Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Тернівський Стас Дмитрович
Стать: Чоловіча
Мати — Тернівська Надія
Батько — Тернівський Дмитро
Дата народження: 16.02.2002
Вік: 23
Місце народження: Київ
Місце проживання: Київ
Захоплення: Рибальство
Відмітні знаки: татуювання на шиї
Стас Тернівський народився 16 Лютого 2002 року в Києві — в часи формування незалежної української держави та активного розвитку кримінальної діяльності. Його сім’я не мала відношення до політики чи бізнесу. Батько, Дмитро Терінвський, працював суддею у столиці, загинув під час виконання службового завдання, проявивши героїзм. Мати, Надія Тернівська, була пілотом у столичному аеропорту. Атмосфера в родині була сувора, але водночас справедлива. З дитинства Стас мав пристрасть до риболовлі — щовихідних вони з батьками вирушали на природу, найчастіше до Пущі-Водиці.
Змалку Стас відрізнявся від однолітків — був стриманий, принциповий, мав власне бачення справедливості. Він цікавився історією України, щороку відвідував парад до Дня Незалежності в Києві. У школі навчався добре, брав активну участь у громадському житті. Вчителі відзначали його відповідальність і наполегливість. В районі де він ріс шаленими темпами розвивався бандитизм, що часта змушувало задуматися над законами.
Після школи Стас вступив до військової академії в Дніпрі. Протягом чотирьох років навчання не мав жодних дисциплінарних порушень, активно брав участь у підготовці курсантів, удосконалив систему фізичних тренувань. На випускному екзамені він успішно виконав складне завдання, за що отримав похвалу від керівництва академії. Його вважали одним із найперспективніших випускників курсу.
Дорога до “Благодійності”
У 2025 році, за наказом Генерала СБ України Стаса перевели до Верховної Ради України, де він працював у службі охорони. Там його оперативно замінили іншим офіцером, а самого Тернівського направили на складне завдання під прикриттям. Поки він працював у ВРУ, Стас бачив доволі багато різних корупційних схем та все детально записував, щоб не забути. Весною 2025 року Стас був впроваджений у маловідомий клан, що діяв на території Києва. Завдяки харизмі та розуму він швидко здобув довіру учасників і згодом очолив групу.
Клан був пов’язаний із Київським картелем, що займався незаконною діяльністю — торгівлею зброєю, впливом на політичні структури та відмиванням коштів. Завдання Стаса полягало в тому, щоб непомітно зібрати якнайбільше інформації про ієрархію та механізми дії угруповання, а саме головне розкрити підкупну владу. Йому доводилося діяти дуже обережно, адже будь-яка на віть малесенька помилка могла коштувати йому життя.
Після зміни влади в країні у другій половині 2025 року Вадим втратив прямий контакт зі своїм куратором у СБУ. Попри це, він вирішив не припиняти місію — продовжував діяти під прикриттям.. Його дані допомогли запобігти кільком великим терактам та викрити корумпованих посадовців. Декілька із затриманих добре знали про нього і заплатили дуже великі гроші, щоб їх відпустили.
Поступово Стас погружався у кримінальну структуру та все частіше починав цікавився легким та безпечним заробітком. Після чого вирішив припинити дану місію, та піти до поліції на службу, скажем бути своїм серед чужих. Він під виглядом поліцейського провертав “недуже чисті справи”, які приносили доволі не погані гроші як для держ.службовця.
Вадим старався працювати чесно, але коли арештували депутата, все змінилося. Ця персона показала що можна виконувати певні послуги за певну суму. Це було небезпечно, адже це все зазвичай відбувалося у поліцейському відділку. Через деякий час його почали називати “Куратор”
Куратор використовував стилістику, яку лицарі корупції називають "етичною монетизацією закону":
• «Операція: Бетонний кеш» – Через фірму знайомого оформляє об’єкти як держоб'єкти, аби «легалізувати» схемні гроші.
• «Нічний рейд» – Під прикриттям перевірок постійно заходить в приватні заклади — на виході вже з коробками «для аналізу».
• «Глибокий кеш» – Виводить гроші через підземні приміщення в центрі Києва — стіни дивились, але мовчали.
• «Золотий рапорт» – Закид на чесного копа - формалка документи в архів - “до зустрічі у відпустці”.
Кабінет начальника — як музей хабарів:
Стіл зі вставками з бурштину (від бурштинових “інвесторів”).
Ноутбук за які він купував зеленими грошима "Доларами"
Статуя золотого дзьобарика (від контрабанди птиці з Азії).
Ікона “Богородиці з ланцюгом” — подарунок від “депутата Верховної ради” з Трускавця.
Улюбленими цитатами Куратора є:
“Я не беру хабаря. Я просто допомагаю за фінанси.”
“Закон — це бетон, я — арматура. Я тримаю, щоб не порушувалось.”
“Чесний коп — як хардкор: є, але ви не готові.”
“Хочеш, щоби в тебе була проблема? Скажи Куратору, що в мене її немає.”
Наразі Стас, відомий у вузьких колах як “Куратор”, все ще працює у Поліції. Зазвичай випускає порушників із ІТТ та по тихому бере взятки за порушення.На перший погляд — упевнений у собі, зібраний, з тією ж харизмою, що допомогла йому колись втертися в довіру криміналітету. Але всередині його щодня роз’їдає страх. Це не звичайна тривога, а постійне, параноїдальне очікування зради. Йому здається, що кожен новий співробітник може виявитися агентом, кожен анонімний дзвінок — пасткою, а кожен погляд на вулиці — можливість арешту.
Останнім часом він став ще більш обережним. Не довіряє навіть найближчим — телефони запаролені тричі, з кабінету прибрав усі камери спостереження (“аби не було чим шантажувати”), а в сейфі — лежать документи, а під ними три паспорти з різними іменами. Його параноя посилилася після того, як він побачив знайомого прокурора, який за два тижні до арешту ще сидів з ним у ресторані та жартував про "бетонний кеш".
Він боїться, що всі ці роки гри на межі добра і зла не пробачать йому ані ті, кого він продав, ані ті, кого прикривав. Страх не бути ні своїм, ні чужим -найболючіший. Усі схеми можуть обвалитися через одну помилку, один язик, одну флешку.
Стать: Чоловіча
Мати — Тернівська Надія
Батько — Тернівський Дмитро
Дата народження: 16.02.2002
Вік: 23
Місце народження: Київ
Місце проживання: Київ
Захоплення: Рибальство
Відмітні знаки: татуювання на шиї
Стас Тернівський народився 16 Лютого 2002 року в Києві — в часи формування незалежної української держави та активного розвитку кримінальної діяльності. Його сім’я не мала відношення до політики чи бізнесу. Батько, Дмитро Терінвський, працював суддею у столиці, загинув під час виконання службового завдання, проявивши героїзм. Мати, Надія Тернівська, була пілотом у столичному аеропорту. Атмосфера в родині була сувора, але водночас справедлива. З дитинства Стас мав пристрасть до риболовлі — щовихідних вони з батьками вирушали на природу, найчастіше до Пущі-Водиці.
Дитинство
Змалку Стас відрізнявся від однолітків — був стриманий, принциповий, мав власне бачення справедливості. Він цікавився історією України, щороку відвідував парад до Дня Незалежності в Києві. У школі навчався добре, брав активну участь у громадському житті. Вчителі відзначали його відповідальність і наполегливість. В районі де він ріс шаленими темпами розвивався бандитизм, що часта змушувало задуматися над законами.
Після школи Стас вступив до військової академії в Дніпрі. Протягом чотирьох років навчання не мав жодних дисциплінарних порушень, активно брав участь у підготовці курсантів, удосконалив систему фізичних тренувань. На випускному екзамені він успішно виконав складне завдання, за що отримав похвалу від керівництва академії. Його вважали одним із найперспективніших випускників курсу.
Дорога до “Благодійності”
У 2025 році, за наказом Генерала СБ України Стаса перевели до Верховної Ради України, де він працював у службі охорони. Там його оперативно замінили іншим офіцером, а самого Тернівського направили на складне завдання під прикриттям. Поки він працював у ВРУ, Стас бачив доволі багато різних корупційних схем та все детально записував, щоб не забути. Весною 2025 року Стас був впроваджений у маловідомий клан, що діяв на території Києва. Завдяки харизмі та розуму він швидко здобув довіру учасників і згодом очолив групу.
Клан був пов’язаний із Київським картелем, що займався незаконною діяльністю — торгівлею зброєю, впливом на політичні структури та відмиванням коштів. Завдання Стаса полягало в тому, щоб непомітно зібрати якнайбільше інформації про ієрархію та механізми дії угруповання, а саме головне розкрити підкупну владу. Йому доводилося діяти дуже обережно, адже будь-яка на віть малесенька помилка могла коштувати йому життя.
Після зміни влади в країні у другій половині 2025 року Вадим втратив прямий контакт зі своїм куратором у СБУ. Попри це, він вирішив не припиняти місію — продовжував діяти під прикриттям.. Його дані допомогли запобігти кільком великим терактам та викрити корумпованих посадовців. Декілька із затриманих добре знали про нього і заплатили дуже великі гроші, щоб їх відпустили.
Поступово Стас погружався у кримінальну структуру та все частіше починав цікавився легким та безпечним заробітком. Після чого вирішив припинити дану місію, та піти до поліції на службу, скажем бути своїм серед чужих. Він під виглядом поліцейського провертав “недуже чисті справи”, які приносили доволі не погані гроші як для держ.службовця.
Вадим старався працювати чесно, але коли арештували депутата, все змінилося. Ця персона показала що можна виконувати певні послуги за певну суму. Це було небезпечно, адже це все зазвичай відбувалося у поліцейському відділку. Через деякий час його почали називати “Куратор”
Куратор використовував стилістику, яку лицарі корупції називають "етичною монетизацією закону":
• «Операція: Бетонний кеш» – Через фірму знайомого оформляє об’єкти як держоб'єкти, аби «легалізувати» схемні гроші.
• «Нічний рейд» – Під прикриттям перевірок постійно заходить в приватні заклади — на виході вже з коробками «для аналізу».
• «Глибокий кеш» – Виводить гроші через підземні приміщення в центрі Києва — стіни дивились, але мовчали.
• «Золотий рапорт» – Закид на чесного копа - формалка документи в архів - “до зустрічі у відпустці”.
Кабінет начальника — як музей хабарів:
Стіл зі вставками з бурштину (від бурштинових “інвесторів”).
Ноутбук за які він купував зеленими грошима "Доларами"
Статуя золотого дзьобарика (від контрабанди птиці з Азії).
Ікона “Богородиці з ланцюгом” — подарунок від “депутата Верховної ради” з Трускавця.
Улюбленими цитатами Куратора є:
“Я не беру хабаря. Я просто допомагаю за фінанси.”
“Закон — це бетон, я — арматура. Я тримаю, щоб не порушувалось.”
“Чесний коп — як хардкор: є, але ви не готові.”
“Хочеш, щоби в тебе була проблема? Скажи Куратору, що в мене її немає.”
Теперішній час
Наразі Стас, відомий у вузьких колах як “Куратор”, все ще працює у Поліції. Зазвичай випускає порушників із ІТТ та по тихому бере взятки за порушення.На перший погляд — упевнений у собі, зібраний, з тією ж харизмою, що допомогла йому колись втертися в довіру криміналітету. Але всередині його щодня роз’їдає страх. Це не звичайна тривога, а постійне, параноїдальне очікування зради. Йому здається, що кожен новий співробітник може виявитися агентом, кожен анонімний дзвінок — пасткою, а кожен погляд на вулиці — можливість арешту.
Останнім часом він став ще більш обережним. Не довіряє навіть найближчим — телефони запаролені тричі, з кабінету прибрав усі камери спостереження (“аби не було чим шантажувати”), а в сейфі — лежать документи, а під ними три паспорти з різними іменами. Його параноя посилилася після того, як він побачив знайомого прокурора, який за два тижні до арешту ще сидів з ним у ресторані та жартував про "бетонний кеш".
Він боїться, що всі ці роки гри на межі добра і зла не пробачать йому ані ті, кого він продав, ані ті, кого прикривав. Страх не бути ні своїм, ні чужим -найболючіший. Усі схеми можуть обвалитися через одну помилку, один язик, одну флешку.
