Ім'я Прізвище: Дмитро Копито
Дата народження: 12.08.2006
Вік: 19
Батьки: В'ячеслав Копито, Тетяна Копито.
Місце народження: м. Дніпро
Місце проживання: м. Дніпро, вул. Магістральна, буд. 87, кв. 6
Освіта: Вища (Спеціальність 081 Право)
Заклади навчання: ДНЗ № 15, ЗОШ № 25 м. Дніпро, Дніпровський державний університет внутнішніх справ.
Сімейний статус: Неодружений
Глава І "ДИТИНСТВО"
08.12.2006 я народився в місті Дніпро в сім'ї Копито. Був другою дитиною в сім'ї та зростав у любові й добробуті. Батьки старалися зробити все для мого щасливого життя. Тато працював у МОЗ Д, мама – в НПУ Д. У 2008 році, коли мені виповнилося 2 роки, батьки віддали мене в ДНЗ №15, де я зустрів своїх перших друзів. Мене навчали бути ввічливим та самостійним. У дитячому садочку я навчався до 2012 року, після чого перейшов у 1 клас загальноосвітньої школи №25 у місті Дніпро, де навчався до 2023 року. У школі я був зразковим учнем: завжди допомагав учителям, захищав дівчат, не бешкетував, мав безліч подяк, грамот та інших заохочувальних листів за відмінне навчання й активність у житті школи. Однак це тривало лише до 9 класу...
Глава ІІ "ЮНІСТЬ"
У 2022 році я перейшов у 9 клас і почав більше знайомитися із зовнішнім світом. Частіше гуляв на вулиці, спілкувався з різними дівчатами мого віку, проводив спільний час, але нічого серйозного не виходило. Тоді я почав товаришувати з підлітками, які були членами вуличних хуліганських угруповань. З ними я вперше спробував алкоголь і сигарети. Ми проводили час у нашому районі, адже в інші райони було небезпечно ходити самому. Втягнувся у дрібні крадіжки й акти вандалізму, які супроводжувалися зухвалістю й цинізмом. Найчастіше наші хуліганські дії були спрямовані на пенсіонерів і таких самих підлітків, як ми. Мені це здавалося крутим і веселим, адже дівчата почали звертати на мене увагу. Але все змінилося в один момент...
У 2022 році мене намагалися притягнути до кримінальної відповідальності за розбійний напад, вчинений групою осіб, але справа не дійшла до суду через відсутність доказів. Після цього батьки змусили мене розірвати всі зв’язки з колишніми знайомими. Закінчивши школу у 2023 році, я подав документи до Дніпровського державного університету внутрішніх справ, який згодом закінчив із відзнакою та державними нагородами достроково.
У 2023 році я завершив навчання в 11 класі та вступив до ДДУВС. Проте почалася війна, і, досягнувши повноліття, я добровільно вступив до зведеного загону курсантів спеціалізованих ВНЗ МВС. У 2024 році отримав осколкове поранення обох нижніх кінцівок, що унеможливило мою подальшу службу в зоні бойових дій. Через це я звільнився з допуском до тилових підрозділів Національної поліції, достроково здобув диплом за спеціальністю "081 Право". За службу мене нагородили орденом "За мужність" третього ступеня, а також нагородною зброєю Glock-17 і достроково присвоїли звання майора поліції.
У 2024 році, після звільнення, я прийшов на службу до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області на посаду старшого слідчого Головного слідчого управління. За рік я отримав звання підполковника поліції й зайняв посаду начальника Головного слідчого управління. Однак усі мої колеги перевелися до Служби безпеки України, і я був змушений зробити те саме, знизившись до 8-го звання. Але це мене не зупинило, і я подав анкету на підполковника СБУ.
Настав час здачі іспиту, і, незважаючи на хвилювання, я все-таки його здав. Тепер я обіймаю посаду підполковника Служби безпеки України. Для мене це велика відповідальність, і все в моїй кар’єрі лише починається...
Дата народження: 12.08.2006
Вік: 19
Батьки: В'ячеслав Копито, Тетяна Копито.
Місце народження: м. Дніпро
Місце проживання: м. Дніпро, вул. Магістральна, буд. 87, кв. 6
Освіта: Вища (Спеціальність 081 Право)
Заклади навчання: ДНЗ № 15, ЗОШ № 25 м. Дніпро, Дніпровський державний університет внутнішніх справ.
Сімейний статус: Неодружений
Глава І "ДИТИНСТВО"
08.12.2006 я народився в місті Дніпро в сім'ї Копито. Був другою дитиною в сім'ї та зростав у любові й добробуті. Батьки старалися зробити все для мого щасливого життя. Тато працював у МОЗ Д, мама – в НПУ Д. У 2008 році, коли мені виповнилося 2 роки, батьки віддали мене в ДНЗ №15, де я зустрів своїх перших друзів. Мене навчали бути ввічливим та самостійним. У дитячому садочку я навчався до 2012 року, після чого перейшов у 1 клас загальноосвітньої школи №25 у місті Дніпро, де навчався до 2023 року. У школі я був зразковим учнем: завжди допомагав учителям, захищав дівчат, не бешкетував, мав безліч подяк, грамот та інших заохочувальних листів за відмінне навчання й активність у житті школи. Однак це тривало лише до 9 класу...
Глава ІІ "ЮНІСТЬ"
У 2022 році я перейшов у 9 клас і почав більше знайомитися із зовнішнім світом. Частіше гуляв на вулиці, спілкувався з різними дівчатами мого віку, проводив спільний час, але нічого серйозного не виходило. Тоді я почав товаришувати з підлітками, які були членами вуличних хуліганських угруповань. З ними я вперше спробував алкоголь і сигарети. Ми проводили час у нашому районі, адже в інші райони було небезпечно ходити самому. Втягнувся у дрібні крадіжки й акти вандалізму, які супроводжувалися зухвалістю й цинізмом. Найчастіше наші хуліганські дії були спрямовані на пенсіонерів і таких самих підлітків, як ми. Мені це здавалося крутим і веселим, адже дівчата почали звертати на мене увагу. Але все змінилося в один момент...
У 2022 році мене намагалися притягнути до кримінальної відповідальності за розбійний напад, вчинений групою осіб, але справа не дійшла до суду через відсутність доказів. Після цього батьки змусили мене розірвати всі зв’язки з колишніми знайомими. Закінчивши школу у 2023 році, я подав документи до Дніпровського державного університету внутрішніх справ, який згодом закінчив із відзнакою та державними нагородами достроково.
У 2023 році я завершив навчання в 11 класі та вступив до ДДУВС. Проте почалася війна, і, досягнувши повноліття, я добровільно вступив до зведеного загону курсантів спеціалізованих ВНЗ МВС. У 2024 році отримав осколкове поранення обох нижніх кінцівок, що унеможливило мою подальшу службу в зоні бойових дій. Через це я звільнився з допуском до тилових підрозділів Національної поліції, достроково здобув диплом за спеціальністю "081 Право". За службу мене нагородили орденом "За мужність" третього ступеня, а також нагородною зброєю Glock-17 і достроково присвоїли звання майора поліції.
У 2024 році, після звільнення, я прийшов на службу до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області на посаду старшого слідчого Головного слідчого управління. За рік я отримав звання підполковника поліції й зайняв посаду начальника Головного слідчого управління. Однак усі мої колеги перевелися до Служби безпеки України, і я був змушений зробити те саме, знизившись до 8-го звання. Але це мене не зупинило, і я подав анкету на підполковника СБУ.
Настав час здачі іспиту, і, незважаючи на хвилювання, я все-таки його здав. Тепер я обіймаю посаду підполковника Служби безпеки України. Для мене це велика відповідальність, і все в моїй кар’єрі лише починається...
