Дитинство
Артем народився у місті Одеса. Сім'я мами - лікаря-педіатра та тата - машиніста-електропоїзда, була середнього достатку. Жили вони в двокімнатній квартирі недалеко від моря. У маленького Артема було багато чого, але він не любив хвалитись. Їздити влітку в село до бабусі та дідуся йому було дуже цікавим. Саме там він міг насолодитись іграми на свіжому повітрі. Улюбленою грою у Артема був "агент під прикриттям" і вже тоді він вирішив стати ним. Дідусь, будучі пррофесійним військовим пілотом, дуже зрадів вибору онука. Коли Артему виповнилося 9 років, дідусь зробив маскувальну сітку, яка могла покрити все тіло. Онук дуже зрадів і одразу ж попросив у дідуся погратись на ставку. Вони разом ходили на ставок, де ріс очерет, там Влад користуючись сіткою, намагався сховатись від діда. Дідусь його навчав маскуванню, дисципліні, не боятись комах, виходити з різних ситуацій, спілкуванню, рибальству. Бабуся, в свою чергу, навчала різним рецептам готуванян їжі і поводження з рослинами. Спочатку це було дитячою забавою, але незабаром це перейшло у справжнє тренування. У 13 років малого Влада записали на боротьбу, де він навчився багатьом прийомам. В школі він почав, поглибленно вивчати англійську мову, математику та укриїнську мову. Захоплювався історією стародавнього світу, біологією, наданню першої медичної допомоги. Також частенько ходив до батька на роботу та цікавився роботою механізмів електропоїзда. Мама, розповідала як надати медичну допомогу постраждалим.
Юнацтво
Після того як Артем закінчив школу, він подав документи на вступ до університету цивільного захисту та оборони. У школі Влад навчався добре і був фізично підготовленою людиною тому вступ до університету пройшов без проблем. Вчителі його одразу помітили і він став старостою курсу. Він не дуже полюбляв різноманітні розвогги з одногрупниками. Провчившись в цьому університеті два роки його було переведено до університету головного управління розвідки, де він начався до того моменту, поки не перевівся до Харківської військової частини, на звання "Капрал".
Доросле життя
Закінчивши навчання у 20 років, Артема було направлено до Харківської військової частини, де було багато підрозділів, один з них, це було головне управління розвідки де він служив. Після того як його було призначено лейтенантом збройних сил України, він став заступником командира головного управління розвідки. Незабаром після отримання цієї посади він зустрів свою майбутню наречену. Хоча він був дуже гарним співробітником, але кохання теж давало про себе знати. Одного дня, після тяжкого спецзавдання він вирішив що з нього досить і перевівся до ДКВС. Він думав що ДКВС приймуть його, як дуже гарного співробітника, але люди які служили там його сприйняли не дуже добре, але він намагався служити й надалі. Незабаром, йому, під час караулу подзвонили і повідомили сумну новину - його дідусь помер. Після чого молодий Артем хотів щоб його підмінили хоча б на два-три дні але командир сказав "Або звільняйся або нікуди не поїдеш". У розпачі він звільнився, але побачив що в трудовій книзі йому було написано "порушення статуту", після чого він дуже розчарувався. Після того як він втратив роботу і похоронив дідуся він був у розпачі і його знайомі з ЗСУ його намагалися підтримувати. Одного вечора, коли Артем прогулювався, він побачив що біля одного під'їзду лежить непритомна людина. Підійшовши до людини він побачив що людина задихається і почав робити заходи першої медичної допомоги, але було все марно і тут він одним оком побачив як проїжджає військові, привернувши їх увагу вони йому допомогли і доправили людину до медичного закладу. На наступний день він подав заявку на вступ до Збройних сил України .Намагався дуже гарно виконувати свою роботу. Одного дня Служба Безпеки України приїхала до Військової частини та почала проводити обшуки, після чого була звільнено генерала Збройних сил України та деяких полковників і так вийшло що Артем залишився, будучи сержант, найстаршим співробітником у ЗСУ.Після того, як назначили нового генерала, Артему було присвоєно звання - Майора. Після чого негайно приступив до підготовки нових бійців під його керівництвом. Після місяця підготовки нових курсантів нові бійці НГУ вже могли їздити до патрулю. Артем користувався репутацією як у своїй державній структурі так і поза нею. Після служби у Збройних сил України Артем звільнився, бо отримав поранення під час однієї зі спецоперацій.
Сьогодення
Сьогодні Артем отримує пенсію.
Артем народився у місті Одеса. Сім'я мами - лікаря-педіатра та тата - машиніста-електропоїзда, була середнього достатку. Жили вони в двокімнатній квартирі недалеко від моря. У маленького Артема було багато чого, але він не любив хвалитись. Їздити влітку в село до бабусі та дідуся йому було дуже цікавим. Саме там він міг насолодитись іграми на свіжому повітрі. Улюбленою грою у Артема був "агент під прикриттям" і вже тоді він вирішив стати ним. Дідусь, будучі пррофесійним військовим пілотом, дуже зрадів вибору онука. Коли Артему виповнилося 9 років, дідусь зробив маскувальну сітку, яка могла покрити все тіло. Онук дуже зрадів і одразу ж попросив у дідуся погратись на ставку. Вони разом ходили на ставок, де ріс очерет, там Влад користуючись сіткою, намагався сховатись від діда. Дідусь його навчав маскуванню, дисципліні, не боятись комах, виходити з різних ситуацій, спілкуванню, рибальству. Бабуся, в свою чергу, навчала різним рецептам готуванян їжі і поводження з рослинами. Спочатку це було дитячою забавою, але незабаром це перейшло у справжнє тренування. У 13 років малого Влада записали на боротьбу, де він навчився багатьом прийомам. В школі він почав, поглибленно вивчати англійську мову, математику та укриїнську мову. Захоплювався історією стародавнього світу, біологією, наданню першої медичної допомоги. Також частенько ходив до батька на роботу та цікавився роботою механізмів електропоїзда. Мама, розповідала як надати медичну допомогу постраждалим.
Юнацтво
Після того як Артем закінчив школу, він подав документи на вступ до університету цивільного захисту та оборони. У школі Влад навчався добре і був фізично підготовленою людиною тому вступ до університету пройшов без проблем. Вчителі його одразу помітили і він став старостою курсу. Він не дуже полюбляв різноманітні розвогги з одногрупниками. Провчившись в цьому університеті два роки його було переведено до університету головного управління розвідки, де він начався до того моменту, поки не перевівся до Харківської військової частини, на звання "Капрал".
Доросле життя
Закінчивши навчання у 20 років, Артема було направлено до Харківської військової частини, де було багато підрозділів, один з них, це було головне управління розвідки де він служив. Після того як його було призначено лейтенантом збройних сил України, він став заступником командира головного управління розвідки. Незабаром після отримання цієї посади він зустрів свою майбутню наречену. Хоча він був дуже гарним співробітником, але кохання теж давало про себе знати. Одного дня, після тяжкого спецзавдання він вирішив що з нього досить і перевівся до ДКВС. Він думав що ДКВС приймуть його, як дуже гарного співробітника, але люди які служили там його сприйняли не дуже добре, але він намагався служити й надалі. Незабаром, йому, під час караулу подзвонили і повідомили сумну новину - його дідусь помер. Після чого молодий Артем хотів щоб його підмінили хоча б на два-три дні але командир сказав "Або звільняйся або нікуди не поїдеш". У розпачі він звільнився, але побачив що в трудовій книзі йому було написано "порушення статуту", після чого він дуже розчарувався. Після того як він втратив роботу і похоронив дідуся він був у розпачі і його знайомі з ЗСУ його намагалися підтримувати. Одного вечора, коли Артем прогулювався, він побачив що біля одного під'їзду лежить непритомна людина. Підійшовши до людини він побачив що людина задихається і почав робити заходи першої медичної допомоги, але було все марно і тут він одним оком побачив як проїжджає військові, привернувши їх увагу вони йому допомогли і доправили людину до медичного закладу. На наступний день він подав заявку на вступ до Збройних сил України .Намагався дуже гарно виконувати свою роботу. Одного дня Служба Безпеки України приїхала до Військової частини та почала проводити обшуки, після чого була звільнено генерала Збройних сил України та деяких полковників і так вийшло що Артем залишився, будучи сержант, найстаршим співробітником у ЗСУ.Після того, як назначили нового генерала, Артему було присвоєно звання - Майора. Після чого негайно приступив до підготовки нових бійців під його керівництвом. Після місяця підготовки нових курсантів нові бійці НГУ вже могли їздити до патрулю. Артем користувався репутацією як у своїй державній структурі так і поза нею. Після служби у Збройних сил України Артем звільнився, бо отримав поранення під час однієї зі спецоперацій.
Сьогодення
Сьогодні Артем отримує пенсію.
