Ім’я: Ілля Володимирович Загородній
Дата народження: 6 травня 1999 року
Місце народження: м. Дніпро, Україна
Національність: українець
Сімейний стан: неодружений
Посада: Інспектор сектору нагляду і безпеки
Звання: Старший сержант внутрішньої служби
Орган: Державна кримінально-виконавча служба України (ДКВС)
Позивний: «Тінь»
---
РОЗДІЛ I. ДИТИНСТВО І ВИХОВАННЯ
Ілля народився в родині, де честь і обов’язок були не просто словами, а основою життя. Його батько, Володимир Загородній, ветеран АТО, після служби в лавах ЗСУ повернувся до мирного життя і почав працювати охоронцем в колонії №89. Мати, Олена Загородня, працювала медсестрою у місцевій лікарні, відома своєю добротою та рішучістю.
Змалку Ілля мав чітке уявлення про добро і зло, порядок і хаос. Часто він слухав батькові історії про службу, про кримінальний світ зсередини та важливість тримати дисципліну у найважчих умовах. Ці розповіді сформували у хлопця повагу до форми, закону й сили держави.
У школі Ілля вчився добре, особливо цікавився історією України, правознавством і фізкультурою. Він не був тихонею, але завжди вмів тримати себе в руках. Одного разу, коли його однокласника несправедливо звинуватили в крадіжці, Ілля самостійно довів його невинність — тоді вперше в ньому проявився майбутній слідчий інстинкт.
---
РОЗДІЛ II. МОЛОДІСТЬ І НАВЧАННЯ
Після школи Ілля без вагань вступив до Дніпровського державного університету внутрішніх справ на спеціальність «Правоохоронна діяльність». Під час навчання активно займався спортом, захищав честь факультету на змаганнях з рукопашного бою та стрільби. Його дипломна робота на тему «Особливості психологічної адаптації засуджених до умов відбування покарання» була відзначена як одна з найкращих у курсі.
Протягом навчання Ілля проходив практику у виправній колонії №34, де спостерігав за роботою інспекторів ДКВС. Саме там остаточно сформувалося його рішення присвятити життя службі в системі кримінально-виконавчої служби. Його цікавило не просто утримання засуджених, а реальна можливість впливати на їхню ресоціалізацію — повертати їх у суспільство іншими людьми.
---
РОЗДІЛ III. ПОЧАТОК СЛУЖБИ
У 21 рік Ілля прийшов на службу до ДКВС. Спершу — рядовим молодшим інспектором режиму. Його перші зміни були важкими. Робота з засудженими в колонії суворого режиму вимагала сталевих нервів, поваги до субординації та безкомпромісного дотримання інструкцій.
Ілля швидко завоював повагу серед колег та навіть серед деяких засуджених. Його спокійна манера спілкування, твердість у рішенні, але й вміння вислухати — дозволяли уникати конфліктів, зберігаючи контроль над ситуацією.
У 2024 році, після трьох років служби, його перевели до сектору нагляду і безпеки. Він став старшим у своєму підрозділі, відповідав за дотримання режиму у другому корпусі колонії.
---
РОЗДІЛ IV. НАЙВАЖЧИЙ ВИКЛИК
У 2025 році в колонії стався один із найсерйозніших бунтів за останнє десятиліття. Група засуджених, маючи саморобну холодну зброю, захопила частину приміщення. Ілля, не чекаючи підкріплення, вивів свій пост без втрат та допоміг заблокувати ключові проходи, тим самим зупинивши поширення конфлікту.
Його дії були визнані героїчними, а в рапорті начальника колонії було сказано:
> «Завдяки рішучості, швидкій реакції та особистій мужності інспектора Загороднього вдалося уникнути кровопролиття та стабілізувати ситуацію до прибуття спецпідрозділу».
Після цього Іллю підвищили до старшого сержанта внутрішньої служби, а також представили до державної відзнаки — нагрудного знаку «За зразкову службу».
---
РОЗДІЛ V. ЖИТТЯ ПОЗА СЛУЖБОЮ
Ілля не лише службовець, а й людина з глибоким внутрішнім світом. Він часто пише нотатки про свої спостереження, мріє одного дня видати книгу «Тінь за ґратами» — збірку історій з колонії, де правда тісно переплітається з мораллю.
У вільний час він займається єдиноборствами, вчить молодих курсантів самооборони, бере участь у патріотичних заходах. Часто проводить лекції у школах міста на теми: «Чому не варто йти злочинним шляхом», «Другий шанс: історії тих, хто повернувся».
---
РОЗДІЛ VI. ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ
Ілля мріє змінити саму суть системи. Для нього ДКВС — це не місце покарання, а шанс на зміну. Він виступає за розвиток програм психологічної підтримки, трудової зайнятості засуджених, підтримує ідею про створення окремих реабілітаційних установ.
Його життєве кредо:
«Справедливість — це не страх перед законом, а повага до людяності».
---
ОСОБИСТІ ЯКОСТІ:
Стійкий до стресу
Глибокий аналітик
Справедливий, проте рішучий
Висока фізична підготовка
Лідерські навички
НАГОРОДИ ТА ВІДЗНАКИ:
Нагрудний знак «За зразкову службу»
Подяка Міністерства юстиції України
Грамота начальника колонії №34
Відзнака «Кращий інспектор року» — 2025
---
КІНЦЕВА ЦІЛЬ:
Отримати офіцерське звання, перейти на керівну посаду у підрозділі ресоціалізації, впровадити реформу з акцентом на профілактику рецидивів.
Дата народження: 6 травня 1999 року
Місце народження: м. Дніпро, Україна
Національність: українець
Сімейний стан: неодружений
Посада: Інспектор сектору нагляду і безпеки
Звання: Старший сержант внутрішньої служби
Орган: Державна кримінально-виконавча служба України (ДКВС)
Позивний: «Тінь»
---
РОЗДІЛ I. ДИТИНСТВО І ВИХОВАННЯ
Ілля народився в родині, де честь і обов’язок були не просто словами, а основою життя. Його батько, Володимир Загородній, ветеран АТО, після служби в лавах ЗСУ повернувся до мирного життя і почав працювати охоронцем в колонії №89. Мати, Олена Загородня, працювала медсестрою у місцевій лікарні, відома своєю добротою та рішучістю.
Змалку Ілля мав чітке уявлення про добро і зло, порядок і хаос. Часто він слухав батькові історії про службу, про кримінальний світ зсередини та важливість тримати дисципліну у найважчих умовах. Ці розповіді сформували у хлопця повагу до форми, закону й сили держави.
У школі Ілля вчився добре, особливо цікавився історією України, правознавством і фізкультурою. Він не був тихонею, але завжди вмів тримати себе в руках. Одного разу, коли його однокласника несправедливо звинуватили в крадіжці, Ілля самостійно довів його невинність — тоді вперше в ньому проявився майбутній слідчий інстинкт.
---
РОЗДІЛ II. МОЛОДІСТЬ І НАВЧАННЯ
Після школи Ілля без вагань вступив до Дніпровського державного університету внутрішніх справ на спеціальність «Правоохоронна діяльність». Під час навчання активно займався спортом, захищав честь факультету на змаганнях з рукопашного бою та стрільби. Його дипломна робота на тему «Особливості психологічної адаптації засуджених до умов відбування покарання» була відзначена як одна з найкращих у курсі.
Протягом навчання Ілля проходив практику у виправній колонії №34, де спостерігав за роботою інспекторів ДКВС. Саме там остаточно сформувалося його рішення присвятити життя службі в системі кримінально-виконавчої служби. Його цікавило не просто утримання засуджених, а реальна можливість впливати на їхню ресоціалізацію — повертати їх у суспільство іншими людьми.
---
РОЗДІЛ III. ПОЧАТОК СЛУЖБИ
У 21 рік Ілля прийшов на службу до ДКВС. Спершу — рядовим молодшим інспектором режиму. Його перші зміни були важкими. Робота з засудженими в колонії суворого режиму вимагала сталевих нервів, поваги до субординації та безкомпромісного дотримання інструкцій.
Ілля швидко завоював повагу серед колег та навіть серед деяких засуджених. Його спокійна манера спілкування, твердість у рішенні, але й вміння вислухати — дозволяли уникати конфліктів, зберігаючи контроль над ситуацією.
У 2024 році, після трьох років служби, його перевели до сектору нагляду і безпеки. Він став старшим у своєму підрозділі, відповідав за дотримання режиму у другому корпусі колонії.
---
РОЗДІЛ IV. НАЙВАЖЧИЙ ВИКЛИК
У 2025 році в колонії стався один із найсерйозніших бунтів за останнє десятиліття. Група засуджених, маючи саморобну холодну зброю, захопила частину приміщення. Ілля, не чекаючи підкріплення, вивів свій пост без втрат та допоміг заблокувати ключові проходи, тим самим зупинивши поширення конфлікту.
Його дії були визнані героїчними, а в рапорті начальника колонії було сказано:
> «Завдяки рішучості, швидкій реакції та особистій мужності інспектора Загороднього вдалося уникнути кровопролиття та стабілізувати ситуацію до прибуття спецпідрозділу».
Після цього Іллю підвищили до старшого сержанта внутрішньої служби, а також представили до державної відзнаки — нагрудного знаку «За зразкову службу».
---
РОЗДІЛ V. ЖИТТЯ ПОЗА СЛУЖБОЮ
Ілля не лише службовець, а й людина з глибоким внутрішнім світом. Він часто пише нотатки про свої спостереження, мріє одного дня видати книгу «Тінь за ґратами» — збірку історій з колонії, де правда тісно переплітається з мораллю.
У вільний час він займається єдиноборствами, вчить молодих курсантів самооборони, бере участь у патріотичних заходах. Часто проводить лекції у школах міста на теми: «Чому не варто йти злочинним шляхом», «Другий шанс: історії тих, хто повернувся».
---
РОЗДІЛ VI. ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ
Ілля мріє змінити саму суть системи. Для нього ДКВС — це не місце покарання, а шанс на зміну. Він виступає за розвиток програм психологічної підтримки, трудової зайнятості засуджених, підтримує ідею про створення окремих реабілітаційних установ.
Його життєве кредо:
«Справедливість — це не страх перед законом, а повага до людяності».
---
ОСОБИСТІ ЯКОСТІ:
Стійкий до стресу
Глибокий аналітик
Справедливий, проте рішучий
Висока фізична підготовка
Лідерські навички
НАГОРОДИ ТА ВІДЗНАКИ:
Нагрудний знак «За зразкову службу»
Подяка Міністерства юстиції України
Грамота начальника колонії №34
Відзнака «Кращий інспектор року» — 2025
---
КІНЦЕВА ЦІЛЬ:
Отримати офіцерське звання, перейти на керівну посаду у підрозділі ресоціалізації, впровадити реформу з акцентом на профілактику рецидивів.
