, наразі приватний охоронець / ветеран
Після школи вступив до військового ліцею, а згодом — до Національної академії сухопутних військ у Львові. Навчання давалося нелегко, але завдяки наполегливості Павло швидко став одним із кращих курсантів, особливо у стрілецькій та тактичній підготовці.
Він пройшов шлях від молодшого лейтенанта до капітана. Його поважали за холодний розум у кризових ситуаціях і турботу про побратимів. Під час одного з боїв Павло отримав поранення, яке надалі не дозволило йому продовжувати службу на передовій.
Після реабілітації він деякий час працював інструктором — навчав молодих бійців тактичній підготовці та поводженню зі зброєю. Однак паперова рутина і байдужість системи поступово виснажили його, і у 2021 році Павло звільнився з армії.
Деякий час працював у приватній охороні, потім відкрив маленьку фірму, яка займалася безпековими послугами. Його клієнти — бізнесмени, дипломати, іноді просто люди, яким потрібен був надійний захист. Він не любив говорити про війну, але завжди носив на шиї жетон — як нагадування про тих, хто не повернувся.
Він не герой у класичному сенсі — радше людина, яку життя загартувало і змусило мислити тверезо. Часто задумується про те, що його справжнє місце все ще десь між війною і миром.
Його головна мета зараз — допомагати побратимам адаптуватися до цивільного життя, створити спільноту ветеранів, яка підтримуватиме один одного. Та попри спокійну зовнішність, у ньому досі живе солдат, готовий діяти, якщо ситуація цього вимагатиме.
Дата народження: 14 травня 1988 року
Місце народження: м. Краматорськ, Україна
Національність: українець
Поточне місце проживання: Київ
Рід занять: колишній військовий ЗСУ, наразі приватний охоронець / ветеран
Дитинство та юність
Павло народився у звичайній робітничій родині. Його батько, Олег, працював механіком на машинобудівному заводі, а мати — медсестрою в місцевій лікарні. З дитинства Павло був дисциплінованим і стриманим, рідко піддавався емоціям. Йому подобалася техніка, зброя та військова історія — він міг годинами читати про Другу світову або дивитися документальні фільми про армію.Після школи вступив до військового ліцею, а згодом — до Національної академії сухопутних військ у Львові. Навчання давалося нелегко, але завдяки наполегливості Павло швидко став одним із кращих курсантів, особливо у стрілецькій та тактичній підготовці.
Служба в армії
Після випуску у 2010 році Павла направили служити в одну з механізованих бригад на сході України. Спокійне життя змінилося у 2014 році, коли розпочалися бойові дії. Павло побував у найгарячіших точках — Іловайськ, Попасна, Авдіївка.Він пройшов шлях від молодшого лейтенанта до капітана. Його поважали за холодний розум у кризових ситуаціях і турботу про побратимів. Під час одного з боїв Павло отримав поранення, яке надалі не дозволило йому продовжувати службу на передовій.
Після реабілітації він деякий час працював інструктором — навчав молодих бійців тактичній підготовці та поводженню зі зброєю. Однак паперова рутина і байдужість системи поступово виснажили його, і у 2021 році Павло звільнився з армії.
Життя після служби
Повернувшись до цивільного життя, Павло довго не міг знайти себе. Йому було важко пристосуватися — шумні вулиці, байдужість людей, відчуття, що він залишив частину себе там, на сході.Деякий час працював у приватній охороні, потім відкрив маленьку фірму, яка займалася безпековими послугами. Його клієнти — бізнесмени, дипломати, іноді просто люди, яким потрібен був надійний захист. Він не любив говорити про війну, але завжди носив на шиї жетон — як нагадування про тих, хто не повернувся.
Характер і мотивація
Павло — спокійний, зібраний і обережний. Він не шукає конфліктів, але якщо ситуація вимагає дій — діє швидко й чітко. Має глибоке почуття справедливості, але навчився, що світ не завжди чесний.Він не герой у класичному сенсі — радше людина, яку життя загартувало і змусило мислити тверезо. Часто задумується про те, що його справжнє місце все ще десь між війною і миром.
Його головна мета зараз — допомагати побратимам адаптуватися до цивільного життя, створити спільноту ветеранів, яка підтримуватиме один одного. Та попри спокійну зовнішність, у ньому досі живе солдат, готовий діяти, якщо ситуація цього вимагатиме.
Цікаві факти:
- Має татуювання з координатами місця, де вперше вижив після бою.
- Любить каву без цукру і старі військові пісні.
- У вільний час ремонтує старі мотоцикли — каже, це допомагає йому «збирати себе докупи».
- Має бойового пса на ім’я Рекс — врятував його під час евакуації з Донбасу.