ПІБ: Дегтярьов Сергій Олександрович
Стать: чоловіча
Мати: Дегтярьова Наталія Вікторівна, медична сестра швидкої допомоги
Батько: Дегтярьов Олександр Ігорович, слюсар механічного заводу
Зріст та вага: 182 см, 85 кг
Дата народження: 24 жовтня 1996 року
Вік: 28 років
Місце народження: м. Кривий Ріг, Україна
Місце проживання: м. Кривий Ріг, багатоповерховий будинок, спальний район
Хобі: спортзал, біг, стрільба по мішенях, читання детективів, автомобілі
Сімейний стан: неодружений
Статура: атлетична
Колір очей: карі
Зачіска: коротке темно-русяве волосся, часто носить коротку бороду
Особливі прикмети: шрам на правому передпліччі, яке отримав у під
літковому віці
Стать: чоловіча
Мати: Дегтярьова Наталія Вікторівна, медична сестра швидкої допомоги
Батько: Дегтярьов Олександр Ігорович, слюсар механічного заводу
Зріст та вага: 182 см, 85 кг
Дата народження: 24 жовтня 1996 року
Вік: 28 років
Місце народження: м. Кривий Ріг, Україна
Місце проживання: м. Кривий Ріг, багатоповерховий будинок, спальний район
Хобі: спортзал, біг, стрільба по мішенях, читання детективів, автомобілі
Сімейний стан: неодружений
Статура: атлетична
Колір очей: карі
Зачіска: коротке темно-русяве волосся, часто носить коротку бороду
Особливі прикмети: шрам на правому передпліччі, яке отримав у під
літковому віці
Дитинство
Сергій Дегтярьов народився у робітничому районі міста Кривий Ріг. Його дитинство не можна було назвати легким або безтурботним. Батько працював слюсарем на механічному заводі, часто повертався додому втомленим і мовчазним. Мати — медична сестра швидкої допомоги — нерідко пропадала на нічних змінах. Саме з ранніх років Сергій навчився самостійності, дисципліні та терпінню.
Він ріс у дворі, де повага здобувалася не словами, а вчинками. Бійок він не шукав, але ніколи не уникав, якщо потрібно було захистити себе або інших. Уже тоді в ньому формувався внутрішній принцип — не мовчати перед несправедливістю. Батько навчив його простій істині: якщо взяв на себе відповідальність — доведи справу до кінця.
Юність та школа
У школі Сергій не був відмінником, але й проблемним учнем його ніхто не називав. Він уважно слухав, рідко сперечався з вчителями та завжди виконував поставлені завдання. Найбільше його приваблювали фізична культура та предмети, пов’язані з правом і суспільством.
Паралельно зі школою Сергій почав активно займатися спортом. Спочатку це був біг і турніки у дворі, згодом — тренажерний зал. Фізичні навантаження стали для нього способом зняти напругу та загартувати характер. Він навчився терпіти біль, втому й працювати на результат.
Формування характеру
Подорослішавши, Сергій став більш замкнутим і стриманим. Він не любив пустих розмов, завжди говорив по суті. Друзі знали: якщо Сергій пообіцяв — він зробить. Його поважали за спокій у конфліктних ситуаціях і вміння холодно мислити під тиском.
Саме в цей період він остаточно вирішив пов’язати своє життя зі службою. Його не приваблювали гроші чи статус — він хотів порядку. Хотів бути тим, хто зупиняє хаос.
Навчання та підготовка
Після школи Сергій вступив до навчального закладу за напрямком правоохоронної діяльності. Навчання було складним, але він витримав. Особливу увагу приділяв фізичній, тактичній та психологічній підготовці. Додатково вивчав законодавство, тактику затримань, основи роботи з інформацією.
У цей період він зрозумів: служба — це не романтика, а щоденний ризик і відповідальність за чужі життя.
Початок служби
Після завершення навчання Сергій пройшов відбір до лав Національної поліції. Він успішно склав нормативи, показав високу стресостійкість та дисципліну. Перші місяці служби стали для нього справжнім випробуванням.
Нічні виклики, сімейні конфлікти, затримання озброєних осіб, тиск з боку порушників — усе це швидко зняло рожеві окуляри. Він уперше побачив смерть, відчув безсилля та злість, але не зламався. Навпаки — став жорсткішим до себе й ще більш зібраним.
Сьогодення
На даний момент Сергій Дегтярьов — діючий співробітник. Серед колег має репутацію холоднокровного, надійного та принципового поліцейського. Він не шукає легких шляхів і не терпить порушення закону, незалежно від посад чи зв’язків.
У вільний час продовжує тренування, стріляє по мішенях, ремонтує автомобілі та читає кримінальні зведення й детективну літературу. Живе скромно, не виставляє службу напоказ.
Внутрішні конфлікти
Попри зовнішній спокій, Сергій постійно веде внутрішню боротьбу. Він боїться помилки. Бо кожна помилка може коштувати комусь життя. Він не дозволяє собі слабкості, навіть коли вночі прокидається від спогадів з викликів.
Плани на майбутнє
Його мета — потрапити до спеціалізованого підрозділу, де потрібні витримка, дисципліна та холодний розум. Сергій прагне стати професіоналом, на якого можна покластися у найкритичніший момент.
Його шлях — це шлях служби, честі та контролю над власним страхом.
Служба в Департаменті внутрішньої безпеки (оперативний підрозділ)
Після перших років служби Сергій Дегтярьов був залучений до оперативної роботи в Департаменті внутрішньої безпеки. Його відбір був зумовлений жорстким характером, холоднокровністю та повною відсутністю поблажливості до порушень, незалежно від посад і звань. Робота в ДВБ вимагала максимальної обережності, адже об’єктами перевірок ставали самі правоохоронці.
Сергій працював як оперативник: збір закритої інформації, приховане спостереження, перевірка співробітників на причетність до корупційних схем, документування фактів зловживань. Він діяв різко й прямолінійно, не намагаючись «домовлятися». Під час спілкування міг бути грубим, психологічно тиснути, але завжди діяв у межах закону.
Серед колег мав репутацію важкого в характері, але надійного опера. Йому не довіряли таємниць, які не були пов’язані зі справою, зате довіряли найскладніші матеріали. Він не прикривав «своїх» і не терпів спроб впливу. Саме служба в ДВБ остаточно сформувала його як безкомпромісного правоохоронця.
Перехід на посаду слідчого Департаменту стратегічних розслідувань
Завдяки високим показникам розкриття та здатності працювати з чутливою інформацією Сергій був переведений до Департаменту стратегічних розслідувань на посаду слідчого. Перехід з оперативної роботи до слідства вимагав зміни підходу, однак його характер залишився незмінним.
Як слідчий ДСР він займався складними кримінальними провадженнями, пов’язаними з організованою злочинністю, корупцією та тяжкими злочинами. Його допити були жорсткими, без емоцій і співчуття. Він умів тиснути фактами, ламати алібі та доводити справи до обвинувальних актів.
Сергій не був зручним слідчим. Він конфліктував із фігурантами, іноді — з колегами, але майже ніколи — з матеріалами справ. Начальство цінувало його за результат: чітку доказову базу, відсутність «сирих» справ і вміння доводити розслідування до кінця.
Останнє редагування:
