Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Янковський Станіслав Віталійович
Мати - Лілія Янковська
Батько - Віталій Янковський
Зріст та вага: Зріст - 190см; Вага - 86 кг.
Дата народження: 11.06.1999
Вік: 26
Місце народження: Україна, Київ
Національність: Українець
Місце проживання: м. Київ
Захоплення: ММА
Сімейний стан: Не одружений (Тимчасово)
Статура: Спортивна
Колір очей: Зелений
Зачіска: Короткостиженний - фейд.
Відмітні знаки: шрам на правій руці.
Народження, і дитинство.Мати - Лілія Янковська
Батько - Віталій Янковський
Зріст та вага: Зріст - 190см; Вага - 86 кг.
Дата народження: 11.06.1999
Вік: 26
Місце народження: Україна, Київ
Національність: Українець
Місце проживання: м. Київ
Захоплення: ММА
Сімейний стан: Не одружений (Тимчасово)
Статура: Спортивна
Колір очей: Зелений
Зачіска: Короткостиженний - фейд.
Відмітні знаки: шрам на правій руці.
Станіслав Янковський народився 11 червня 1999 року у місті Київ, у звичайній сім'ї, середнього статку. Батько працював дальнобійником, а мати працювала в Київській міській адміністрації.
Вся сім'я проживала в трьох кімнатній квартирі, а ще декілька своїх квартир здавали в оренду, маючи пасивний дохід.
При цьому його сім'я мала недостатньо коштів, щоб купити собі пару автівок. Після народження Станіслава, його батько звільнився зі своєї роботи, і купив фуру, що б в подальшому працювати самому на себе.
Його батько почав виконувати рейси за кордон, для більшого заробітку та благополуччя сім'ї, а матір покинула свою державну службу та почала займатися домашніми справами, в їх гаражі стояло 2 легкових автомобілі середнього класу, які мати та батько викорустовували у побуті.
Батьки Станіслава не підозрювали, що в такому темпі вони не протягнуть довго (Він за кордоном по пару місяців, а мати вдома зі Станіславом).
Після чого батьківська кар'єра вдалого дальнобійника пішла в низ, і він найняв водія який продовжив його починання, а сам зайнявся сільсьгосподарським хазяйством.
Протягом року, він працював ще більше чим раніше катаючись теренами Європи, але під час сезону урожаю йому вдалось вибитись в середній рівень фермерів, які отримували хороші гроші.
Початкова школа, і підліткове життя.
Станіславу настав 6-й рік, і він пішов в перший клас в школу середньої освіти у своєму місті, як і іншим дітям йому було цікаво, і він з радістю вчився, знайшов нові знайомства, і мав гарне, безтурботне життя. Так він учився 4 класи, але в 5 класі, бадьорість і жага до навчання різко зникла, він почав приносити погані оцінки, і зрештою він побився з однокласником, який його задирав упродовж 2 років. На наступний день його вигнали зі школи, оскільки батьки того хлопця були знайомими директора школи, без ніяких слів Станіслава просто вигнали, і батькам прийшлося забирати документи, і переводити сина в нову школу. Окрім цього, Станіслав проявив жагу та бажання займатись спортом, а саме змішанні єдиноборства (ММА), тренер вірив в Станіслава, адже він показував дуже хороші показники та викладувався на всі 100%. Через пів-року Станіслав поїхав на перші його змагання та посів перші місця, через 3 місяці отримав кандидата майстра спорту, а ще через 2 майстра спорту, ось кар'єра спортсмена Станіслава збільшувалась практично кожен місяць, адже він не покладаючи рук працював та віддавав весь вільний свій час тренуванням та самовдосконаленням. 1 вересня 2006 року, Станіслав пішов в 6 клас в нову школу, де він знайшов новий колектив, і він став краще вчитись.
У 8 класі в нього з'явилася дівчина, яка була на рік молодша за нього, але все одно вони дуже любили один одного, це була його перше й останнє кохання в його житті.
Після цього Станіслав, вперше поцілувався, і так сказати, перейшов в доросле життя.
