Даний розділ був створений щоб полегчити вивчання понять у СБУ.
Нормативно-правовий акт (НПА) — правило поведінки, офіційний письмовий документ, ухвалений уповноваженим на це органом державної влади. Нормативно-правовий акт є широким поняттям. Нормативно-правовим актом вважаються, окрім іншого, Конституція та закони України.
КУ — Конституція України. Це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили. Закон зі спеціальним статусом, який визначає правові основи функціонування Української Держави.
Закон — нормативно-правовий акт, встановлений законодавчим органом (ВРУ). Закон являється загальнообов’язковим правилом поведінки.
ККУ — Кримінальний Кодекс України. Має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення. Це кодифікований нормативний акт, що регулює питання притягнення до адміністративної відповідальності в Україні. Він визначає види адміністративних правопорушень, порядок їх розгляду та заходи впливу, що можуть бути застосовані.
Арешт — кримінальне покарання, що полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції.
Захід примусу — це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується правоохоронцями або військовослужбовцями відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на правоохоронні або військові органи повноважень. Обраний захід примусу має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним. Обраний захід примусу є законним, якщо він визначений законом. Правоохоронцям та військовослужбовцям заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.
КПКУ — Кримінально-процесуальний кодекс України. Закон, що визначає порядок кримінального провадження, процедуру та процес проведення кримінального судочинства на території України.
КАСУ — Кодекс Адміністративного Судочинства України. Це кодифікований акт, який визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів, порядок звернення до них та порядок здійснення адміністративного судочинства.
ЦКУ — Цивільний Кодекс України. Це систематизований звід правових норм, який регулює цивільні правовідносини, тобто відносини між фізичними та юридичними особами, що виникають з різних підстав, наприклад, з приводу власності, договорів, спадкування, захисту особистих немайнових прав тощо. Це основний, кодифікований акт цивільного законодавства.
ЄРДР — Єдиний реєстр досудових розслідувань. Автоматизована база даних, куди вносяться кримінальні провадження.
Відводи — це усунення учасників кримінального процесу від участі у справі за заявою сторони, прокурора (або за власною ініціативою того, хто відводиться - самовідвід) за наявності передбачених процесуальним законом обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості.
Потерпілий/Потерпіла — це особа, якій внаслідок злочину було завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Тобто людина, з якою поводились жорстоко, через що вона зазнала моральних страждань, отримала тілесні ушкодження або майно якої було знищено чи пошкоджено. Права й обов’язки потерпілої особи виникають з моменту подання заяви про вчинення щодо нього/неї кримінального правопорушення або заяви про залучення його/її до провадження як потерпілої особи.
Гілки влади — Державна влада в Україні поділяється на три гілки влади:
- Законодавча;
- Виконавча;
- Судова.
Служба Безпеки не відноситься до жодної гілки влади, це силова структура з функціями спеціального призначення.
До Законодавчої гілки влади відноситься — Верховна Рада України.
До Виконавчої гілки влади відноситься — Національна Поліція України.
До Судової гілки влади відноситься — Усі судові інстанції.
Злочин — злочином є суспільно небезпечне діяння за яке передбачуване кримінальну відповідальність згідно Кримінального Кодексу України.
ІТТ — Ізолятор Тимчасового Тримання.
СІЗО — Слідчий Ізолятор. Це пенітенціарна установа, яка призначена для утримання осіб, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на різних стадіях кримінального провадження. В СІЗО перебувають підозрювані, обвинувачені, підсудні, а також засуджені, які очікують на етапування до місць позбавлення волі.
Кримінальне провадження — процес, спрямований на забезпечення повного та неупередженого розслідування злочину, встановлення всіх обставин з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності, що складається з досудового розслідування та судового розгляду.
Свідок — особа, яка була очевидцем події злочину або якій можуть бути відомі обставини, що мають значення у кримінальному провадженні.
Вирок суду — судове рішення в кримінальному провадженні. Може бути обвинувальним (особу визнають винуватою у учиненні злочину) чи виправдувальним (особу визнають невинною в учиненні злочину).
Докази — фактичні дані, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких встановлюються факти та обставини, що мають значення для кримінального провадження.
Запобіжні заходи — заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод громадян, які підозрюються або обвинувачуються у вчинені кримінального правопорушення (особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою).
Клопотання — письмове звернення з проханням про здійснення певних процесуальних дій у кримінальному провадженні.
Майнова шкода — пряма дійсна шкода, завдана майну потерпілої чи іншої особи.
Моральна шкода — втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, заподіяних потерпілій особі.
Фізична шкода — сукупність змін, що сталися з людиною внаслідок вчинення кримінального правопорушення (тілесні ушкодження, розлад здоров’я, фізичні страждання).
Постанова — рішення, прийняте слідчим або прокурором під час досудового слідства.
Речові докази — предмети (документи, цінності, гроші, автотранспорт та інші речі), які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.
Судове засідання — процесуальна форма розгляду кримінальних проваджень.
Суддя — особа, яка головує у судовому засіданні, здійснює судовий розгляд та виносить рішення (вирок) у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя — особа, яка здійснює контроль за дотриманням прав і законних інтересів учасників процесу та забезпечує законність застосування заходів кримінального провадження. Слідчий суддя не виконує функції правосуддя. Він/вона розглядає клопотання слідчого, прокурора щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, арешту майна, проведення обшуку, тимчасового доступу до речей і документів, застосування запобіжних заходів.
Фактична підстава — наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення належного ступеня тяжкості.
Юридична підстава — ухвала слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачений КПК. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.