РП біографія Станіслава Новосада
Ім’я: Станіслав Новосад
Дата народження: 05.05.1999
Місце народження: Дніпро
Батько: Андрій Новосад
Мама: Ольга Новосад
Національність: Українець
Дитинство
Його батько був Майором Національної поліції України у місті Дніпро. Він майже нічого не знав про нього, тому що його тато був поранений на спецоперації по звільнені заручників в кафе. Мама розказувала про нього, як про героя, який захищав свою країну, та не забував дбати про свою сім’ю. В наслідок його загибелі, сім’я втратила багато місячного доходу, що в майбутньому дуже буде впливати на стан його сина, та на сім’ю в цілому
Мати працювала у місцевому дитячому садочку під назвою «Бедрик». На жаль зараз на цьому місці, де була ця споруда, нічого не залишилося, через те що всі почали їхати у великі міста, а садочок залишився пустий. В дитячому закладі вона також доглядала за своїм сином і оберігала його від дітей, які з нього знущалися через відсутність люблячого батька.
Не любили його також за свій характер, він завжди прагнув влади та поваги, якої у нього на жаль не було, бо він завжди старався показати себе, що надоїдало його знайомим-дітям. Зарплати не хватало для його сім’ї тож вони часто з його мамою були голодні.
Про їхнього дідуся вони майже нічого не знали адже він жив в Києві, а зв’язок тримати було тяжко. Єдине що вони знали, про те що, пенсіонер працював в поліції і закінчив службу з медалями та званням Полковника.
Та одного дня, коли хлопчику було 5, його мама вирішила діяти рішуче, вона продала дім, зібрала речі, сіла на автобус та подалась геть від старого життя. Так вона доїхала до Києва, де їй відкрились нові можливості: робота в офісі з зарплатою 18.000 гривень. Але через те що вони жили у великому місті, цього не хватало на розваги та дорогі речі для її сина.
Одного разу, коли мама відійшла додому на декілька хвилин, хлопчик побачив що біля сусіднього під’їзду люди в темних костюмах та окулярах передають кейси один одному, але вже через декілька хвилин на подвір’я заїхав чорний автомобіль, з якого дуже швидко вистрибнули поліцейські. Злочинці почали вести вогонь, через що він дуже злякався, і почав плакати. Після затримання один з поліцейських підійшов до нього та заспокоїв. З тих пір Стас дуже любив поліцію та мріяв поповнити ряди Національної Поліції України.
Юність
В школі його так само ображали, через те що він був не з багатої сім’ї. Коли у всіх були найновіші телефони, в нього був старенький самсунг. Та його це не зупиняло він поставив собі мету навчатися, та пройти на державне навчання в найкращий університет внутрішніх справ в місті Київ. Кожного року в його табелі красувалися оцінки 9,10,11 та 12. Мама дуже пишалася своїм сином і через декілька років їй запропонували посаду секретаря у Верховній Раді України. І так він зміг ще більше погрузитись у навчання, мама наймала йому репетиторів, які ще допомогли йому самовдосконалюватися. Також Стас не забував про фізичну підготовку, кожного дня він ходив в тренажерний зал і бігав на стадіоні, і це робило його ще сильнішим. Та все змінилось після того, як почалася війна. Його дідусь, через нестачу офіцерів, пішов назад керувати в поліцію. Там він був начальником місцевої тюрми. Мамі було теж складно працювати під звуки гаубиць та пуль. Кожного дня на роботі вона хвилювалася за свого сина, як він там один, чи з ним все добре. Хлопчик також дуже боявся за життя сім’ї, і думав, що гірше вже не буде, та складно було всім, і вже після закінчення війни Стас зміг знайти спосіб подружитися з однокласниками.
Все налагодилось і вже після дев’ятого класу він вирішив поступати в Київський військовий ліцей імені Івана Богуна. На іспитах він познайомився з його майбутнім найкращим другом Максом Нижником, з яким вони в майбутньому будуть мати справи. Під час навчання в ліцеї йому було дуже складно звикнути до нового розпорядку дня, але вже через рік він пристосувався і знайшов собі нових друзів. Часто наш «головний герой» помічав, що всі офіцери їздять на не дорогих машинах, а інші на найновіших мерседесах, поршах. І тоді, задумуючись над цим, Станіслав пішов з питанням до свого найкращого друга Макса. Він відповів на це так: «Ці офіцери займаються корупцією, їм платять за те, щоб вступити в ліцей».
Студент чи курсант?
Після закінчення ліцею, та здачі ЗНО, Стас задумався про те, куди йому поступати. Але це швидко вирішилося, адже, якщо завершувати цей ліцей у вас є вибір тільки йти на курсанта в силові структури, тому він вибрав Національну академію внутрішніх справ. Там його виховували, заточували спеціально для служби в Національній поліції України. Також з ним завжди був вірний товариш з ліцею, який ніколи не покидав Станіслава в біді. Разом з Максимом вони служили своїй державі, мама дуже пишалася ним і завжди допомагала йому в усьому. В цьому навчальному закладі також люди поділялись на категорії, хтось багатий, а хтось бідний. Це все змусило його задуматись про правильність дій і про те, що головне в його житті, гроші або мораль. Служба
Через закінчення закладу Міністерства Внутрішніх Справ, молодого курсанта не забрали в армію, а зразу відправили в підрозділ національної академії в поліції, де він дуже швидко заробив собі авторитет від старшого керівництва, та отримав звання Молодшого Лейтенанта. Це було не просто, часто його ранили, він був дуже хорошим стрілком, і одного дня під час нападу на Збройні сили України його поранили і відвезли в лікарню, де мусили зробити операцію, яка була дуже дорогою. Це забрало в нього майже весь бюджет, але залишило його з ногами та руками, і він відправився служити дальше.Майор
Після цього, його керівний склад зрозумів, що він є дуже талановитим в навичках стрільби, та в плануванні спецоперацій, бо часто поліцейський допомагав старшому складу з їхньою роботою. Хлопець, точніше, вже чоловік отримав звання майора. Станіслав був добрим офіцером, його піддані його поважали, та слухали. Та одного дня все змінилося. Це був звичайний день в поліції, до них мав приїхати президент. Після прибуття, вишикуваний склад став струнко, і почав слухати що голова держави їм говорить. Але через декілька хвилин, на територію паркування, зайшли злочинці і випустили декілька пуль. Його працівники були налякані і не знали що робити, тоді офіцер зрозумів, що потрібно рятувати слугу народу і надав йому медичну допомогу. Президент був врятований. Підполковник та Полковник
Після порятунку президента, його нагородили пермією і званням Підполковник. Він зрозумів, що його склад дуже не навчаний базовим речам. Підполковник вчив склад таким речам як: надання медичної допомоги, швидко збиратися на виклик, правила використання зброї, і багато чого іншого. Всю кар’єру Підполковника він посвятив на навчання своїх підданих. За великі досягнення у тренуванні йому дали звання: Полковник. Також в нього була квартира, машина, але він боявся, що все може повернутися назад в минуле. І одного дня йому запропунували 1.000.000 гривень за нові погони Сержанта, і він знову задумався про те, що важливіше гроші чи мораль. Він вибрав гроші, через свою фобію знову стати бідним...