Пройшли ще 5 років, Станіслав гарно відучився 11 класів та активно брав участь у міжнародних турнірах по ММА, але під час випускного , зі своїми друзями й дівчиною до них підійшла компанія алкашів, яка розбитою пляшкою поранила Станіслава в руку і він втратив можливість повноцінно нею функціонувати, було проведено 6 операцій, рука відновилась, але до спорту Станіслав нажаль більше не повернувся.
Доросле життя, і служба в армії
24 квітня 2010 року - Станіславу виповнилось 18 років, і через пару днів йому прийшла повістка, він дуже не хотів розлучатись зі своєю дівчиною, але він пообіцяв швидко повернутися.
1 травня його забрали на мед.комісію, яку він успішно пройшов, і потім він поїхав у військову частину, де почалися його армійські дні.
На день не залежності України майже вся рота ЗСУ поїхали на площу, щоб виступити перед народом України. Залишивши Станіслава та його друга на КПП, вони навіть не підозрювали, що станеться через декілька годин на військовій частині, в самій середині параду до військової частини під'їжджає декілька тонованих авто, та з них виходять понад 7 озброєних людей, Станіслав зі своїм товаришем трохи злякалися, але не придали цьому великої уваги та вийшли на подвір'я до них. Станіслав підійшов та запитав, що їм потрібно, але не почувши відповіді він побачив як вони почали діставати зброю, та він зрозумів що потрібно тікати. З шаленою швидкістю він забіг на КПП та закрив двері. Злочинці почали стріляти по вікнах та кричати, щоб їх впустили, а не наче вони перестріляють всіх військово службовців. Станіслав з товаришем навіть і не намагалися відкривати двері та трохи відійшли назад. Злочинці почали стріляти по замку сталевої дверці, їм якось вдалося її виломити, і тут Станіслав згадує як у дитинстві він зі своїм дідусем їздили на полювання, та його дід дав йому рушницю та вчив його стріляти, з цими навичками Станіслав був найкращим стрільцем, не тільки зі своїх однолітків, і серед дорослих людей. Після того як злочинці зайшли на територію, Станіслав з товаришем відійшли трохи назад та перші почали вогонь, його товариш теж не перший раз тримав автомат, тому через декілька хвилин вони відбили 7 озброєних злочинців навіть і не зрозумівши цього. Станіслав не сильно боявся, але він злякався за свою маму, яка б не пережила його смерть. Після проведеного параду Генерал ЗСУ приїхав, та побачив мертвих людей які лежали на землі. Станіслав допопвів як все відбулося, та від здивування Генерал дав підвищення обом військовим, та дав маленьку відпустку у вигляді 2 днів. Станіслав з радісним лицем поїхав до дому, та розповідав всій родині його пригоди у ЗСУ.
Йому там сподобалося, було багато завдань, які зробили з нього гарного хлопця, який за свою службу зробився ще красивішим,
В армії він мав багато друзів, а по закінченню своєї служби він повернувся у своє рідне місто, де його чекала сім'я, друзі й молода дівчина.
Побувши вдома, він зрозумів що він не зможе, як його батько володіти бізнесом, тому через 3 місяці вдома він знову прийшов у військову частину свого міста та почав проходити службу в армії, пройшов ще рік, він із-задоволенням служив на благо Батьківщини.
У 2013 році, Станіслав успішно пройшов курси офіцера та отримав Звання Лейтенант Збройних сил України, окрім цього за міжність та вірність присязі, відданість своїй службі, він був запрошений до підзрозділу ССО, де успішно пройшов від Офіцера підрозділу до Заступника Начальника ССО.
У 2014 році, Начальник ССО пішов на пенсію та на доповіді перед Генералом, запропонував Станіслава зайняти його не легкий пост Начальника ССО ЗСУ.
Пройшло ще 2 роки, 2016 рік Станіслав Начальник ССО ЗСУ, успішно служить у своїй частині у рідному місті є почесним мешканцем свого міста, сім'я тішиться що він вибрав для себе правильний шлях, а дівчина Станіслава стала нареченою.
Останнє редагування:
