Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Ростік Підолян Олександрович
Стать: Чоловіча
Мати - Людмила Підолян
Батько - Олександр Підолян
Дата народження: 27.03.1999
Вік: 26
Місце народження: Селище гордського типу Клавдієво Тарасове
Місце проживання: Буча
Захоплення: Спорт
Відмітні знаки: шрам на брові
[Дитинство]
Ростік Підолян народився звичайним хлопчиком, але з самого дитинства в нього було щось особливе сильна цікавість до всього нового. Йому завжди хотілося зрозуміти, як працює світ: чому вмикається світло, як телефон ловить інтернет, що буде, якщо змінити налаштування або спробувати щось по іншому. Ще малим Ростік любив проводити час за іграми, де потрібно думати, будувати або приходити рівні. Він не просто грав він аналізував, запамятовував і намагався стати кращимю Якшо щось не виходило з першого разу, він не злився, а пробував знову. Терпіння і наполеглевість стали його рисами ще з дитинства.
[Шкільні будні Дмитра]
Шкільні будні Ростіка Підоляна починалися, як у багатьох ранній підйом, рюкзак за плечима і дорога до школи. Але кожен день для нього був по своєму особливим. У школі Ростік не просто відсиджував уроки він уважно слухав, спостерігав і намагався зрозуміти, що й навіщо вивчають. Найбільше йому подобалися предмети, де треба було думати, логічно міркувати або щось рахувати. Якщо тема здавалася складною, Ростік не кидав її одразу він міг повернутися до неї пізніше, розібратися сам або запитати. Помилки він сприймав як досвід, а не як поразку. На перервах Ростік спілкувався з друзіми, обговорював ігри, новини, шкільні події. Часто саме він ставив тим, хто підтримував розмову або пропонував ідеї. Йому було важливо бути частиною команди, але водночас залищатися собо
[Студентське життя]
Студентське життя для Ростіка стало новим етапом більш самостійним і відповідальним. Тут уже не було постійного контролю, як у школі, тож багато що залежало тільки від нього самого. ЗАмість звичних уроків пари, конспекти, дедлайни й нові вимоги. Перші тижні були непростими потрібно було звикнути до роскладу, викладачів і темпу навчань. Але Ростік швидко зрозумів головне якщо хочеш результат, треба працювати регулярно. Він навчився планувати час, поєднувати навчання з відпочинком і не відкладати все на останній момент. На парах він старався слухати уважно, записувати головне й ставити запитання, якщо щось було незрозуміло. Йому подобалосяя, що тепер знання більш практичні і ближчі до реального життя. Кожен новий предмет відкривав інший погляд на світ і можливості майбутнього.
[Переведення до лав ЗСУ]
Рішення перейти до лав Збройних Сил України для Ростіка не було спонтанним. Воно визрівало поступово через пожії навкого, розмови з людьми та власні роздуми про відповідальність і майбутнє. У певний момент він зрозумів настав час робити свідомий крок і взяти на себе більше обовязків. Початок цього етапу був хвилюючим. Новий розпорядок, чітка дисципліна та вимоги до себе змусили шаидко перебудуватися. Тут цінувати пунктуальність, уважність і вміння працювати в команді. Ростік сприйняв це як серйозний виклик і можливість загартувати характер.Навчання дало йому багато нового самоконтроль, витримку, повагу жо правил і людей поруч. Кожен день вимагав зосередженості та відповідальності, але водночас формував упевність у власних силах. Поруч були ті, хто підтримував і допомогав адаптуватися до нового життя.
