Шлях легких грошей
Дитинство
Ричард Джеймс народився 1 січня 1991 року у місті Київ. Родина була звичайна, без багатств і без перспектив. Мати Маргарет Джеймс працювала продавчинею у магазині, часто приходила додому зла і втомлена, постійно скаржилася на маленьку зарплату. Батько Джон Джеймс служив у Збройних Силах України, любив порядок і крики, але грошей у сім’ю приносив мало.
Грошей постійно не вистачало, борги росли, кредити давили. Ричард з дитинства зрозумів просту річ: бути бідним йому не подобається. Вчитись він не любив, зате дуже любив, коли в когось були гроші. У дворі його не поважали, часто дражнили, але він не сильно через це переживав. Він був упевнений, що колись усі будуть дивитися на нього знизу вгору. Як саме він цього досягне, він не знав і не хотів знати.
Юність
У школі Ричард вчився погано. Більшість предметів він не розумів і навіть не намагався розібратися. Він часто хамив вчителям, міг зірвати урок, щось крикнути або просто вийти з класу. Постійно були скарги, виклики батьків і розмови з директором.
Але Ричард мав одну особливість: він умів говорити впевнено, навіть коли ніс повну нісенітницю. Саме це допомагало йому викручуватися з проблем. Школу він закінчив дивом. Хтось допоміг, десь домовилися, десь просто заплющили очі. Сам він до кінця так і не зрозумів, як його випустили.
Екзамени він здав не проваливши, хоча особливо не готувався. Частину списав, частину вгадав. Для нього цього було достатньо.
Студентське життя
До університету Ричард пішов не через знання, а тому що так було треба. Навчання його не цікавило. Він майже не ходив на пари, нічого не читав, але постійно знаходив спосіб здати предмети. Комусь щось сказав, з кимось домовився, десь просто пощастило.
Дипломну роботу він не писав сам. Навіть не читав її повністю. На захисті говорив загальні фрази, плутався у словах, але виглядав упевнено, тому його просто швидко відпустили. Диплом він отримав і вважав, що цього достатньо для початку “серйозного життя”.
Трагедія у сім’ї
Одного разу батька Ричарда відправили у закордонне відрядження. Сказали, що ненадовго. Спочатку він виходив на зв’язок, але потім зник. Дні йшли, зв’язку не було.
Через деякий час сім’ї повідомили, що Джон Джеймс зник безвісти. Пізніше стало відомо, що його знайшли мертвим. Обставини були дивні, багато чого так і не пояснили. Для родини це був удар, але Ричард пережив це по-своєму. Він зробив простий висновок: у цьому світі ніхто нікого не жаліє, значить і він не буде.
Доросле життя
Після цього Ричард пішов працювати у структури, де, за чутками, можна було нормально заробляти. Спочатку у нього не виходило, він робив помилки, сварився з людьми, часто поводився грубо. Але з часом він зрозумів, що головне — не працювати, а вміти брати.
Він почав користуватися зв’язками, домовлятися, брати гроші за послуги. Йому подобалося відчуття, коли хтось залежить від нього. З кожним роком він ставав грубішим, нахабнішим і жадібнішим.
Теперішній час
На даний момент Ричард Джеймс живе у Києві. Він має зв’язки, гроші і повну байдужість до людей. Він не вважає себе поганою людиною, бо вважає, що просто взяв те, що хотів.
Гроші для нього — сенс життя. Чим більше він їх має, тим більше хоче. Він не думає про майбутнє, не будує планів і не аналізує наслідки. Він живе за простим правилом: якщо можна взяти — треба брати.
Ричард Джеймс народився 1 січня 1991 року у місті Київ. Родина була звичайна, без багатств і без перспектив. Мати Маргарет Джеймс працювала продавчинею у магазині, часто приходила додому зла і втомлена, постійно скаржилася на маленьку зарплату. Батько Джон Джеймс служив у Збройних Силах України, любив порядок і крики, але грошей у сім’ю приносив мало.
Грошей постійно не вистачало, борги росли, кредити давили. Ричард з дитинства зрозумів просту річ: бути бідним йому не подобається. Вчитись він не любив, зате дуже любив, коли в когось були гроші. У дворі його не поважали, часто дражнили, але він не сильно через це переживав. Він був упевнений, що колись усі будуть дивитися на нього знизу вгору. Як саме він цього досягне, він не знав і не хотів знати.
Юність
У школі Ричард вчився погано. Більшість предметів він не розумів і навіть не намагався розібратися. Він часто хамив вчителям, міг зірвати урок, щось крикнути або просто вийти з класу. Постійно були скарги, виклики батьків і розмови з директором.
Але Ричард мав одну особливість: він умів говорити впевнено, навіть коли ніс повну нісенітницю. Саме це допомагало йому викручуватися з проблем. Школу він закінчив дивом. Хтось допоміг, десь домовилися, десь просто заплющили очі. Сам він до кінця так і не зрозумів, як його випустили.
Екзамени він здав не проваливши, хоча особливо не готувався. Частину списав, частину вгадав. Для нього цього було достатньо.
Студентське життя
До університету Ричард пішов не через знання, а тому що так було треба. Навчання його не цікавило. Він майже не ходив на пари, нічого не читав, але постійно знаходив спосіб здати предмети. Комусь щось сказав, з кимось домовився, десь просто пощастило.
Дипломну роботу він не писав сам. Навіть не читав її повністю. На захисті говорив загальні фрази, плутався у словах, але виглядав упевнено, тому його просто швидко відпустили. Диплом він отримав і вважав, що цього достатньо для початку “серйозного життя”.
Трагедія у сім’ї
Одного разу батька Ричарда відправили у закордонне відрядження. Сказали, що ненадовго. Спочатку він виходив на зв’язок, але потім зник. Дні йшли, зв’язку не було.
Через деякий час сім’ї повідомили, що Джон Джеймс зник безвісти. Пізніше стало відомо, що його знайшли мертвим. Обставини були дивні, багато чого так і не пояснили. Для родини це був удар, але Ричард пережив це по-своєму. Він зробив простий висновок: у цьому світі ніхто нікого не жаліє, значить і він не буде.
Доросле життя
Після цього Ричард пішов працювати у структури, де, за чутками, можна було нормально заробляти. Спочатку у нього не виходило, він робив помилки, сварився з людьми, часто поводився грубо. Але з часом він зрозумів, що головне — не працювати, а вміти брати.
Він почав користуватися зв’язками, домовлятися, брати гроші за послуги. Йому подобалося відчуття, коли хтось залежить від нього. З кожним роком він ставав грубішим, нахабнішим і жадібнішим.
Теперішній час
На даний момент Ричард Джеймс живе у Києві. Він має зв’язки, гроші і повну байдужість до людей. Він не вважає себе поганою людиною, бо вважає, що просто взяв те, що хотів.
Гроші для нього — сенс життя. Чим більше він їх має, тим більше хоче. Він не думає про майбутнє, не будує планів і не аналізує наслідки. Він живе за простим правилом: якщо можна взяти — треба брати.
