Стать: хлопець
Мати: Олена
Батько: Михайло
Зріст і вага: 185 см, 82 кг
Дата народження: 12.03.2001
Вік: 24
Місце народження: Харків
Національність: українець
Місце проживання: с. Грицеволя
Захоплення: техніка, авто, стрітспорт
Сімейний стан: немає
Статура: атлетична
Колір очей: сірі
Зачіска: коротка, темна
Сергій Крутий — історія мого шляху
Я народився в Харкові, у звичайній робітничій родині. Батько працював автослюсарем, мати — продавчинею у місцевому магазині. Грошей у нас ніколи не було багато, але вдома панували спокій та взаємна підтримка. Батько з дитинства повторював: “Сергію, сила людини — в її вчинках, а не в словах”.
У школі я не був відмінником, але мав інтерес до техніки. З 10 років розбирав старі двигуни, шукав деталі по гаражах, інколи навіть ремонтував сусідам велосипеди. Захоплення швидко переросло у вміння, і вже в 14 я допомагав батькові в сервісі.
Підліткові роки були непростими. Місто переживало важкі часи, багато знайомих виїжджали, але я залишався. Там, де інші бачили проблеми, я бачив можливість стати сильнішим. У 16 років став учасником місцевої молодіжної ініціативи: ми прибирали занедбані двори, допомагали старшим та проводили вуличні спортивні змагання. Тоді я вперше відчув, що можу вести за собою людей.
Коли мені виповнилося 18, я вступив до технікуму на автомеханіка. Паралельно працював у сервісі, інколи брав підробітки в евакуаторній службі. Грошей вистачало тільки на життя, але я знав, для чого це роблю. Я хотів не просто ремонтувати автомобілі — хотів колись мати власну майстерню.
У 20 років трапився переломний момент. Після важкої аварії, свідком якої я став, я вперше подумав про те, що техніка — це не тільки хобі чи робота. Це відповідальність. Я допоміг витягнути водія з авто, і з того дня став серйозніше ставитися до своєї справи.
Після закінчення навчання я переїхав у село Грицеволя, де живуть родичі. Там життя було спокійнішим, але роботи вистачало. Я почав ремонтувати авто місцевим, іноді їздив у місто на виклики. Люди швидко дали мені прізвисько “Крутий”, бо все робив акуратно, швидко і без зайвих слів.
У 23 я нарешті здійснив свою маленьку мрію — орендував старий гараж і облаштував власний міні-сервіс. Роботи ставало більше, приходили нові клієнти, і я відчував, що рухаюся вперед. Та найбільше мотивували не гроші, а повага людей, яких я знав з дитинства.
Тепер мені 24. Я живу між селом і містом, працюю, будую плани та вірю, що зміни треба починати з себе. Моя ціль — відкрити повноцінну майстерню, зібрати команду й допомагати людям, як колись допомагали мені.
Я — Сергій Крутий.
Моя сила — у ремеслі, характері й бажанні рухатися лише вперед.
Мати: Олена
Батько: Михайло
Зріст і вага: 185 см, 82 кг
Дата народження: 12.03.2001
Вік: 24
Місце народження: Харків
Національність: українець
Місце проживання: с. Грицеволя
Захоплення: техніка, авто, стрітспорт
Сімейний стан: немає
Статура: атлетична
Колір очей: сірі
Зачіска: коротка, темна
Сергій Крутий — історія мого шляху
Я народився в Харкові, у звичайній робітничій родині. Батько працював автослюсарем, мати — продавчинею у місцевому магазині. Грошей у нас ніколи не було багато, але вдома панували спокій та взаємна підтримка. Батько з дитинства повторював: “Сергію, сила людини — в її вчинках, а не в словах”.
У школі я не був відмінником, але мав інтерес до техніки. З 10 років розбирав старі двигуни, шукав деталі по гаражах, інколи навіть ремонтував сусідам велосипеди. Захоплення швидко переросло у вміння, і вже в 14 я допомагав батькові в сервісі.
Підліткові роки були непростими. Місто переживало важкі часи, багато знайомих виїжджали, але я залишався. Там, де інші бачили проблеми, я бачив можливість стати сильнішим. У 16 років став учасником місцевої молодіжної ініціативи: ми прибирали занедбані двори, допомагали старшим та проводили вуличні спортивні змагання. Тоді я вперше відчув, що можу вести за собою людей.
Коли мені виповнилося 18, я вступив до технікуму на автомеханіка. Паралельно працював у сервісі, інколи брав підробітки в евакуаторній службі. Грошей вистачало тільки на життя, але я знав, для чого це роблю. Я хотів не просто ремонтувати автомобілі — хотів колись мати власну майстерню.
У 20 років трапився переломний момент. Після важкої аварії, свідком якої я став, я вперше подумав про те, що техніка — це не тільки хобі чи робота. Це відповідальність. Я допоміг витягнути водія з авто, і з того дня став серйозніше ставитися до своєї справи.
Після закінчення навчання я переїхав у село Грицеволя, де живуть родичі. Там життя було спокійнішим, але роботи вистачало. Я почав ремонтувати авто місцевим, іноді їздив у місто на виклики. Люди швидко дали мені прізвисько “Крутий”, бо все робив акуратно, швидко і без зайвих слів.
У 23 я нарешті здійснив свою маленьку мрію — орендував старий гараж і облаштував власний міні-сервіс. Роботи ставало більше, приходили нові клієнти, і я відчував, що рухаюся вперед. Та найбільше мотивували не гроші, а повага людей, яких я знав з дитинства.
Тепер мені 24. Я живу між селом і містом, працюю, будую плани та вірю, що зміни треба починати з себе. Моя ціль — відкрити повноцінну майстерню, зібрати команду й допомагати людям, як колись допомагали мені.
Я — Сергій Крутий.
Моя сила — у ремеслі, характері й бажанні рухатися лише вперед.
