Прізвище Ім'я та по-батькові: Патісон Олег Вікторович
Стать:Чоловіча
Мати:Тетяна Патісон
Батько:Віктор Патісон
Зріст та вага: 195см 88кг
Дата народження:08.11.2000
Вік.23
Місце народження: Україна М.Харків
Національність: Україна
Місце проживання:Київ
Сімейний стан:Одружений 1 дитина
Статура:накачений широкий в плечах
Колір очей:зелені
Зачіска:часто змінюється
Дитинство
Олег народився 8Листопада 2000 року, у місті Київ .Олега тато був Мером Міської Ради Дніпра, і Олег дуже любив їздити з татом на його роботу, татові співробітники жилий малому Олегу руку ніби він великий, Олег це дуже подобалося і він в один вечірній вечір почав розмову про татову роботу і сказав.... Мама, Тато я буду заступником мера(тата) , Мама з Татом посміхнулися і погладили малого Олега по голові і він задумався.
Юність
Олега відали до Київської школи №32 де хлопець показав неабиякий результат. Але його однокласники почали завідувати, бо він був в класі самий розумний, і однокласники почали його дразнити, обзивати. Хлопчик розповідав вчителю, але йому не вірили, і через те, що він сказав вчительці, однокласники почали його бити. Хлопчик розповів батькові, і Роман почав вчити його самозахисту. Протягом 4 тижнів хлопчик вивчив мистецтво самозахисту, і його вже не торкнулись в школі. Шкільні роки
років Олег почав працювати будівельником , але там дуже мало платили. Олег почав працювати по вихідних - мив машини, чистив взуття людям. У 14 років він ліз на дах свого будинку, але лисичка виявилася слабкою і не витримала його, він впав і зламав руку. Олег не міг працювати місяць, але у нього було багато домашніх тварин - корови, кури, качки він жив у селі хоча його батько був мером але його батько не брав хабарів
Доросле життя
Робота Олега займала багато часу та зусиль. Він часто виїздив на роботу, іноді протягом кількох днів або навіть тижнів. Це було складно для його сім'ї, але Олег робив все можливе, щоб бути з ними, коли це було можливо.
У нього була дружина, Христина займалась вона домогосподаркою та займалася дітьми, а також допомагала Олегу з організацією його поїздок. Вони завжди зустрічали Олега з радістю, коли він повертався додому, але доводилося звикати до того, що він не завжди був вдома.
У дітей було багато запитань про те, чому їх батько виїжджає так часто, але Олег пояснював їм, що його робота дуже важлива і допомагає захищати країну та людей. Вони розуміли це, але іноді бували сумними, коли Олег був далеко.Христина була тим, хто забезпечував стабільність вдома, коли Олег був відсутній. Вона була відданою дружиною та матір'ю, яка добре розуміла важливість її ролі в сім'ї. Вона дбала про дітей та виконувала домашні обов'язки, а також спілкувалася з Олегом по телефону чи по повідомленнях, щоб тримати його в курсі того, що відбувається вдома.
Хоча Олег був зайнятий на роботі, він завжди пам'ятав про свою роди
ну. Він намагався бути на зв'язку з ними
Війна
Коли розпочалася війна на сході України, Олег був серед тих, хто негайно відгукнувся на допомогу та вступив до армії., тому Олег змалку знаходився в атмосфері військових вправ та тренувань. Але нічого не могло підготувати його до того, що він побачив на передовій.
Олег був призначений до однієї з найбільш небезпечних зон в зоні АТО, де його часто виставляли на передову лінію. Він побачив, як його товариші дістають поранення, а іноді й загибають. Йому довелося багато разів допомагати в евакуації поранених солдатів і бути відповідальним за їхнє благополуччя. Іноді це було дуже складно, але Олег завжди виконував свої обов'язки з великою відданістю та турботою.Одним із найбільших випробувань для Олега було боротися з втратою товаришів. Кожен раз, коли хтось з його чети загинув, Олег відчував біль і втому, але змушував себе продовжувати виконувати свої обов'язки. Він розумів, що його товариші борються на передовій разом з ним.
Він розумів, що його товариші борються на передовій разом з ним, тому він не міг дозволити собі покласти зброю та знеструмити їх. Олег вважав, що він несе відповідальність не лише за своє життя, але й за життя своїх товаришів.Після кількох місяців перебування на передовій, Олег став більш досвідченим та навіть вирішив піти на добровільне операційне завдання. Його поставили на чолі групи солдатів, які мали виконати небезпечне завдання. Вони повинні були виїхати за лінією фронту та отримати інформацію про рухи ворожих сил.
Для Олега це було випробуванням на міцність, він зробив все можливе, щоб виконати завдання. Під час операції вони опинилися під вогнем снайперів та мінометів, але вони продовжували виконувати свої обов'язки. Нарешті вони дісталися до місця призначення та отримали необхідну інформацію.
Після повернення до бази, Олег зрозумів, що він більше не може продовжувати службу на передовій. Це була дуже важка рішення, але він розумів, що його моральний та емоційний стан був на межі. Він повернувся додому та почав процес адаптації до мирного життя.
Для Олега було дуже складно забути все, що він побачив та пережив на передовій. Він намагався займатися спортом, знайомитися з новими людьми та повернутися до звичного життя. Його батько дуже пишався своїм сином, що не покинув свою країну в важкий час
Теперішній час
зараз Олег військовий має дружину Христину 1дитину
Історія Олега ще не скінчилась........
