[1] народження
Народився Іван у 2000 році у найкращому селі Васильківка.
Хлопчина був не із бідної родини та не з багатої дитинство він прожив без батька Дід був лікаром , а бабуся була заступник головного лікаря мати у Івана займала посаду головного бухгалтера, тому з самого дитинства Іван був вихований,все що він побажає було в нього, але ж дивлячись на це , попри опасіння рідних не підавався грошовій спокусі та залишався щедрим , талановитим, добрим , справведливим хлопчиком, котрий ніколи не просив грошей у своїх рідних на різні хотелки та друзів, і на бездомних громадян.
Через свій характер та друзів мав Іван багато знайомих. Дітвора тягнулася до нього і мати Івана почала помічати це, його лідерські якості. Через це, як він підросте вирішила віддати його до юридичного ліцею щоб в подальшому він пішов на посаду адвоката і став справедливим адвокатом. Мати почала закладати в своєму синові лише кращі якості, можливо саме через матирську турботу хлопець став тим ким є наразі. Перше кохання, перша драка в його житті за школою як зараз згадаю ото часи були жалко вже не повернеш.
повернемось до нашої історії за школою ... Життя минало, разом і з ним був найкращий кентафарік разом вони взрослішали та набували досвіду у адвокатькій сфері.
[||]🐶 Юнацтво
Дід нажаль пішов на
пенсію разом із бабусею але це не сильно ранило нашого героя, він лише пообіцяв свойому дідові що він стане найкращим адвокатом у області але проте в нашого Івана була мрія стати прокурором ну для початку Іван пішов на посаду адвоката щоб здобути досвіду . Минали роки наш Маленький хлопець змужнів та став вже зовсім по інакшому дивитися на все життя. Іван активно приймав участь на змаганнях по боксу , та приймав участь у науковій діяльності займався спортом у нього було хоббі. ВІН ВЕЧОРАМИ бив грушу та ще він полюбляв зброю. Його життя проходило стабільно, без переривів, куди зробить наступний крок і в яку сферу буде прагнути потрапити.
Звичайно ця стабільність могла продовжуватися ще дуже довго якби не одне но...... Яке в раз перевернуло житя сотні тисяч людей ..... Почалася Війна.
[|||] Все з чистого листа
12 квітня 2014 року терористичні організації почали активні дії на території рідної країни. На той час вже повнолітній Іван, пішов добровольцем на війну, зі зброєю в руках боронив свій дім. Полум'я, кулі летящі хто куди, снарядия гранати, і сотні ворогів котрі прориваються, і воюють хто знав що. Чисте небо і його безтурботне житя так перевернеться так сильно, все що він любив перетворивши все на попіл. У цій війні він втратив дім де жив коли росіяни почти до шли де він жив його матерь з сестрою переїхли до Дніпра, а Іван вже покинув поле бойових дій томущо отримав травму на все життя.Здавалося ярості і помсті вже нема куди рости, але це був тільки початок ... Як роса на сонці зникла йогo посмішка , як сонце за хмарами сховалося його доброта. Іван хотів повернутися до рідних країв, він не хотів усвідомлювати, що це неможливо, він сподівався, а як надія зникла, він мріяв лише про помсту і багато крові тих, хто забрав унього все. Два тижні йшли жорстокі баталії, росіяни не очікували такого опору від звичайних хлопців, вони мали велечезні втрати, як нажаль і нащі бійці. Багато померли смертю хоробрих, багато отримало поранення на все життя серед яких і був наш Іван. Хлопцю влучили у вухо та плече.
[|V] НОВИЙ ЕТАП ЖИТТЯ
Після тривалого лікування та реабілітації Іван зрозумів, що через отримані поранення більше не зможе повернутися до військової служби. Проте він не хотів залишати службу своїй державі. Він вирішив продовжити боротьбу вже не зі зброєю в руках, а силою закону.
Повернувшись до цивільного життя, Іван завершив юридичну освіту та захотів працювати у Верховній Раді України. Для Івана це була велика честь і водночас новий виклик. Коли він тільки туди прийшов, у нього було перше звання — водій. Іван розумів, що не буде залишатися на першому званні, тож вирішив у перший день роботи зробити все, щоб підвищитися. Іван усе зробив, тому подав рапорт на підвищення. Його рапорт переглянули та запросили, щоб він приїхав до ВРУ. Іван, коли приїхав, дуже зрадів: його підвищили на друге звання — охоронець ВР. Наступного дня він запитав, що йому потрібно далі для підвищення. Йому відповіли, він сказав: «Добре». Через чотири дні він прийшов, щоб здати всі завдання для підвищення. Потім він знову подав рапорт на підвищення. Йому схвалили рапорт та підвищили до третього звання — секретар ВР. Уже потім він підвищився до звання депутата та почав приймати законопроєкти, працював над удосконаленням законодавства та відстоював інтереси українського народу. Особливу увагу він приділяв питанням захисту військовослужбовців, ветеранів, правоохоронців і цивільних громадян, які постраждали від війни. Іван, через пару років роботи у Верховній Раді, подав заявку до Вищої школи адвокатури НААУ. Він сумлінно навчався та згодом подав заявку на посаду прокурора.
Іван не забув своєї головної мрії — одного дня стати прокурором і ще ефективніше боротися за справедливість та верховенство права. Він був переконаний, що кожна чесна справа, кожне правильне рішення та кожен ухвалений закон наближають Україну до сильного, незалежного й справедливого майбутн.
