Ім'я:Дмитро Аккерман
Дата народження:11.07.2001
Батько:Юрій Аккерман
Мати:Юлія Аккерманка
Дитинство
Народився 11 липня 2001 року в місті Харків. Його сім'я на той час заробляла достатньо коштів, щоб забезпечити малюка усім необхідним. Батько працював Підполковником Служби Безпеки України міста Харків та очолював підрозділ "Альфа". Мати в свою чергу була політичним діячем та депутатом Міської Ради міста Дніпро. Коли Дмитро пішов у дитячий садочок то спочатку не міг знайти спільну мову з оточуючими, але мати завжди говорила йому, що язик це головна зброя массового ураження і якщо ти володієшь єю то ти не переможний. Він кожен раз відпрацьовував перед дзеркалом те що він буде говорити перед тим як щось розповідати іншим. Також часткого він пішов у тата і у ранньому дитинстві показував непогані результати по фізичний підготовці.
Юність
Коли Дмитро пішов до школи він був дуже старанним хлопцем, який показував непогані результати у вивчені математики та історії. Їздив на різноманітні олімпіади та навіть займав призові місця. Також хлопцю був цікавий рукопашний бій, тому батьки записали його на відновідну секцію. Він робив велікі успіхі у цій сфері. Лише у свої чотирнадцять років став кандидатом у майстри спорту та здобув золоту медаль на міських змаганнях. Але сталася дуже трагічна подія. Через деякій час у батька Дмитра була спеціальна операція по ліквідації терористів, які захопили відділ ПриватБанку, та за важких обставин отримав поранення не сумісне з життям. Хлопця довго не відпускала ця ситуація бо його щирий та добрий батько більше ніколи не обійме його своїми теплими руками. Потім і мати попала у центр політичного скандала та була вбита у підставному ДТП. Правоохоронці зафіксували цю ситуацію, як нещастний випадок. На підставі таких подій хлопець попав до дитячого будинка за допомогою органів опіки та провів там увесь час до повноліття.
Доросле життя
Коли Дмитро виріс він пішов працювати спочатку охоронцем у маленькому магазині. Зарплатні дуже не вистачало тому він шукав будь-які способи заробити більше. Пошуки привели його у Харківську банду байкерів до якої він з часом прибився заради грошей. Разом вони почали грабувати вантажівки, виконувати брудну роботу та трощити бізнеси тих хто не платив їм податки. Головним в них була людина на ім'я Шрам. Дуже суворий лідер але саме ця риса забезпечувала чітку діяльність організації. Таке життя не дуже подобалося Дмитру, але гроші є гроші, якими б вони не були. Через деякий час Головне Управління Служби Безпеки України міста Харків зробило облаву на їх угрупування та затримала усіх порушників. Шрам до останнього не хотів сдаватися та героічно підірвав себе гранатою забрав з собою трьох бійців.
Серед керівників операції був старий друг покійного батька - Майор Лубінець. Він впізнав хлопчика та з сумом в очах відвів його у бік та запропонував зам'яти справу по старій дружбі з його батьком, та запропонував поступити до Академії СБУ, щоб стати дійсно достойною людиною та стати на правильний шлях. Він спочатку погодився, але через рік Дмитро пішов з Академії за власним бажанням не закінчивши навчання. Цю дію він вважав цілком розумною бо провчившись рік на курсі бійца спеціального призначення "ЦСО Альфа" зрозумів, що така робота не для нього і знайти своє щастя можно десь ще якщо дуже ретельно пошукать. Дмитро дав собі обіцянку, що знайде чесну роботу та більше ніколи не зв'яже своє життя з криміналом навіть заради грошей.
Наші дні
Пам'ятаючи свою матір та її шлях, Дмитро подав електрону заяву на зарахування до складу Міської Ради міста Дніпра. Пропрацювавши там деякий час зрозумів, що уся ланка влади повністю прогнила. Бездіяльність влади, проблеми у місті які ніхто не хоче вирішувати, а також пенсіонери, що не можуть навіть забезпечити себе житлом. Єдина гарна подія яка сталася за час його роботи це нові знайомства з гарними людьми та колегами які потім стали його однодумцями. Одним з них був Андрій Биков. Через не справедливість чинних міських законів Дмитро прийняв тяжке рішення піти зі складу Міської Ради за власним бажанням стоячи на посаді Начальника Охорони, та заснувати власну політичну силу у країні, бо він не міг дивитися як страждає його батьківщина. Побачивши увесь бруд який був у міській раді він загорівся бажанням змінити країну зсередини у кращу сторону власними силами, тому прагне будь-яким чином взяти владу у свої руки.
Дата народження:11.07.2001
Батько:Юрій Аккерман
Мати:Юлія Аккерманка
Дитинство
Народився 11 липня 2001 року в місті Харків. Його сім'я на той час заробляла достатньо коштів, щоб забезпечити малюка усім необхідним. Батько працював Підполковником Служби Безпеки України міста Харків та очолював підрозділ "Альфа". Мати в свою чергу була політичним діячем та депутатом Міської Ради міста Дніпро. Коли Дмитро пішов у дитячий садочок то спочатку не міг знайти спільну мову з оточуючими, але мати завжди говорила йому, що язик це головна зброя массового ураження і якщо ти володієшь єю то ти не переможний. Він кожен раз відпрацьовував перед дзеркалом те що він буде говорити перед тим як щось розповідати іншим. Також часткого він пішов у тата і у ранньому дитинстві показував непогані результати по фізичний підготовці.
Юність
Коли Дмитро пішов до школи він був дуже старанним хлопцем, який показував непогані результати у вивчені математики та історії. Їздив на різноманітні олімпіади та навіть займав призові місця. Також хлопцю був цікавий рукопашний бій, тому батьки записали його на відновідну секцію. Він робив велікі успіхі у цій сфері. Лише у свої чотирнадцять років став кандидатом у майстри спорту та здобув золоту медаль на міських змаганнях. Але сталася дуже трагічна подія. Через деякій час у батька Дмитра була спеціальна операція по ліквідації терористів, які захопили відділ ПриватБанку, та за важких обставин отримав поранення не сумісне з життям. Хлопця довго не відпускала ця ситуація бо його щирий та добрий батько більше ніколи не обійме його своїми теплими руками. Потім і мати попала у центр політичного скандала та була вбита у підставному ДТП. Правоохоронці зафіксували цю ситуацію, як нещастний випадок. На підставі таких подій хлопець попав до дитячого будинка за допомогою органів опіки та провів там увесь час до повноліття.
Доросле життя
Коли Дмитро виріс він пішов працювати спочатку охоронцем у маленькому магазині. Зарплатні дуже не вистачало тому він шукав будь-які способи заробити більше. Пошуки привели його у Харківську банду байкерів до якої він з часом прибився заради грошей. Разом вони почали грабувати вантажівки, виконувати брудну роботу та трощити бізнеси тих хто не платив їм податки. Головним в них була людина на ім'я Шрам. Дуже суворий лідер але саме ця риса забезпечувала чітку діяльність організації. Таке життя не дуже подобалося Дмитру, але гроші є гроші, якими б вони не були. Через деякий час Головне Управління Служби Безпеки України міста Харків зробило облаву на їх угрупування та затримала усіх порушників. Шрам до останнього не хотів сдаватися та героічно підірвав себе гранатою забрав з собою трьох бійців.
Серед керівників операції був старий друг покійного батька - Майор Лубінець. Він впізнав хлопчика та з сумом в очах відвів його у бік та запропонував зам'яти справу по старій дружбі з його батьком, та запропонував поступити до Академії СБУ, щоб стати дійсно достойною людиною та стати на правильний шлях. Він спочатку погодився, але через рік Дмитро пішов з Академії за власним бажанням не закінчивши навчання. Цю дію він вважав цілком розумною бо провчившись рік на курсі бійца спеціального призначення "ЦСО Альфа" зрозумів, що така робота не для нього і знайти своє щастя можно десь ще якщо дуже ретельно пошукать. Дмитро дав собі обіцянку, що знайде чесну роботу та більше ніколи не зв'яже своє життя з криміналом навіть заради грошей.
Наші дні
Пам'ятаючи свою матір та її шлях, Дмитро подав електрону заяву на зарахування до складу Міської Ради міста Дніпра. Пропрацювавши там деякий час зрозумів, що уся ланка влади повністю прогнила. Бездіяльність влади, проблеми у місті які ніхто не хоче вирішувати, а також пенсіонери, що не можуть навіть забезпечити себе житлом. Єдина гарна подія яка сталася за час його роботи це нові знайомства з гарними людьми та колегами які потім стали його однодумцями. Одним з них був Андрій Биков. Через не справедливість чинних міських законів Дмитро прийняв тяжке рішення піти зі складу Міської Ради за власним бажанням стоячи на посаді Начальника Охорони, та заснувати власну політичну силу у країні, бо він не міг дивитися як страждає його батьківщина. Побачивши увесь бруд який був у міській раді він загорівся бажанням змінити країну зсередини у кращу сторону власними силами, тому прагне будь-яким чином взяти владу у свої руки.
Вкладення
Останнє редагування:
