Загальні дані персонажа Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Ткач Анатолій Володимирович
Стать: Чоловіча
Мати: Ткач (дівоче прізвище – Гончар) Катерина Петрівна, вчителька української мови
Батько: Ткач Володимир Степанович, інженер-будівельник
Зріст та вага: 190 см, 90 кг
Дата народження: 28 Грудня1996 року
Вік: 28 років
Місце народження: м. Полтава, Україна Національність: українець Місце проживання: м. Київ
Захоплення: детективні романи, риболовля, гра на гітарі, шахи
Сімейний стан: одружений, має доньку Софію (2015 р.н.)
Статура: спортивна, підтягнута
Колір очей: сірі з блакитним відтінком
Зачіска: коротка, темно-русява з сивиною на скронях
Відмітні знаки: на правій щоці невеликий шрам від дитячої бійки; завжди носить годинник, подарований батьком ---
Біографія Народження та дитинство Анатолій з’явився на світ у родині інтелігентів. Його мати завжди мріяла, що син стане вчителем, а батько бачив у ньому продовжувача інженерної справи. Але вже з дитинства хлопець відрізнявся допитливістю — замість машинок він розбирав старі годинники, а в 10 років зумів полагодити сусідові магнітофон. Зі шкільних років Анатолій любив читати пригодницькі та детективні книжки. Часто після уроків він казав друзям: — «А давайте я буду Шерлоком, а ви злочинцями!» Діти сміялися, але саме тоді зароджувалася його жага до розслідувань. --- Підліткове життя У старших класах Ткач почав відвідувати секцію боротьби, завдяки чому виробив характер і дисципліну. Проте головним його досягненням було вміння помічати деталі: він бачив, коли хтось списує, коли друг приховує поганий настрій чи коли вчителька не виспалася. Одного разу в школі пропав фотоапарат. Директор викликав міліцію, але Анатолій сам зібрав друзів і «розслідував» справу. Виявив, що винен був не злодій, а просто завгосп випадково забрав камеру на ремонт. Відтоді за хлопцем закріпилося прізвисько «слідчий». --- Доросле життя Закінчивши школу, він вступив до Національної академії внутрішніх справ України, обравши напрямок криміналістики. Навчання давалося нелегко, проте старанність і уважність зробили його одним із кращих студентів. Свою кар’єру почав дільничним у Києві, але швидко піднявся по службі. У 2020 році він розкрив гучну справу про серію квартирних крадіжок, де злочинці залишали дивні «підписи» у вигляді карткових тузів. Преса назвала його «детективом з оком орла». Вже у 2010-х роках Ткач очолив відділ карного розшуку. Він прославився тим, що завжди відмовлявся від хабарів, а у складних ситуаціях повторював: — «Правда рано чи пізно все одно виграє». --- Сьогодення Зараз Анатолій Володимирович працює у Києві, де обіймає посаду керівника Криміналістичного оперативного департаменту. Його підлеглі поважають за справедливість і вміння розмовляти з людьми. У вільний час він пише нотатки, які мріє видати окремою книгою: «Записки криміналіста». Його донька Софія мріє піти слідами батька, хоча сам він каже: — «Дитинко, краще вже стань адвокатом, ніж носи зброю щодня».
Стать: Чоловіча
Мати: Ткач (дівоче прізвище – Гончар) Катерина Петрівна, вчителька української мови
Батько: Ткач Володимир Степанович, інженер-будівельник
Зріст та вага: 190 см, 90 кг
Дата народження: 28 Грудня1996 року
Вік: 28 років
Місце народження: м. Полтава, Україна Національність: українець Місце проживання: м. Київ
Захоплення: детективні романи, риболовля, гра на гітарі, шахи
Сімейний стан: одружений, має доньку Софію (2015 р.н.)
Статура: спортивна, підтягнута
Колір очей: сірі з блакитним відтінком
Зачіска: коротка, темно-русява з сивиною на скронях
Відмітні знаки: на правій щоці невеликий шрам від дитячої бійки; завжди носить годинник, подарований батьком ---
Біографія Народження та дитинство Анатолій з’явився на світ у родині інтелігентів. Його мати завжди мріяла, що син стане вчителем, а батько бачив у ньому продовжувача інженерної справи. Але вже з дитинства хлопець відрізнявся допитливістю — замість машинок він розбирав старі годинники, а в 10 років зумів полагодити сусідові магнітофон. Зі шкільних років Анатолій любив читати пригодницькі та детективні книжки. Часто після уроків він казав друзям: — «А давайте я буду Шерлоком, а ви злочинцями!» Діти сміялися, але саме тоді зароджувалася його жага до розслідувань. --- Підліткове життя У старших класах Ткач почав відвідувати секцію боротьби, завдяки чому виробив характер і дисципліну. Проте головним його досягненням було вміння помічати деталі: він бачив, коли хтось списує, коли друг приховує поганий настрій чи коли вчителька не виспалася. Одного разу в школі пропав фотоапарат. Директор викликав міліцію, але Анатолій сам зібрав друзів і «розслідував» справу. Виявив, що винен був не злодій, а просто завгосп випадково забрав камеру на ремонт. Відтоді за хлопцем закріпилося прізвисько «слідчий». --- Доросле життя Закінчивши школу, він вступив до Національної академії внутрішніх справ України, обравши напрямок криміналістики. Навчання давалося нелегко, проте старанність і уважність зробили його одним із кращих студентів. Свою кар’єру почав дільничним у Києві, але швидко піднявся по службі. У 2020 році він розкрив гучну справу про серію квартирних крадіжок, де злочинці залишали дивні «підписи» у вигляді карткових тузів. Преса назвала його «детективом з оком орла». Вже у 2010-х роках Ткач очолив відділ карного розшуку. Він прославився тим, що завжди відмовлявся від хабарів, а у складних ситуаціях повторював: — «Правда рано чи пізно все одно виграє». --- Сьогодення Зараз Анатолій Володимирович працює у Києві, де обіймає посаду керівника Криміналістичного оперативного департаменту. Його підлеглі поважають за справедливість і вміння розмовляти з людьми. У вільний час він пише нотатки, які мріє видати окремою книгою: «Записки криміналіста». Його донька Софія мріє піти слідами батька, хоча сам він каже: — «Дитинко, краще вже стань адвокатом, ніж носи зброю щодня».
