I Світ мрій та невдач
Товарницький Іван Андрійович народився 26 червня 2004 році неподалік Чугуєва, Харківської області. Коли Іванкові було всього 2, він з батьками переїхав у Харків. Матір його дуже любила. Вона старалась щоб він ріс здоровим та доброю людиною. Але не все у його дитинстві було легко. У 3 рочки у нього були проблеми з ходьбою. Він не міг стати на п'яту. Батьки дуже любили тому відправились у подорож до Одеси, де приїжджали лікарі з спеціальною методикою. Ця методика являла собою операцію не скальпелем, а спеціально лазером, який точково підтягував сухожилля не роблячи з дитини людини з обмеженими можливостями.
Такі операції було дві. Перша в 3, а друга в 6 років. Хлопчик мріяв стати водієм автобуса. Він полюбляв автобуси, знав усі марки машин та навіть міг назвати кожну за 2 секунди.
II Школа це не другий дім
Перед школою Івана відали на підготовку в 6 через операції на передодні. У 7 років вступив у 1 клас. Познайомився з новими друзями, які протягом 9 років з ним були. Йому школа сподобалась на початку, а от ставлення однокласників ні. Вони його з перших днів ображали, казали: «Кривенька качечка» — через його шкутильгання. Не зважаючи на те, Іванко ріс добрим та ніколи не вдарив свого однокласника, навіть якщо той задирався. Вчився як середня дитина. Не був відмінником, але оцінки не головне. Одного разу в 9 класі нерви все таки здали. Побився з однокласником на ім'я Назарій, хоча не хотів бути терпілою. За ті 9 років життя він не любив школу. Однокласники його не брали в компанію, хоча був і достойний бути там.
III Друзі не розлий вода
У Івана був найкращий друг і досі є — Владислав. Вони дружать ще з малку, з підготовки. Кожного разу як вони зустрічаються, вони стають як брати. Кожного разу виручають один одного і ніколи не мають між собою боргів. Близько 15 років дружать і ніколи не сварились, завжди готові прийти на допомогу.
IV Треба навчатися самому
Попри те що його батьки любили хлопцеві не хватало батькової любові. Батько був військовим і часто був у нарядах і приходив замучений. Іванові не подобалось таке, але він любить батька. Мати йоги була опікуном тому, що він мав інвалідність. Він був як всі, тільки трішки шкутильгав, але це не було дуже помітно. Мати навчила куховарити дуже смачні страви, іноді хлопець сам навчався без матері.
V Кохання та невдачі у коханні
Коли йому було 15 він познайомився з 13 річною дівчиною Настею, яка жила неподалік. Вони зустрічались 5 місяців і були щасливі. Дні народження були дуже близькі: 26 у нього і 28 у неї червня. Але у цьому коханні настав кінець. Вона його розлюбила. Іван, у якого було розбите серце шукав кохання. То знайшов і та кидає і інша кидає його. Він входить у депресію. У березні він знаходить ніби то своє кохання. Але у липні посварились і розійшлись. Так Іван страждав але жив далі. Попри таке тяжке життя він їх пробачив. Одного разу коли спілкувався з ними, вони йому сказали, що жаліють за свої вчинки. До тієї переписки з колишніми він знайшов дівчину, з якою вони разом і він не кине її ніколи, навіть якщо сильно посварені.
VI Студент?
Після 9 класу він пішов в училище. Там було дуже файно і були дуже хороші умови. Він любив свою професію яку вчив «Оператор комп'ютерної верстки. Адміністратор.». Згадує і любить свою 11-ОА групу. Закінчив з відмінною відзнакою. Були різні приколи, трабли та пригоди які йому були до вподоби. Ця професія його навчила створювати книжки, публікації газети та інше, що зв'язано з поліграфією та версткою.
VII ДКВС це сім'я
У 19 років пішов працювати у МОЗ, але там довго не побував. Через довгий час простою між роботами він працював на комп'ютері. У листопаді 2023 вступив у Державно Кримінальну Виконавчу Службу у які досяг кар'єрного росту. Був Полковником якого любили та поважали. Після місяця роботи сталась трагедія. Він упав у кому і не міг подовжувати роботу. Два тижні у комі були важкими. Як пізніше він казав: «У комі я бачив як я літаю наче Бог і помагаю громадянам.». Після того як вийшов з коми він вертається у свою сім'ю — у ДКВС. Він гордо називав організацію сім'єю. На жаль часи змінились і все стало не рідним. Хлопець пішов з посади та побував в інших фракціях. Зараз служить в ЗСУ підполковником.
VIII Хобі та уміння
Іван навчився грати на акордеоні. Грати на музичному інструмент він вивчив у музичній школі. Екзамен здав на відмінно. Хоча він закинув це діло, але досі пам'ятає як грати на цьому музичному інструменті. Також він полюбляє коли сумно писати вірші, вчитись їзди на мопеді, любить риболовлю, а також куховарство. Також його мрія написати свою книгу, про яку усі будуть знати і будуть читати.
IX Доброта та характер
Його характер дуже складний, але його доброта вражає інших людей. Попри образу він готовий пробачити і дружити далі. Він робив легші умови для нових співробітників ДКВС, допомагав усім, допомагав іншим організаціям при потребі. Зараз старається в ЗСУ допомагати розвивати цю структуру
Товарницький Іван Андрійович народився 26 червня 2004 році неподалік Чугуєва, Харківської області. Коли Іванкові було всього 2, він з батьками переїхав у Харків. Матір його дуже любила. Вона старалась щоб він ріс здоровим та доброю людиною. Але не все у його дитинстві було легко. У 3 рочки у нього були проблеми з ходьбою. Він не міг стати на п'яту. Батьки дуже любили тому відправились у подорож до Одеси, де приїжджали лікарі з спеціальною методикою. Ця методика являла собою операцію не скальпелем, а спеціально лазером, який точково підтягував сухожилля не роблячи з дитини людини з обмеженими можливостями.
Такі операції було дві. Перша в 3, а друга в 6 років. Хлопчик мріяв стати водієм автобуса. Він полюбляв автобуси, знав усі марки машин та навіть міг назвати кожну за 2 секунди.
II Школа це не другий дім
Перед школою Івана відали на підготовку в 6 через операції на передодні. У 7 років вступив у 1 клас. Познайомився з новими друзями, які протягом 9 років з ним були. Йому школа сподобалась на початку, а от ставлення однокласників ні. Вони його з перших днів ображали, казали: «Кривенька качечка» — через його шкутильгання. Не зважаючи на те, Іванко ріс добрим та ніколи не вдарив свого однокласника, навіть якщо той задирався. Вчився як середня дитина. Не був відмінником, але оцінки не головне. Одного разу в 9 класі нерви все таки здали. Побився з однокласником на ім'я Назарій, хоча не хотів бути терпілою. За ті 9 років життя він не любив школу. Однокласники його не брали в компанію, хоча був і достойний бути там.
III Друзі не розлий вода
У Івана був найкращий друг і досі є — Владислав. Вони дружать ще з малку, з підготовки. Кожного разу як вони зустрічаються, вони стають як брати. Кожного разу виручають один одного і ніколи не мають між собою боргів. Близько 15 років дружать і ніколи не сварились, завжди готові прийти на допомогу.
IV Треба навчатися самому
Попри те що його батьки любили хлопцеві не хватало батькової любові. Батько був військовим і часто був у нарядах і приходив замучений. Іванові не подобалось таке, але він любить батька. Мати йоги була опікуном тому, що він мав інвалідність. Він був як всі, тільки трішки шкутильгав, але це не було дуже помітно. Мати навчила куховарити дуже смачні страви, іноді хлопець сам навчався без матері.
V Кохання та невдачі у коханні
Коли йому було 15 він познайомився з 13 річною дівчиною Настею, яка жила неподалік. Вони зустрічались 5 місяців і були щасливі. Дні народження були дуже близькі: 26 у нього і 28 у неї червня. Але у цьому коханні настав кінець. Вона його розлюбила. Іван, у якого було розбите серце шукав кохання. То знайшов і та кидає і інша кидає його. Він входить у депресію. У березні він знаходить ніби то своє кохання. Але у липні посварились і розійшлись. Так Іван страждав але жив далі. Попри таке тяжке життя він їх пробачив. Одного разу коли спілкувався з ними, вони йому сказали, що жаліють за свої вчинки. До тієї переписки з колишніми він знайшов дівчину, з якою вони разом і він не кине її ніколи, навіть якщо сильно посварені.
VI Студент?
Після 9 класу він пішов в училище. Там було дуже файно і були дуже хороші умови. Він любив свою професію яку вчив «Оператор комп'ютерної верстки. Адміністратор.». Згадує і любить свою 11-ОА групу. Закінчив з відмінною відзнакою. Були різні приколи, трабли та пригоди які йому були до вподоби. Ця професія його навчила створювати книжки, публікації газети та інше, що зв'язано з поліграфією та версткою.
VII ДКВС це сім'я
У 19 років пішов працювати у МОЗ, але там довго не побував. Через довгий час простою між роботами він працював на комп'ютері. У листопаді 2023 вступив у Державно Кримінальну Виконавчу Службу у які досяг кар'єрного росту. Був Полковником якого любили та поважали. Після місяця роботи сталась трагедія. Він упав у кому і не міг подовжувати роботу. Два тижні у комі були важкими. Як пізніше він казав: «У комі я бачив як я літаю наче Бог і помагаю громадянам.». Після того як вийшов з коми він вертається у свою сім'ю — у ДКВС. Він гордо називав організацію сім'єю. На жаль часи змінились і все стало не рідним. Хлопець пішов з посади та побував в інших фракціях. Зараз служить в ЗСУ підполковником.
VIII Хобі та уміння
Іван навчився грати на акордеоні. Грати на музичному інструмент він вивчив у музичній школі. Екзамен здав на відмінно. Хоча він закинув це діло, але досі пам'ятає як грати на цьому музичному інструменті. Також він полюбляє коли сумно писати вірші, вчитись їзди на мопеді, любить риболовлю, а також куховарство. Також його мрія написати свою книгу, про яку усі будуть знати і будуть читати.
IX Доброта та характер
Його характер дуже складний, але його доброта вражає інших людей. Попри образу він готовий пробачити і дружити далі. Він робив легші умови для нових співробітників ДКВС, допомагав усім, допомагав іншим організаціям при потребі. Зараз старається в ЗСУ допомагати розвивати цю структуру
