Дитинство.
14 серпня 1988 року в Київськову пологовому будинку, в оточені людей в білих халатах та масках, всього в крові після кесарського розтину, дістали з дуже слабкої, виснаженої жінки хлопчика на ім’я Теодор. Її звали Аманда, вона мріяла про щасливе життя і тому доля звела її з добрим, милим, чуйним (таким він представ перед нею при знайомстві та залишався ним завжди тільки по відношенню до неї) Олександром Краплею - головою бандитського угрупування, а також, як вже з часом станеться, з батьком Теодор Овнпадік. Йшли перші роки дитинства і нашого маленького Владоса оточувало все, чого він тільки міг бажати - від дорогих іграшок, зроблених за образом відомих радянських на той час мультфільмів, доходячи до власного іграшкового майданчика. Чому таке яскраве дитинство? Відповідь проста - дев’яності.
Випадок з юнацтва
У 2003-му році навчаючись в Київськову Фізико-математичному ліцеї № 27 у восьмому класі, Теодор розуміє, що закохується у старосту класу на ім’я Марія. Обмірковуючи день-у-день спроби підійти і заговорити до неї, Теодор не вигадав нічого кращого, як попросити свого ліпшого друга у школі Максима, нагрубити їй, щоб він, неначе герой тут же заступився за неї. Хлопці так і вчинили, але хто ж знав, що Маша і сама здатна за себе постояти. В результаті - розбитий ніс Максима і здивована фізіономія того, хто все це вигадав з неймовірним почуттям провини перед своїм другом, адже його шкільній репутації настав кінець. Останнім часом у Теодора все якось йшло шкереберть. 25 квітня 2003-го року, прийшовши додому після школи, він став свідком сидівших за кухонним столом у розпачі батьків. Щось було не так. Хлопець тільки-но хотів поцікавитися, як один дзвінок у двері з фразою: “Прийшов час розплати, Крапля!”, перебив його. Наляканий погляд один на одного, моментальні сльози матері і швидка батькова спроба втечі через підвальне приміщення будинку. Так-так, у сім’і Краплі під будинком було власне підвальне приміщення, яке вело до виходу аж на іншу по-сусідству вулицю. Одна мить і вхідні двері з гуркотом опинилися на підлозі. Стіни їх будинку вперше почули крики Аманди і Теодора. “Теодорчіку тікай!”, - вигукнула мати. 15-річний хлопчина зі сльозами вибіг на ігровий майданчик і заховавшись у басейні з кульками, затаїв подих. Декілька пострілів і вже ніяких криків чутно не було. Хлопець точно знав, що його шукають: чув кроки та вигуки якихось дорослих, але виходити попри все не хотів - боявся. В якийсь момент почулися скрипіння автомобільних колес, хлопчик зрозумів, що нападники поїхали геть. Зберігаючи обережність, наймолодший з Краплі пішов у будинок. Заклякнувши на місці, руки хлопця почало трусити, а ноги ледь могли тримати 45 кілограмове тіло. Атмосфера в будинку була жахливіше нікуди - розбиті вікна на кухні, розкидане усюди скло, бризки крові по стінах і холодне, бездиханне тіло Аманди на підлозі, біля якої лежав малюнок з назвою “Я люблю тебе, мамо”. Мабуть він впав з холодильника.
Зустріч, яка змінила все
Нарешті йому це вдалося. Доля. Доля і віра виявилися куди сильнішими і справжніми, ніж Владос міг собі уявити. Під час особистої розмови із батьком, у слідчого вже не було ні образи, ні ненависті, ні розпачу, ні самотності… Лише порожнеча. Олександр розповів, що це його люди вбили того чоловіка. Вбили, бо знайшли його - того, хто вбив матір Теодора За всі ці роки, його батько змінив прізвище на Альварез і організував власне групування. Власну родину, яка була вірнішою, ніж будь-хто. “Сину, якщо станеться так, що я сяду у в’язницю, то дозволь перед цим запросити тебе до нас?”, - тихим голосом проговорив Олександр. Слідчий уважно вислухавши батька, розвернувся і пішов геть. Через чотири місяці… Через довгі і виснажливі чотири місяці під час яких Теодор приховував від керівництва деталі слідца, всіляко плутавши справу, він знову зустрівся з батьком. “Я готовий стати Альварезом”, - твердо промовив слідчий. З тих пір, Теодор Овнпадік намагається допомогти уникнути покарання друзям Альварезів, таким чином зміцнюючи зв’язки і поповнюючи групування.
Теодор Овнпадік - служитель закону, який завжди має винятки стосовно його пунктів у своїй голові та вчинках.
14 серпня 1988 року в Київськову пологовому будинку, в оточені людей в білих халатах та масках, всього в крові після кесарського розтину, дістали з дуже слабкої, виснаженої жінки хлопчика на ім’я Теодор. Її звали Аманда, вона мріяла про щасливе життя і тому доля звела її з добрим, милим, чуйним (таким він представ перед нею при знайомстві та залишався ним завжди тільки по відношенню до неї) Олександром Краплею - головою бандитського угрупування, а також, як вже з часом станеться, з батьком Теодор Овнпадік. Йшли перші роки дитинства і нашого маленького Владоса оточувало все, чого він тільки міг бажати - від дорогих іграшок, зроблених за образом відомих радянських на той час мультфільмів, доходячи до власного іграшкового майданчика. Чому таке яскраве дитинство? Відповідь проста - дев’яності.
Випадок з юнацтва
У 2003-му році навчаючись в Київськову Фізико-математичному ліцеї № 27 у восьмому класі, Теодор розуміє, що закохується у старосту класу на ім’я Марія. Обмірковуючи день-у-день спроби підійти і заговорити до неї, Теодор не вигадав нічого кращого, як попросити свого ліпшого друга у школі Максима, нагрубити їй, щоб він, неначе герой тут же заступився за неї. Хлопці так і вчинили, але хто ж знав, що Маша і сама здатна за себе постояти. В результаті - розбитий ніс Максима і здивована фізіономія того, хто все це вигадав з неймовірним почуттям провини перед своїм другом, адже його шкільній репутації настав кінець. Останнім часом у Теодора все якось йшло шкереберть. 25 квітня 2003-го року, прийшовши додому після школи, він став свідком сидівших за кухонним столом у розпачі батьків. Щось було не так. Хлопець тільки-но хотів поцікавитися, як один дзвінок у двері з фразою: “Прийшов час розплати, Крапля!”, перебив його. Наляканий погляд один на одного, моментальні сльози матері і швидка батькова спроба втечі через підвальне приміщення будинку. Так-так, у сім’і Краплі під будинком було власне підвальне приміщення, яке вело до виходу аж на іншу по-сусідству вулицю. Одна мить і вхідні двері з гуркотом опинилися на підлозі. Стіни їх будинку вперше почули крики Аманди і Теодора. “Теодорчіку тікай!”, - вигукнула мати. 15-річний хлопчина зі сльозами вибіг на ігровий майданчик і заховавшись у басейні з кульками, затаїв подих. Декілька пострілів і вже ніяких криків чутно не було. Хлопець точно знав, що його шукають: чув кроки та вигуки якихось дорослих, але виходити попри все не хотів - боявся. В якийсь момент почулися скрипіння автомобільних колес, хлопчик зрозумів, що нападники поїхали геть. Зберігаючи обережність, наймолодший з Краплі пішов у будинок. Заклякнувши на місці, руки хлопця почало трусити, а ноги ледь могли тримати 45 кілограмове тіло. Атмосфера в будинку була жахливіше нікуди - розбиті вікна на кухні, розкидане усюди скло, бризки крові по стінах і холодне, бездиханне тіло Аманди на підлозі, біля якої лежав малюнок з назвою “Я люблю тебе, мамо”. Мабуть він впав з холодильника.
Зустріч, яка змінила все
Нарешті йому це вдалося. Доля. Доля і віра виявилися куди сильнішими і справжніми, ніж Владос міг собі уявити. Під час особистої розмови із батьком, у слідчого вже не було ні образи, ні ненависті, ні розпачу, ні самотності… Лише порожнеча. Олександр розповів, що це його люди вбили того чоловіка. Вбили, бо знайшли його - того, хто вбив матір Теодора За всі ці роки, його батько змінив прізвище на Альварез і організував власне групування. Власну родину, яка була вірнішою, ніж будь-хто. “Сину, якщо станеться так, що я сяду у в’язницю, то дозволь перед цим запросити тебе до нас?”, - тихим голосом проговорив Олександр. Слідчий уважно вислухавши батька, розвернувся і пішов геть. Через чотири місяці… Через довгі і виснажливі чотири місяці під час яких Теодор приховував від керівництва деталі слідца, всіляко плутавши справу, він знову зустрівся з батьком. “Я готовий стати Альварезом”, - твердо промовив слідчий. З тих пір, Теодор Овнпадік намагається допомогти уникнути покарання друзям Альварезів, таким чином зміцнюючи зв’язки і поповнюючи групування.
Теодор Овнпадік - служитель закону, який завжди має винятки стосовно його пунктів у своїй голові та вчинках.