P.S Рп біографія сягає 5252 слів
Стать:Чоловіча
Мати:Тетяна Патісон
Батько:Віктор Патісон
Зріст та вага: 195см 88кг
Дата народження:08.11.2000
Вік.23
Місце народження: Україна М.Харків
Національність: Україна
Місце проживання:Київ
Сімейний стан:Одружений 1 дитина
Статура:накачений широкий в плечах
Колір очей:зелені
Зачіска:часто змінюється
Дитинство
Олег народився 8Листопада 2000 року, у місті Київ .Олега тато був Мером Міської Ради Дніпра, і Олег дуже любив їздити з татом на його роботу, татові співробітники жилий малому Олегу руку ніби він великий, Олег це дуже подобалося і він в один вечірній вечір почав розмову про татову роботу і сказав.... Мама, Тато я буду заступником мера(тата) , Мама з Татом посміхнулися і погладили малого Олега по голові і він задумався.
Юність
Олега відали до Київської школи №32 де хлопець показав неабиякий результат. Але його однокласники почали завідувати, бо він був в класі самий розумний, і однокласники почали його дразнити, обзивати. Хлопчик розповідав вчителю, але йому не вірили, і через те, що він сказав вчительці, однокласники почали його бити. Хлопчик розповів батькові, і Роман почав вчити його самозахисту. Протягом 4 тижнів хлопчик вивчив мистецтво самозахисту, і його вже не торкнулись в школі. Шкільні роки
років Олег почав працювати будівельником , але там дуже мало платили. Олег почав працювати по вихідних - мив машини, чистив взуття людям. У 14 років він ліз на дах свого будинку, але лисичка виявилася слабкою і не витримала його, він впав і зламав руку. Олег не міг працювати місяць, але у нього було багато домашніх тварин - корови, кури, качки він жив у селі хоча його батько був мером але його батько не брав хабарів
Доросле життя
Робота Олега займала багато часу та зусиль. Він часто виїздив на роботу, іноді протягом кількох днів або навіть тижнів. Це було складно для його сім'ї, але Олег робив все можливе, щоб бути з ними, коли це було можливо.
У нього була дружина, Христина займалась вона домогосподаркою та займалася дітьми, а також допомагала Олегу з організацією його поїздок. Вони завжди зустрічали Олега з радістю, коли він повертався додому, але доводилося звикати до того, що він не завжди був вдома.
У дітей було багато запитань про те, чому їх батько виїжджає так часто, але Олег пояснював їм, що його робота дуже важлива і допомагає захищати країну та людей. Вони розуміли це, але іноді бували сумними, коли Олег був далеко.Христина була тим, хто забезпечував стабільність вдома, коли Олег був відсутній. Вона була відданою дружиною та матір'ю, яка добре розуміла важливість її ролі в сім'ї. Вона дбала про дітей та виконувала домашні обов'язки, а також спілкувалася з Олегом по телефону чи по повідомленнях, щоб тримати його в курсі того, що відбувається вдома.
Хоча Олег був зайнятий на роботі, він завжди пам'ятав про свою роди
ну. Він намагався бути на зв'язку з ними
Війна
Коли розпочалася війна на сході України, Олег був серед тих, хто негайно відгукнувся на допомогу та вступив до армії., тому Олег змалку знаходився в атмосфері військових вправ та тренувань. Але нічого не могло підготувати його до того, що він побачив на передовій.
Олег був призначений до однієї з найбільш небезпечних зон в зоні АТО, де його часто виставляли на передову лінію. Він побачив, як його товариші дістають поранення, а іноді й загибають. Йому довелося багато разів допомагати в евакуації поранених солдатів і бути відповідальним за їхнє благополуччя. Іноді це було дуже складно, але Олег завжди виконував свої обов'язки з великою відданістю та турботою.Одним із найбільших випробувань для Олега було боротися з втратою товаришів. Кожен раз, коли хтось з його чети загинув, Олег відчував біль і втому, але змушував себе продовжувати виконувати свої обов'язки. Він розумів, що його товариші борються на передовій разом з ним.
Він розумів, що його товариші борються на передовій разом з ним, тому він не міг дозволити собі покласти зброю та знеструмити їх. Олег вважав, що він несе відповідальність не лише за своє життя, але й за життя своїх товаришів.Після кількох місяців перебування на передовій, Олег став більш досвідченим та навіть вирішив піти на добровільне операційне завдання. Його поставили на чолі групи солдатів, які мали виконати небезпечне завдання. Вони повинні були виїхати за лінією фронту та отримати інформацію про рухи ворожих сил.
Для Олега це було випробуванням на міцність, він зробив все можливе, щоб виконати завдання. Під час операції вони опинилися під вогнем снайперів та мінометів, але вони продовжували виконувати свої обов'язки. Нарешті вони дісталися до місця призначення та отримали необхідну інформацію.
Після повернення до бази, Олег зрозумів, що він більше не може продовжувати службу на передовій. Це була дуже важка рішення, але він розумів, що його моральний та емоційний стан був на межі. Він повернувся додому та почав процес адаптації до мирного життя.
Для Олега було дуже складно забути все, що він побачив та пережив на передовій. Він намагався займатися спортом, знайомитися з новими людьми та повернутися до звичного життя. Його батько дуже пишався своїм сином, що не покинув свою країну в важкий час
Теперішній час
зараз Олег військовий має дружину Христину 1дитину
Історія Олега ще не скінчилась........
P.S Рп біографія сягає 5252 слів
Останнє редагування:
