Загальна інформація
Прізвище, ім’я та по батькові: Черкаси Степан Іванович
Стать: Чоловік
Дата народження: 25.08.1991
Вік: 35 років
Місце народження: село Калинівка
Місце проживання: село Михайлівка
Мати: Марія Черкаси
Батько: Іван Черкаси
Особливості характеру: Мовчазність, Закритість
I. Народження та дитинство
Степан Черкаси народився 25 серпня 1991 року у маленькому але мальовничому та затишному селі Калинівка. Його батько - Іван Черкаси який був родом з Черкас (Звідки й пішла назва прізвища) працював у Управлінні Транспортної Інфраструктури Київської ОДА, а мати - Марія Черкаси родом з міста Бориспіль займалася сільським господарством. Дитинство Степан провів серед тиші, природи та важкої сільської роботи. Батько рано прокидався та їхав на роботу у Київ, а повертався пізно увечері, тому Степан допомагав своїй матері з сільською працею. У віці 5 років він допомагав збирати ягоди та фрукти а також працею у хаті, проте для важчої роботи він ще був замалим.
II. Початок Школи та навчання
1 вересня 1997 року у віці 6 років Степан почав навчатися у Калинівській ЗОШ I ступеня. Він не дружив з своїми однокласниками тому що його ідеї завжди відрізнялися від інших, через це він часто не ділився своїми почуттями і тримав все у собі. Він не міг знайти спільної мови однолітками, тому друзів у нього не було і він був мовчазним, проте навчався він добре: 1 клас він закінчив з гарними оцінками, так само було і у 2-3 класах. А от у 4 теми ставали важчими, для Степана було важливо закінчити 4 клас добре що б потім поступити у 5 клас.
31.05.2001 року у Калинівській ЗОШ пролунав останній дзвоник. Степан закінчив 4 клас на відмінно! Тепер він планував продовжити навчання у місті Бориспіль у місцевій Бориспільській ЗОШ I-III ступенів №3. А вже 01.09.2001 року у віці 10 років він продовжив навчання у 5 класі у Борисполі. Проте Степан був змушений прокидатися раніше ніж інші, тому що йому потрібно було іти на зупинку приміського автобуса №190 м. Київ (пл. Галицька) - с. Калинівка ч/з м. Бориспіль. А після школи його очікувала сільська рутинна. Степан після школи та тяжкої дороги до рідного села замість відпочинку брав на себе вже важчу роботу: він мав пасти корів, нагодувати тварин, доглянути грядки та прибирати у хаті. А після цього робити домашнє завдання. Це тривало до 2008 року, коли він закінчив усі 11 класів у Бориспільській ЗОШ. Після цього він почав планувати поступити на навчання до університету у Києві.
III. Дорослішання
Після важких 11 років навчання у Калинівці та Борисполі Степан вирішив поступити до Національної Академії Внутрішніх Справ на навчання до лав Національної Поліції. Через далеку відстань від Калинівки до Університету Степан вирішив поселитися у Києві. Він бажав мати власну квартиру та жити у ній самостійно. Життя ставало з кожним днем важче для Степана але він був навчений цьому завдяки самостійному життю у селі. З часом він назбирав потрібну суму та купив собі невеликий будинок.
Проте у 2011 році вирішив що він хоче працювати водієм автобуса, цей інтерес передався йому через роботу батька. Тому він покинув навчання у Академії та поїхав у Дніпропетровську область.
IV Військова Служба
Коли Степан переїхав у Дніпро він отримав повідомлення що повинен вступити до лав ЗСУ, тому у віці 20 років він стає рекрутом. Дисципліна у військовій частині була важкою, Степан мав пройти підготовку, лекцію, та інші випробовування на міцність. З часом Степан завершив службу та повернувся до цивільного життя.
V. Нове життя у новому селі
Степан не бажав жити у великому місті тому вирішив купити житло у невеличкому селі поруч з Дніпром: село Михайлівка.
З спогадів Степана це село було таким:
"Село Михайлівка було розташоване неподалік міста Дніпро. Це село було значно більшим та розвинутішим ніж Калинівка. Дороги тут асфальтовані, Будинки збудовані з цегли, через село проходить залізниця сполученням "Дніпро - Київ", а у центрі села будівля Михайлівської Сільської Ради яка одночасно була і залізничою станцією. Мешканці у селі привітні, Вони знають одне одного так само як і у нас, поруч з селом знаходиться траса яка веде до Румунії, а трішки далі міст який є частиною траси Н-31 Київ - Дніпро яка у Борисполі стає частиною траси М-03. Сполучення з Дніпром тут дуже зручне: відстань між населеними пунктами коротенька, лише 2 кілометрів а з 06:30 до 21:55 тут постійно курсує приміський автобус №102А Дніпро - Михайлівка. Природа тут мальовнича проте не така як у Калинівці, але у Михайлівці краще працює електроенергія. Можливостей тут як і у нас - небагато. Мешканці тут зазвичай займаються сільським господарством, а деякі працюють у Дніпрі проте найбільше полюбляють тут людей які працюють машиністами поїздів, оскільки Михайлівка вважається "залізничним селом". Я навчаюся у автошколі у Дніпрі, і планую працювати у місцевому АТП, проте недавно я був на вокзалі міста. Там багато мешканців Михайлівки, більшість з них це звісно ті хто тут працює, проте у самому селі поважають усіх. Громада села є надзвичайно дружня і працьовита, мешканці часто збираються разом під час різних свят, проте я з ними майже не взаємодію. Селяни рідко помічають мене на вулицях, я виходжу лише зробити рутинні справи на подвір'ї, піти у магазин чи до церкви, і звісно ж їхати на навчання у Дніпро."
VІ. Сьогодення: робота у Дніпрі
У 2020 році Степан влаштувався на роботу у Дніпровське АТП, отримав власний автобус та маршрут. Зараз у нього вже є стаж 6 років роботи, він виконує рейси до сіл Михайлівка та до рідного села Калинівка. Проте Степан не переїхав назад у своє рідне село. Він продовжує жити у Михайлівці та працювати у Дніпрі. Цього року він відсвяткував 35 років.
Це історія від тяжкої праці у маленькому селі, яка підготувала хоч і не до великого, але не менш важкого життя.
Прізвище, ім’я та по батькові: Черкаси Степан Іванович
Стать: Чоловік
Дата народження: 25.08.1991
Вік: 35 років
Місце народження: село Калинівка
Місце проживання: село Михайлівка
Мати: Марія Черкаси
Батько: Іван Черкаси
Особливості характеру: Мовчазність, Закритість
I. Народження та дитинство
Степан Черкаси народився 25 серпня 1991 року у маленькому але мальовничому та затишному селі Калинівка. Його батько - Іван Черкаси який був родом з Черкас (Звідки й пішла назва прізвища) працював у Управлінні Транспортної Інфраструктури Київської ОДА, а мати - Марія Черкаси родом з міста Бориспіль займалася сільським господарством. Дитинство Степан провів серед тиші, природи та важкої сільської роботи. Батько рано прокидався та їхав на роботу у Київ, а повертався пізно увечері, тому Степан допомагав своїй матері з сільською працею. У віці 5 років він допомагав збирати ягоди та фрукти а також працею у хаті, проте для важчої роботи він ще був замалим.
II. Початок Школи та навчання
1 вересня 1997 року у віці 6 років Степан почав навчатися у Калинівській ЗОШ I ступеня. Він не дружив з своїми однокласниками тому що його ідеї завжди відрізнялися від інших, через це він часто не ділився своїми почуттями і тримав все у собі. Він не міг знайти спільної мови однолітками, тому друзів у нього не було і він був мовчазним, проте навчався він добре: 1 клас він закінчив з гарними оцінками, так само було і у 2-3 класах. А от у 4 теми ставали важчими, для Степана було важливо закінчити 4 клас добре що б потім поступити у 5 клас.
31.05.2001 року у Калинівській ЗОШ пролунав останній дзвоник. Степан закінчив 4 клас на відмінно! Тепер він планував продовжити навчання у місті Бориспіль у місцевій Бориспільській ЗОШ I-III ступенів №3. А вже 01.09.2001 року у віці 10 років він продовжив навчання у 5 класі у Борисполі. Проте Степан був змушений прокидатися раніше ніж інші, тому що йому потрібно було іти на зупинку приміського автобуса №190 м. Київ (пл. Галицька) - с. Калинівка ч/з м. Бориспіль. А після школи його очікувала сільська рутинна. Степан після школи та тяжкої дороги до рідного села замість відпочинку брав на себе вже важчу роботу: він мав пасти корів, нагодувати тварин, доглянути грядки та прибирати у хаті. А після цього робити домашнє завдання. Це тривало до 2008 року, коли він закінчив усі 11 класів у Бориспільській ЗОШ. Після цього він почав планувати поступити на навчання до університету у Києві.
III. Дорослішання
Після важких 11 років навчання у Калинівці та Борисполі Степан вирішив поступити до Національної Академії Внутрішніх Справ на навчання до лав Національної Поліції. Через далеку відстань від Калинівки до Університету Степан вирішив поселитися у Києві. Він бажав мати власну квартиру та жити у ній самостійно. Життя ставало з кожним днем важче для Степана але він був навчений цьому завдяки самостійному життю у селі. З часом він назбирав потрібну суму та купив собі невеликий будинок.
Проте у 2011 році вирішив що він хоче працювати водієм автобуса, цей інтерес передався йому через роботу батька. Тому він покинув навчання у Академії та поїхав у Дніпропетровську область.
IV Військова Служба
Коли Степан переїхав у Дніпро він отримав повідомлення що повинен вступити до лав ЗСУ, тому у віці 20 років він стає рекрутом. Дисципліна у військовій частині була важкою, Степан мав пройти підготовку, лекцію, та інші випробовування на міцність. З часом Степан завершив службу та повернувся до цивільного життя.
V. Нове життя у новому селі
Степан не бажав жити у великому місті тому вирішив купити житло у невеличкому селі поруч з Дніпром: село Михайлівка.
З спогадів Степана це село було таким:
"Село Михайлівка було розташоване неподалік міста Дніпро. Це село було значно більшим та розвинутішим ніж Калинівка. Дороги тут асфальтовані, Будинки збудовані з цегли, через село проходить залізниця сполученням "Дніпро - Київ", а у центрі села будівля Михайлівської Сільської Ради яка одночасно була і залізничою станцією. Мешканці у селі привітні, Вони знають одне одного так само як і у нас, поруч з селом знаходиться траса яка веде до Румунії, а трішки далі міст який є частиною траси Н-31 Київ - Дніпро яка у Борисполі стає частиною траси М-03. Сполучення з Дніпром тут дуже зручне: відстань між населеними пунктами коротенька, лише 2 кілометрів а з 06:30 до 21:55 тут постійно курсує приміський автобус №102А Дніпро - Михайлівка. Природа тут мальовнича проте не така як у Калинівці, але у Михайлівці краще працює електроенергія. Можливостей тут як і у нас - небагато. Мешканці тут зазвичай займаються сільським господарством, а деякі працюють у Дніпрі проте найбільше полюбляють тут людей які працюють машиністами поїздів, оскільки Михайлівка вважається "залізничним селом". Я навчаюся у автошколі у Дніпрі, і планую працювати у місцевому АТП, проте недавно я був на вокзалі міста. Там багато мешканців Михайлівки, більшість з них це звісно ті хто тут працює, проте у самому селі поважають усіх. Громада села є надзвичайно дружня і працьовита, мешканці часто збираються разом під час різних свят, проте я з ними майже не взаємодію. Селяни рідко помічають мене на вулицях, я виходжу лише зробити рутинні справи на подвір'ї, піти у магазин чи до церкви, і звісно ж їхати на навчання у Дніпро."
VІ. Сьогодення: робота у Дніпрі
У 2020 році Степан влаштувався на роботу у Дніпровське АТП, отримав власний автобус та маршрут. Зараз у нього вже є стаж 6 років роботи, він виконує рейси до сіл Михайлівка та до рідного села Калинівка. Проте Степан не переїхав назад у своє рідне село. Він продовжує жити у Михайлівці та працювати у Дніпрі. Цього року він відсвяткував 35 років.
Це історія від тяжкої праці у маленькому селі, яка підготувала хоч і не до великого, але не менш важкого життя.