[історія майор ЗСУ]
Шлях Ростіка до звання майора Збройних Сил України не був швидким і легким. Це була дорога років, наповнена навчанням, відповідальністю та постійною роботою над собою. Почавши службу з нижчих посад, він поступово зростав не лише за званням, а й як людина. Ростік завжди серйозно ставився до своїх обовязків.Він розумів у війську важливі не гучні слова, а дисципліна, знання й у міння приймати важені рішення. Його поважали за спокій, уважність і вміння слухати інших. Він не намагався виділятися, але завжди був тим, на кого можна покластися. З роками Ростік проходив навчання, підвищував кваліфікацію, набирався досвіду. Кожен новий етам вимагав більше відповідальность за себе, за підлеглих, за виконання завдань. Він вчився керувати, пояснювати, підтримувати та вимагати тоді, коли це було необхідно. Його кар'єрне зростання було результатом наполегливої праці та довіри командування. Звання майора стало не просто новим рівнем, а визанням його професіоналізму, витримки та лідерських якостей. Для Ростіка це означало ще більшу відповідальність і розуміння того, що кожене рішення має значення.
[Перша симпатія на роботі і кохання]
Коли Ростік уже впевнено стояв на ногах у своїй роботі, з'явилось те, чого він не очікував перша справжня симпатія. Це не було щось гучне чи різке. Навпаки, усе почалося з дрібниць погляду, спокійної розмови, відчуття, що поруч із цією людиною стає трохи легше. На роботі Ростік залишався зібраним і відповідальним. Але з часом він помітив, що йому важливо почути думку саме цієї людини, побачити усмішку, просто переинутися кількома словами. Симпатія росла тихо, без поспіху, разом із взаємною повагою.
[Поранення на спец завданні]
Під час одного зі складних спец завдань життя Ростіка різко зміниллося. Усек відбувалося швидко й напружено, вимагало аксимальної зосередженості та чітких рішень. У певний момент обставити склалися так, що Ростік зазнав поранення. Це стало несподіваним випробуванням не лише фізичним, а і моральним. Важливо було зберегти спокій, довіритися тим хто поруч, і діяти злагоджено. Саме підтримка побратимів і професіоналізму медиків допомогли йому пройти найважчи перші години. Період відновлення вимагав терпіння. Ростік звик бути сильним і відповідальним, але тепер мусив навчитися приймати допомогу й давати собі час. День за днем він повертався до рівноваги, працюючи над собою так само наполегливо, як і раніше.
Стать: Чоловіча
Мати - Людмила Підолян
Батько - Олександр Підолян
Дата народження: 27.03.1999
Вік: 26
Місце народження: Селище гордського типу Клавдієво Тарасове
Місце проживання: Буча
Захоплення: Спорт
Відмітні знаки: шрам на брові
[Дитинство]
Ростік Підолян народився звичайним хлопчиком, але з самого дитинства в нього було щось особливе сильна цікавість до всього нового. Йому завжди хотілося зрозуміти, як працює світ: чому вмикається світло, як телефон ловить інтернет, що буде, якщо змінити налаштування або спробувати щось по іншому. Ще малим Ростік любив проводити час за іграми, де потрібно думати, будувати або приходити рівні. Він не просто грав він аналізував, запамятовував і намагався стати кращимю Якшо щось не виходило з першого разу, він не злився, а пробував знову. Терпіння і наполеглевість стали його рисами ще з дитинства.
[Шкільні будні Дмитра]
Шкільні будні Ростіка Підоляна починалися, як у багатьох ранній підйом, рюкзак за плечима і дорога до школи. Але кожен день для нього був по своєму особливим. У школі Ростік не просто відсиджував уроки він уважно слухав, спостерігав і намагався зрозуміти, що й навіщо вивчають. Найбільше йому подобалися предмети, де треба було думати, логічно міркувати або щось рахувати. Якщо тема здавалася складною, Ростік не кидав її одразу він міг повернутися до неї пізніше, розібратися сам або запитати. Помилки він сприймав як досвід, а не як поразку. На перервах Ростік спілкувався з друзіми, обговорював ігри, новини, шкільні події. Часто саме він ставив тим, хто підтримував розмову або пропонував ідеї. Йому було важливо бути частиною команди, але водночас залищатися собо
[Студентське життя]
Студентське життя для Ростіка стало новим етапом більш самостійним і відповідальним. Тут уже не було постійного контролю, як у школі, тож багато що залежало тільки від нього самого. ЗАмість звичних уроків пари, конспекти, дедлайни й нові вимоги. Перші тижні були непростими потрібно було звикнути до роскладу, викладачів і темпу навчань. Але Ростік швидко зрозумів головне якщо хочеш результат, треба працювати регулярно. Він навчився планувати час, поєднувати навчання з відпочинком і не відкладати все на останній момент. На парах він старався слухати уважно, записувати головне й ставити запитання, якщо щось було незрозуміло. Йому подобалосяя, що тепер знання більш практичні і ближчі до реального життя. Кожен новий предмет відкривав інший погляд на світ і можливості майбутнього.