Підпис: Ivan tsarko
Народився Іван у 2000 році у найкращому селі Васильківка.
Хлопчина був не із бідної родини та не з багатої дитинство він прожив без батька Дід був лікаром , а бабуся була заступник головного лікаря мати у Івана займала посаду головного бухгалтера, тому з самого дитинства Іван був вихований,все що він побажає було в нього, але ж дивлячись на це , попри опасіння рідних не підавався грошовій спокусі та залишався щедрим , талановитим, добрим , справведливим хлопчиком, котрий ніколи не просив грошей у своїх рідних на різні хотелки та друзів, і на бездомних громадян.
Через свій характер та друзів мав Іван багато знайомих. Дітвора тягнулася до нього і мати Івана почала помічати це, його лідерські якості. Через це, як він підросте вирішила віддати його до юридичного ліцею щоб в подальшому він пішов на посаду адвоката і став справедливим адвокатом. Мати почала закладати в своєму синові лише кращі якості, можливо саме через матирську турботу хлопець став тим ким є наразі. Перше кохання, перша драка в його житті за школою як зараз згадаю ото часи були жалко вже не повернеш.
повернемось до нашої історії за школою ... Життя минало, разом і з ним був найкращий кентафарік разом вони взрослішали та набували досвіду у адвокатькій сфері.
[||]🐶 Юнацтво
Дід нажаль пішов на
пенсію разом із бабусею але це не сильно ранило нашого героя, він лише пообіцяв свойому дідові що він стане найкращим адвокатом у області але проте в нашого Івана була мрія стати прокурором ну для початку Іван пішов на посаду адвоката щоб здобути досвіду . Минали роки наш Маленький хлопець змужнів та став вже зовсім по інакшому дивитися на все життя. Іван активно приймав участь на змаганнях по боксу , та приймав участь у науковій діяльності займався спортом у нього було хоббі. ВІН ВЕЧОРАМИ бив грушу та ще він полюбляв зброю. Його життя проходило стабільно, без переривів, куди зробить наступний крок і в яку сферу буде прагнути потрапити.
Звичайно ця стабільність могла продовжуватися ще дуже довго якби не одне но...... Яке в раз перевернуло житя сотні тисяч людей ..... Почалася Війна.
[|||] Все з чистого листа
12 квітня 2014 року терористичні організації почали активні дії на території рідної країни. На той час вже повнолітній Іван, пішов добровольцем на війну, зі зброєю в руках боронив свій дім. Полум'я, кулі летящі хто куди, снарядия гранати, і сотні ворогів котрі прориваються, і воюють хто знав що. Чисте небо і його безтурботне житя так перевернеться так сильно, все що він любив перетворивши все на попіл. У цій війні він втратив дім де жив коли росіяни почти до шли де він жив його матерь з сестрою переїхли до Дніпра, а Іван вже покинув поле бойових дій томущо отримав травму на все життя.Здавалося ярості і помсті вже нема куди рости, але це був тільки початок ... Як роса на сонці зникла йогo посмішка , як сонце за хмарами сховалося його доброта. Іван хотів повернутися до рідних країв, він не хотів усвідомлювати, що це неможливо, він сподівався, а як надія зникла, він мріяв лише про помсту і багато крові тих, хто забрав унього все. Два тижні йшли жорстокі баталії, росіяни не очікували такого опору від звичайних хлопців, вони мали велечезні втрати, як нажаль і нащі бійці. Багато померли смертю хоробрих, багато отримало поранення на все життя серед яких і був наш Іван. Хлопцю влучили у вухо та плече.
[|V] НОВИЙ ЕТАП ЖИТТЯ
Після тривалого лікування та реабілітації Іван зрозумів, що через отримані поранення більше не зможе повернутися до військової служби. Проте він не хотів залишати службу своїй державі. Він вирішив продовжити боротьбу вже не зі зброєю в руках, а силою закону.
Повернувшись до цивільного життя, Іван завершив юридичну освіту та захотів працювати у Верховній Раді України. Для Івана це була велика честь і водночас новий виклик. Коли він тільки туди прийшов, у нього було перше звання — водій. Іван розумів, що не буде залишатися на першому званні, тож вирішив у перший день роботи зробити все, щоб підвищитися. Іван усе зробив, тому подав рапорт на підвищення. Його рапорт переглянули та запросили, щоб він приїхав до ВРУ. Іван, коли приїхав, дуже зрадів: його підвищили на друге звання — охоронець ВР. Наступного дня він запитав, що йому потрібно далі для підвищення. Йому відповіли, він сказав: «Добре». Через чотири дні він прийшов, щоб здати всі завдання для підвищення. Потім він знову подав рапорт на підвищення. Йому схвалили рапорт та підвищили до третього звання — секретар ВР. Уже потім він підвищився до звання депутата та почав приймати законопроєкти, працював над удосконаленням законодавства та відстоював інтереси українського народу. Особливу увагу він приділяв питанням захисту військовослужбовців, ветеранів, правоохоронців і цивільних громадян, які постраждали від війни. Іван, через пару років роботи у Верховній Раді, подав заявку до Вищої школи адвокатури НААУ. Він сумлінно навчався та згодом подав заявку на посаду прокурора.
Іван не забув своєї головної мрії — одного дня стати прокурором і ще ефективніше боротися за справедливість та верховенство права. Він був переконаний, що кожна чесна справа, кожне правильне рішення та кожен ухвалений закон наближають Україну до сильного, незалежного й справедливого майбутн.
Підпис: Ivan tsarko
Останнє редагування:
