Схвалено Станіслав Янковський | Нове життя в новому місті

[Владислав Родителев]

Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Янковський Станіслав Віталійович
Мати - Лілія Янковська
Батько - Віталій Янковський
Зріст та вага: Зріст - 190см; Вага - 86 кг.
Дата народження: 11.06.1999
Вік: 26
Місце народження: Україна, Київ
Національність: Українець
Місце проживання: м. Київ
Захоплення: ММА
Сімейний стан: Не одружений (Тимчасово)
Статура: Спортивна
Колір очей: Зелений
Зачіска: Короткостиженний - фейд.
Відмітні знаки: шрам на правій руці.​

Народження та сім'я.
Станіслав Янковський народився 11 червня 1999 року у місті Київ, у звичайній сім'ї, середнього статку. Батько працював дальнобійником, а мати працювала в Київській міській адміністрації.
Вся сім'я проживала в приватному будинку, а ще декілька нежитлових приміщень здавали в оренду, маючи пасивний дохід.
При цьому його сім'я мала недостатньо коштів, щоб купити собі пару автівок. Після народження Станіслава, його батько звільнився зі своєї роботи, і купив фуру, що б в подальшому працювати самому на себе.
Його батько почав виконувати рейси за кордон, для більшого заробітку та благополуччя сім'ї, а матір покинула свою державну службу та почала займатися домашніми справами, в їх гаражі стояло 2 легкових автомобілі середнього класу, які мати та батько викорустовували у побуті.
Батьки Станіслава не підозрювали, що в такому темпі вони не протягнуть довго (Він за кордоном по пару місяців, а мати вдома зі Станіславом).
Після чого батьківська кар'єра вдалого дальнобійника пішла в низ, і він найняв водія який продовжив його починання, а сам зайнявся сільсьгосподарським хазяйством.
Протягом року, він працював ще більше чим раніше катаючись теренами Європи, але під час сезону урожаю йому вдалось вибитись в середній рівень фермерів, які отримували хороші гроші.
Початкова школа, і підліткове життя та перші кроки на вірний шлях.
Станіславу настав 6-й рік, і він пішов в перший клас в гімназію у своєму місті, як і іншим дітям йому було цікаво, і він з радістю вчився, познаючи нові пердмети в своєму шкільному житті, нові гуртки та знайомства з його комунікабільністью дали про себе знати, але настав час коли почалась конкуренція серед однокласників. Так він учився 7 класів, але в 8 класі, бадьорість і жага до навчання різко зникла, він почав приносити погані оцінки, через нові захомлення крім навчання, нові компанії і т.д і зрештою він познайомився з не найкращоб компанією в місті та попав до поліції за розбій, але не маючи повноліття - викликали батьків та доповіли до школи, звідки Станіслав без ніяких пояснень та що б не зашкодити репутації гімназії міста, без ніяких слів Станіслава просто вигнали, і батькам прийшлося забирати документи, і переводити сина в нову школу. Окрім цього, Станіслав, зробив висновки щодо свої дій та більше не спілкувався з компанією, а навпаки проявив жагу та бажання займатись спортом, а саме змішанні єдиноборства (ММА), тренер вірив в Станіслава, адже він показував дуже хороші показники та викладувався на всі 100%. Через пів-року Станіслав поїхав на перші його змагання та посів перші місця, через 3 місяці отримав кандидата майстра спорту, а ще через 2 майстра спорту, ось кар'єра спортсмена Станіслава збільшувалась практично кожен місяць, адже він не покладаючи рук працював та віддавав весь вільний свій час тренуванням та самовдосконаленням. 1 вересня 2006 року, Станіслав пішов в 9 клас в нову школу, де він знайшов новий колектив, і він став краще вчитись.
У 9 класі в нього з'явилася дівчина, яка була на рік молодша за нього, але все одно вони дуже любили один одного, це була його перше й останнє кохання в його житті.
Після цього Станіслав, вперше пішов на своє побачення, перший поцілунок перші обійми та "Статус" пара.
Пройшли ще 5 років, Станіслав гарно відучився 11 класів та активно брав участь у міжнародних турнірах по ММА, але під час випускного , зі своїми друзями й дівчиною до них підійшла компанія алкашів, яка розбитою пляшкою поранила Станіслава в руку і він втратив можливість повноцінно нею функціонувати, було проведено 6 операцій, рука відновилась, але до спорту Станіслав нажаль більше не повернувся.
Доросле життя, і служба в армії (Основне життя Станіслава)
24 квітня 2010 року - Станіславу виповнилось 18 років, і через пару днів йому прийшла повістка, він дуже не хотів розлучатись зі своєю дівчиною, але він пообіцяв швидко повернутися, 1 вересня його забрали на мед.комісію, яку він успішно пройшов маючи чудову фізичну форму, і потім він поїхав у військову частину, де почалися його армійські дні.
На день Збройних сил України майже все військове керівництво військової частини де на той час проходив службу Станіслав, поїхала на нагородження до Призидента України. Залишивши Станіслава та ще пару чергових бійців на території військової частини. Зокрема, під час несення служби Станіслав завжди виділявся серед своїх колег, вмінням користуватися зброєю, адже в дитинстві дідусь Станіслава завжди брав його на полювання та навчав користуватись зброєю, адже як говорив дідусь: "Вмієш користуватись зброєю, зможеш себе захистити". Зокрема діло підходило до вечірньої пори, Станіслав та бійці розуміли що керівників вже сьогодні не буде, тому трошки дали собі теж розслабитись, знявши БК та броніжелети, вільно ходячи по плацу. Крім того, товариш Станіслава випадково помітив в краю забору світло, яке світило ніби нічник, підійшовши до Станіслава повідомив йому, хлопці думали що це хтось з військовослужбовців вирішив пожартувати та пішли в сторону світла, товариш Станіслава пішов перший, а Станіслав ніби відчував що це зовсім не жарти, та пішов одягнув весь БК та броніжелет на себе, пришвидчуючи крок за товаришем.
Підходячи до забору, він знайшов значок свого товариша, який вісів у нього на шиї, а товариша не було, Станіслав відразу доповів в рацію та включили сирену на військовій частині (біля забору знаходився склад з боєприпасами). Підійшов ши ближче до складу з боєприпасами Станіслав помітив, що в складі знаходяться 3 невідомих чоловіків та корпошаться на складі у пошуку ящиків з боєприпасами. Підійшовши до вхідних дверей, Станіслав перезярядив автомат та навівши його на двері складу повідомив, що навколо складу все під перцілом, тому запропонував виходити по одному з піднятими руками, але зловмисники не слухаючись Станіслава відкрили вогонь через двері. Станіслав не втрачаючи ні хвилини зробив 3 постріли в небо для попередження та вистрилив в бік зловмисників, поранивши двох, третій успішно піднявши руки вийшов сам зі складу, чергові поклали їх лицем в землю та зв'язали. Після чого Станіслав доповів старшому черговому щодо ситуації та було викликано швидку допомогу та поліцію.
Не пройшло і пів-години, як вище керівництво було у військовій частині, для вияснення ситації.
На наступний день Генерал зібравши військовослужбовців на плацу, викликав Станіслава для вручення подяки та відпустки, за проявлену мужність та відданість військовій присязі.
Станіслав з радісним лицем поїхав до дому, та розповідав всій родині його пригоди у ЗСУ.
Йому там сподобалося, було багато завдань у різних підрозділах, які зробили з нього гарного хлопця, який за свою службу зробився ще красивішим,
В армії він мав багато друзів, а по закінченню своєї служби він повернувся у своє рідне місто, де його чекала сім'я, друзі й молода дівчина.
Побувши вдома, він зрозумів що він не зможе, як його батько володіти бізнесом, тому через 3 місяці вдома він знову прийшов у військову частину свого міста та почав проходити службу в армії, пройшов ще рік, він із-задоволенням служив на благо Батьківщини.
У 2013 році, Станіслав успішно пройшов курси офіцера та отримав Звання Лейтенант Збройних сил України, окрім цього за міжність та вірність присязі, відданість своїй службі, він був запрошений до підзрозділу ССО, де успішно пройшов від Офіцера підрозділу до Заступника Начальника ССО.
У 2014 році, Начальник ССО пішов на пенсію та на доповіді перед Генералом, запропонував Станіслава зайняти його не легкий пост Начальника ССО ЗСУ.
Пройшло ще 2 роки, 2016 рік Станіслав Начальник ССО ЗСУ, успішно служить у своїй частині у рідному місті є почесним мешканцем свого міста, сім'я тішиться що він вибрав для себе правильний шлях, а дівчина Станіслава стала нареченою.

 

[Сергій Пасечник]

Вітаю, шановний гравець!
Прочитавши Вашу біографію, виношу вердикт:
Cхвалено!​