[Переведення до лав ЗСУ]
Рішення перейти до лав Збройних Сил України для Ростіка не було спонтанним. Воно визрівало поступово через пожії навкого, розмови з людьми та власні роздуми про відповідальність і майбутнє. У певний момент він зрозумів настав час робити свідомий крок і взяти на себе більше обовязків. Початок цього етапу був хвилюючим. Новий розпорядок, чітка дисципліна та вимоги до себе змусили шаидко перебудуватися. Тут цінувати пунктуальність, уважність і вміння працювати в команді. Ростік сприйняв це як серйозний виклик і можливість загартувати характер.Навчання дало йому багато нового самоконтроль, витримку, повагу жо правил і людей поруч. Кожен день вимагав зосередженості та відповідальності, але водночас формував упевність у власних силах. Поруч були ті, хто підтримував і допомогав адаптуватися до нового життя.
[історія майор ЗСУ]
Шлях Ростіка до звання майора Збройних Сил України не був швидким і легким. Це була дорога років, наповнена навчанням, відповідальністю та постійною роботою над собою. Почавши службу з нижчих посад, він поступово зростав не лише за званням, а й як людина. Ростік завжди серйозно ставився до своїх обовязків.Він розумів у війську важливі не гучні слова, а дисципліна, знання й у міння приймати важені рішення. Його поважали за спокій, уважність і вміння слухати інших. Він не намагався виділятися, але завжди був тим, на кого можна покластися. З роками Ростік проходив навчання, підвищував кваліфікацію, набирався досвіду. Кожен новий етам вимагав більше відповідальность за себе, за підлеглих, за виконання завдань. Він вчився керувати, пояснювати, підтримувати та вимагати тоді, коли це було необхідно. Його кар'єрне зростання було результатом наполегливої праці та довіри командування. Звання майора стало не просто новим рівнем, а визанням його професіоналізму, витримки та лідерських якостей. Для Ростіка це означало ще більшу відповідальність і розуміння того, що кожене рішення має значення.
[Перша симпатія на роботі і кохання]
Коли Ростік уже впевнено стояв на ногах у своїй роботі, з'явилось те, чого він не очікував перша справжня симпатія. Це не було щось гучне чи різке. Навпаки, усе почалося з дрібниць погляду, спокійної розмови, відчуття, що поруч із цією людиною стає трохи легше. На роботі Ростік залишався зібраним і відповідальним. Але з часом він помітив, що йому важливо почути думку саме цієї людини, побачити усмішку, просто переинутися кількома словами. Симпатія росла тихо, без поспіху, разом із взаємною повагою.
[Поранення на спец завданні]
Під час одного зі складних спец завдань життя Ростіка різко зміниллося. Усек відбувалося швидко й напружено, вимагало аксимальної зосередженості та чітких рішень. У певний момент обставити склалися так, що Ростік зазнав поранення. Це стало несподіваним випробуванням не лише фізичним, а і моральним. Важливо було зберегти спокій, довіритися тим хто поруч, і діяти злагоджено. Саме підтримка побратимів і професіоналізму медиків допомогли йому пройти найважчи перші години. Період відновлення вимагав терпіння. Ростік звик бути сильним і відповідальним, але тепер мусив навчитися приймати допомогу й давати собі час. День за днем він повертався до рівноваги, працюючи над собою так само наполегливо, як і раніше.
