Юнацтво.
Дитинство Владислава було щасливе. Він завжди був вдома і мав все, що тільки забажає. Владислав навчився в найпрестижнішій школі міста. У нього були найкращі оцінки. Якось Владу задумався про роботу його батьків.На це питання він отримав відповідь, що батько працює віддалено, а мати допомагає йому,доповнюючи та перевіряючи його роботу. Влад вірив рідні і сумнівів у нього не було. Одного разу у віці 12-ти років трапилася одна ситуація. Владислав дозволяли все ,окрім того, щоб він заходив до кабінету батька, він вирішив,що подивившись один раз нічого не станеться та й він дорослий і може приймати рішення сам! Тож коли настала пізня ніч, батько поїхав по справах, а Владисав охопила цікавість, він дістав кухонний ножик і підколупнув замок дверей. Коли зайшов він, впав у шоковий стан у якому пробув не менше 5 хвилин, після чого з тремтінням тіла підійшов до столу .На столі було багато різної трави, таблеток, якісь папірці,більша частина яких була згорнута. Все це неправда ! - подумав Владік, вже розуміючи що це наркотичні речовини, але все одно вірячи що тато вчений. Всі його відмазки для самого себе відпали,коли він обернувся і побачив відкриту шафу зі зброєю і деталями для неї, знизу стояла величезна коробка ,зазирнувши я яку він побачив багато патронів і почав сильно тремтіти. Після побаченого у Владислава не з'явилася дитяча травма, все вийшло інакше, він сказав про себе-візьми себе в руки ганчірка,переставши тремтіти, він подивився на зброю і зрозумів, що йому вже не страшно, все що здавалося йому просто страшним, стало йому страшно цікавим. Він почав розглядати зброю та інші предмети й вивчати їх.Після довгої розповіді про край діяльності його банди Монтана, батько почав готувати сина,найняв кращого стрілка міста з його угруповання Владислав почали активно навчати.
Студентське життя.
У школі Владислава відрізнявся від усіх тим що він в мів находити спільну мову дуже легко так же Владислав був спокійной дитиной він не ліз в ніякі драки які проходили дуже часто в школі,він вчився тільки на високі бали і мріяв стати Служби Безпеки України. Швидко ось настав іспит з настроєм вийти зі школи він написав на 189 балів з 200 з чим його і вітали, у тому числі й батьки.
Після закінчення іспитів він надумав поступати в майбутньом в університет, де він також показав високі результати. Також Владислав знайшов багато друзів, з якими він легко знайшов спільну мову. Також Владислав зустрів свою першу любов, її звали Оксана. Вони дуже часто разом проводили час разом і не могли жити один без одного. Одного дня Владік сказав Оксані що коли їм стане 18 років вони вийдуть заміж, вона дуже зраділа цій новині і з радістю погодилася. Одного пасмурного дня Владислав і Оксана разом гуляли не далеко від Банку, в цей же момент в том банку було пограбування, та звідти вийшли злочинці, та підʼїхали Поліцейські. Разом вони начали бистро ховаться но Оксана не встигла і отримала кульове поранення прямо в груди, недалеко від сердця. Звичайно ж, після такого попадання дуже мало шансів вижити, швидка на жаль не встигла приїхати в частно, і не змогла надати першу медичну допомогу. Після цього інцидента молодий Владислав пообіцяв собі що вступить в Службу Безпеки України та слідкуватиме за порядком щоб такого інцидента не сталося в України. Владислав у свої 18 років пішов в Інститут Національна академія Служби безпеки України, він був дуже задоволений і вчився на відміно. Після його закінчення він став дуже кмітливим у своїй сфері праці. У 22 роки Владислав пробував вступити до Служби Безпеки України но йому відмовили. Він був дуже засмученим і почав усердніше працювати над собою і вивчати закони.
Наші дні.
Зараз Владиславу 22 роки характер змінився в позитивний напрямок, він почав знаходити спільну мову з людьми,та став дуже доброзичливим людиною у різних випадках. Також у нього з'явилися нові друзі, з якими він завжди поруч, і які йому допомагають у різних ситуація. Батько перестав вживати наркотики,і ми всією родиною переїхали жити до Харкова. Після цього Владислав почав дуже активно комунікувати з суспільством, завдяки цьому він знайшов важливі знайомства для його наступних кроків у житті. Також він працював далекобійником, відвідав багато міст. Протягом свого шляху він помічав людей які були в біді, і він допомагав їм
Дитинство Владислава було щасливе. Він завжди був вдома і мав все, що тільки забажає. Владислав навчився в найпрестижнішій школі міста. У нього були найкращі оцінки. Якось Владу задумався про роботу його батьків.На це питання він отримав відповідь, що батько працює віддалено, а мати допомагає йому,доповнюючи та перевіряючи його роботу. Влад вірив рідні і сумнівів у нього не було. Одного разу у віці 12-ти років трапилася одна ситуація. Владислав дозволяли все ,окрім того, щоб він заходив до кабінету батька, він вирішив,що подивившись один раз нічого не станеться та й він дорослий і може приймати рішення сам! Тож коли настала пізня ніч, батько поїхав по справах, а Владисав охопила цікавість, він дістав кухонний ножик і підколупнув замок дверей. Коли зайшов він, впав у шоковий стан у якому пробув не менше 5 хвилин, після чого з тремтінням тіла підійшов до столу .На столі було багато різної трави, таблеток, якісь папірці,більша частина яких була згорнута. Все це неправда ! - подумав Владік, вже розуміючи що це наркотичні речовини, але все одно вірячи що тато вчений. Всі його відмазки для самого себе відпали,коли він обернувся і побачив відкриту шафу зі зброєю і деталями для неї, знизу стояла величезна коробка ,зазирнувши я яку він побачив багато патронів і почав сильно тремтіти. Після побаченого у Владислава не з'явилася дитяча травма, все вийшло інакше, він сказав про себе-візьми себе в руки ганчірка,переставши тремтіти, він подивився на зброю і зрозумів, що йому вже не страшно, все що здавалося йому просто страшним, стало йому страшно цікавим. Він почав розглядати зброю та інші предмети й вивчати їх.Після довгої розповіді про край діяльності його банди Монтана, батько почав готувати сина,найняв кращого стрілка міста з його угруповання Владислав почали активно навчати.
Студентське життя.
У школі Владислава відрізнявся від усіх тим що він в мів находити спільну мову дуже легко так же Владислав був спокійной дитиной він не ліз в ніякі драки які проходили дуже часто в школі,він вчився тільки на високі бали і мріяв стати Служби Безпеки України. Швидко ось настав іспит з настроєм вийти зі школи він написав на 189 балів з 200 з чим його і вітали, у тому числі й батьки.
Після закінчення іспитів він надумав поступати в майбутньом в університет, де він також показав високі результати. Також Владислав знайшов багато друзів, з якими він легко знайшов спільну мову. Також Владислав зустрів свою першу любов, її звали Оксана. Вони дуже часто разом проводили час разом і не могли жити один без одного. Одного дня Владік сказав Оксані що коли їм стане 18 років вони вийдуть заміж, вона дуже зраділа цій новині і з радістю погодилася. Одного пасмурного дня Владислав і Оксана разом гуляли не далеко від Банку, в цей же момент в том банку було пограбування, та звідти вийшли злочинці, та підʼїхали Поліцейські. Разом вони начали бистро ховаться но Оксана не встигла і отримала кульове поранення прямо в груди, недалеко від сердця. Звичайно ж, після такого попадання дуже мало шансів вижити, швидка на жаль не встигла приїхати в частно, і не змогла надати першу медичну допомогу. Після цього інцидента молодий Владислав пообіцяв собі що вступить в Службу Безпеки України та слідкуватиме за порядком щоб такого інцидента не сталося в України. Владислав у свої 18 років пішов в Інститут Національна академія Служби безпеки України, він був дуже задоволений і вчився на відміно. Після його закінчення він став дуже кмітливим у своїй сфері праці. У 22 роки Владислав пробував вступити до Служби Безпеки України но йому відмовили. Він був дуже засмученим і почав усердніше працювати над собою і вивчати закони.
Наші дні.
Зараз Владиславу 22 роки характер змінився в позитивний напрямок, він почав знаходити спільну мову з людьми,та став дуже доброзичливим людиною у різних випадках. Також у нього з'явилися нові друзі, з якими він завжди поруч, і які йому допомагають у різних ситуація. Батько перестав вживати наркотики,і ми всією родиною переїхали жити до Харкова. Після цього Владислав почав дуже активно комунікувати з суспільством, завдяки цьому він знайшов важливі знайомства для його наступних кроків у житті. Також він працював далекобійником, відвідав багато міст. Протягом свого шляху він помічав людей які були в біді, і він допомагав їм
