Дмитро Копито
Дата народження: 12 серпня 2006 року
Вага: 85
Ріст: 196 см
Вік: 19 років
Батьки: В'ячеслав Копито, Тетяна Копито
Місце народження: м. Дніпро
Місце проживання: м. Дніпро, вул. Магістральна, буд. 87, кв. 6
Освіта: вища (спеціальність 081 "Право")
Заклади навчання:
ДНЗ №15
ЗОШ №25 м. Дніпро
Дніпровський державний університет внутрішніх справ
Сімейний стан: неодружений
Глава І. Дитинство
Я народився 12 грудня 2006 року в місті Дніпро в родині Копито. Був другою дитиною в сім'ї та зростав у любові й добробуті. Батьки, В'ячеслав і Тетяна, робили все можливе для мого щасливого дитинства. Батько працював у Міністерстві охорони здоров’я, а мати – в Національній поліції України.
У 2008 році, коли мені виповнилося два роки, батьки віддали мене в ДНЗ №15, де я вперше зустрів своїх друзів. Там мене навчали бути ввічливим і самостійним. У дитячому садочку я пробув до 2012 року, після чого вступив до 1-го класу ЗОШ №25 у місті Дніпро.
У школі я був зразковим учнем: допомагав учителям, захищав однокласників, активно брав участь у шкільних заходах. За це отримував численні подяки та грамоти. Проте це зразкове навчання тривало лише до 9-го класу...
Глава ІІ. Юність
У 2022 році я став дев’ятикласником. Це був період, коли я більше знайомився із зовнішнім світом, почав частіше гуляти на вулиці, спілкуватися з однолітками. Незабаром я приєднався до компанії підлітків, які належали до вуличних угруповань.
Саме тоді я вперше спробував алкоголь і сигарети. Наші розваги включали дрібні крадіжки та акти вандалізму. Мені це здавалося захопливим, адже дівчата почали звертати на мене увагу. Однак усе змінилося, коли в 2022 році мене спробували притягнути до кримінальної відповідальності за розбійний напад, вчинений групою осіб. Через брак доказів справу закрили, але цей інцидент став для мене переломним.
Після цього батьки змусили мене розірвати зв’язки з минулим колом знайомих. Я зосередився на навчанні, закінчив школу в 2023 році та вступив до Дніпровського державного університету внутрішніх справ.
Глава ІІІ. Дорослішання
У 2024 році, коли почалася війна, я досяг повноліття й добровільно вступив до зведеного загону курсантів спеціалізованих ВНЗ МВС. Проте під час виконання завдань у зоні бойових дій я отримав осколкові поранення обох нижніх кінцівок. Це унеможливило мою подальшу службу на фронті, і я був переведений до тилових підрозділів Національної поліції.
У тому ж році я достроково здобув диплом за спеціальністю "081 Право" та був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня, а також нагородною зброєю Glock-17. Мені достроково присвоїли звання майора поліції.
Після звільнення зі служби я став старшим слідчим Головного слідчого управління Національної поліції у Дніпропетровській області. Завдяки професіоналізму та наполегливості за рік отримав звання підполковника та посаду начальника управління. Згодом мене перевели до Служби безпеки України, де я обійняв звання підполковника.
Висновок
Для мене служіння державі – це велика відповідальність і честь. Моя кар’єра тільки розпочалася, і я сповнений рішучості продовжувати працювати на благо Українського народу. Та обійняв звання, підполковника Служби безпеки України.
Дата народження: 12 серпня 2006 року
Вага: 85
Ріст: 196 см
Вік: 19 років
Батьки: В'ячеслав Копито, Тетяна Копито
Місце народження: м. Дніпро
Місце проживання: м. Дніпро, вул. Магістральна, буд. 87, кв. 6
Освіта: вища (спеціальність 081 "Право")
Заклади навчання:
ДНЗ №15
ЗОШ №25 м. Дніпро
Дніпровський державний університет внутрішніх справ
Сімейний стан: неодружений
Глава І. Дитинство
Я народився 12 грудня 2006 року в місті Дніпро в родині Копито. Був другою дитиною в сім'ї та зростав у любові й добробуті. Батьки, В'ячеслав і Тетяна, робили все можливе для мого щасливого дитинства. Батько працював у Міністерстві охорони здоров’я, а мати – в Національній поліції України.
У 2008 році, коли мені виповнилося два роки, батьки віддали мене в ДНЗ №15, де я вперше зустрів своїх друзів. Там мене навчали бути ввічливим і самостійним. У дитячому садочку я пробув до 2012 року, після чого вступив до 1-го класу ЗОШ №25 у місті Дніпро.
У школі я був зразковим учнем: допомагав учителям, захищав однокласників, активно брав участь у шкільних заходах. За це отримував численні подяки та грамоти. Проте це зразкове навчання тривало лише до 9-го класу...
Глава ІІ. Юність
У 2022 році я став дев’ятикласником. Це був період, коли я більше знайомився із зовнішнім світом, почав частіше гуляти на вулиці, спілкуватися з однолітками. Незабаром я приєднався до компанії підлітків, які належали до вуличних угруповань.
Саме тоді я вперше спробував алкоголь і сигарети. Наші розваги включали дрібні крадіжки та акти вандалізму. Мені це здавалося захопливим, адже дівчата почали звертати на мене увагу. Однак усе змінилося, коли в 2022 році мене спробували притягнути до кримінальної відповідальності за розбійний напад, вчинений групою осіб. Через брак доказів справу закрили, але цей інцидент став для мене переломним.
Після цього батьки змусили мене розірвати зв’язки з минулим колом знайомих. Я зосередився на навчанні, закінчив школу в 2023 році та вступив до Дніпровського державного університету внутрішніх справ.
Глава ІІІ. Дорослішання
У 2024 році, коли почалася війна, я досяг повноліття й добровільно вступив до зведеного загону курсантів спеціалізованих ВНЗ МВС. Проте під час виконання завдань у зоні бойових дій я отримав осколкові поранення обох нижніх кінцівок. Це унеможливило мою подальшу службу на фронті, і я був переведений до тилових підрозділів Національної поліції.
У тому ж році я достроково здобув диплом за спеціальністю "081 Право" та був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня, а також нагородною зброєю Glock-17. Мені достроково присвоїли звання майора поліції.
Після звільнення зі служби я став старшим слідчим Головного слідчого управління Національної поліції у Дніпропетровській області. Завдяки професіоналізму та наполегливості за рік отримав звання підполковника та посаду начальника управління. Згодом мене перевели до Служби безпеки України, де я обійняв звання підполковника.
Висновок
Для мене служіння державі – це велика відповідальність і честь. Моя кар’єра тільки розпочалася, і я сповнений рішучості продовжувати працювати на благо Українського народу. Та обійняв звання, підполковника Служби безпеки України.
