Глава Перша - Дитинство
Баранов Олександр - народився 10 лютого 2001 року у місті Хмельницького . Сімя у Саші була дуже велика: у нього було 3 брата та двоє систер. Його батько Сергій Баранов працював полковником Національної Поліції України, тому Олександр дуже мріяв встати таким як його батько, а мати Олександра була директором навчальної школи. Олександр у 2005 році пішов у садок "лелека" де познайомився з другом якого звали, Коля вони з Олександром стали найкращими друзями скажемо так не розлий вода у них двох було майже все спільне крім життя, а так інтереси,хобі. І так далі все було тільки найкраще, Коля дуже полюбляв грати фудбол а Саша полюбляв малювати інколи, коли Коля хотів фудбол а Саша малювати то вони перше йшли на фудбол а потім малювати, і так завжди їм подобалося бути разом вони були самі найкращі друзі на цій планеті, Батьки Колі були суворі тому грошей у Колі було не багато, але Олександр він завжди ділився з Колею, а Микола коли було в нього то він теж ділився. То шоколадкою до мармеладкою,
Коля викручувався як міг папір зберав, бутилки залізо йому було важко але він не здавався і завжди доходив до своїх цілей.
Глава Друга Юність
Олександр був завжди задирою то вдарить когось то щіпне але він дуже гарно вчився в школі він закінчив 11 класів та получив червоний диплом якому вся сім'я була дуже рада, далі Олександр Почав задумуватися ким він хоче бути в майбутьньому він спамятав що він хотів піти по стопам батька його мрія була стати головним якоїсь фракції чи стати злочинцем, але він спамятав що любить свою Україну і буде її захищяти. І вирішив піти всетаки по стопам, батька Олександр сказав я "БУДУ ЗАХИЩЯТИ СВОЮ КРАЇНУ РІДНУ УКРАЇНУ" Слава Україні Героям Слава
Глава Третя Доросле життя
Після закінчення академії його друг дитинства Микола запропонував відсвяткувати такий день но щось пішло взагалі не в ту сторону їх забрали в поліцейський відділок бо поліція подумала що вони завмислели щось зробити з академією потім виявилося що поліцейський який їх забрав був трішки випивший і Батько Олександра за таке звільнив його, потім сказав батько не бійся синок все буде добре йди як ти мріяв йди за своєю метою Олександр відповів дякую татко, потім через 1 рік скінчався його тато він не міг в це повірити, через піру місяців він спамятав татові слова і пішов попробував піти на генерала через пару днів померає його матуся він розчарувався похоронив її та пішов грусно до дому, і як в друг його зупиняє якись чоловік, і каже друже ти не Баранов Олександ він каже так це я! А щось сталося, чоловік каже тебе назначають генералом НПУ це я таке почув Олександр зрадів подякував чоловікові, і пішов до дому з грусним лицем, на наступний день йому позвонили та сказали п.Генерал Прийдіть сюди питання вирішити потрібно він зрадів і сказав Люблю Свою Країну Я вірив в себе Дякую татко дякую мати за все моє життя за витрачений час ДЯКУЮ Потім він знайшов своє кохання, через рік поженився на ній бо взнав що в них буде дитина у них була дуже дружня і весела, сім‘я.
Продовження Буде…
Баранов Олександр - народився 10 лютого 2001 року у місті Хмельницького . Сімя у Саші була дуже велика: у нього було 3 брата та двоє систер. Його батько Сергій Баранов працював полковником Національної Поліції України, тому Олександр дуже мріяв встати таким як його батько, а мати Олександра була директором навчальної школи. Олександр у 2005 році пішов у садок "лелека" де познайомився з другом якого звали, Коля вони з Олександром стали найкращими друзями скажемо так не розлий вода у них двох було майже все спільне крім життя, а так інтереси,хобі. І так далі все було тільки найкраще, Коля дуже полюбляв грати фудбол а Саша полюбляв малювати інколи, коли Коля хотів фудбол а Саша малювати то вони перше йшли на фудбол а потім малювати, і так завжди їм подобалося бути разом вони були самі найкращі друзі на цій планеті, Батьки Колі були суворі тому грошей у Колі було не багато, але Олександр він завжди ділився з Колею, а Микола коли було в нього то він теж ділився. То шоколадкою до мармеладкою,
Коля викручувався як міг папір зберав, бутилки залізо йому було важко але він не здавався і завжди доходив до своїх цілей.
Глава Друга Юність
Олександр був завжди задирою то вдарить когось то щіпне але він дуже гарно вчився в школі він закінчив 11 класів та получив червоний диплом якому вся сім'я була дуже рада, далі Олександр Почав задумуватися ким він хоче бути в майбутьньому він спамятав що він хотів піти по стопам батька його мрія була стати головним якоїсь фракції чи стати злочинцем, але він спамятав що любить свою Україну і буде її захищяти. І вирішив піти всетаки по стопам, батька Олександр сказав я "БУДУ ЗАХИЩЯТИ СВОЮ КРАЇНУ РІДНУ УКРАЇНУ" Слава Україні Героям Слава
Глава Третя Доросле життя
Після закінчення академії його друг дитинства Микола запропонував відсвяткувати такий день но щось пішло взагалі не в ту сторону їх забрали в поліцейський відділок бо поліція подумала що вони завмислели щось зробити з академією потім виявилося що поліцейський який їх забрав був трішки випивший і Батько Олександра за таке звільнив його, потім сказав батько не бійся синок все буде добре йди як ти мріяв йди за своєю метою Олександр відповів дякую татко, потім через 1 рік скінчався його тато він не міг в це повірити, через піру місяців він спамятав татові слова і пішов попробував піти на генерала через пару днів померає його матуся він розчарувався похоронив її та пішов грусно до дому, і як в друг його зупиняє якись чоловік, і каже друже ти не Баранов Олександ він каже так це я! А щось сталося, чоловік каже тебе назначають генералом НПУ це я таке почув Олександр зрадів подякував чоловікові, і пішов до дому з грусним лицем, на наступний день йому позвонили та сказали п.Генерал Прийдіть сюди питання вирішити потрібно він зрадів і сказав Люблю Свою Країну Я вірив в себе Дякую татко дякую мати за все моє життя за витрачений час ДЯКУЮ Потім він знайшов своє кохання, через рік поженився на ній бо взнав що в них буде дитина у них була дуже дружня і весела, сім‘я.
Продовження Буде…
