Глава 1" Дитинство Дівчини"
Народилася Софія у Києві,становище сім'ї було дуже складним.Дічинка була дуже добра,Батьки не пишалися нею,вона була пригнічена через
те що батьки не пишалися нею.У свої 6 років вона пішла у школу там вона здобула знання та у свої 12 зрозуміла що життя дуже хитке та
підступне,у підлітковому віці підлітки бувають дуже злі так трапилося і з Софією після того як вона у класі на одному з уроків викрикнула
що вона хоче піти до СБУ то всі дико розсміялися,вона не розуміла що тут такого але віра була.Розмова з батьками була дуже складна
бо батьки хотіли рохлучення через свою тупу доньку,кожного дня вона приходила додому та ридала у подушку від великого болю але не дивлячись
на цей безлад у сім'ї вона захлтіла поставити всі крапки.Вийшовши з кімнати вона гупнула кулаком по столі та голосно промовила:
Софія:А ну зіспокоїлися вже як ви мене задовбали ви мене ніколи не любили,а тепер,слухайте мене уважно.
Слова Автора:-Батьки були здивовани,але й горді за доньку що нарешті в них вийшло провести аферу та цей весь цирк з розлученням
що би пробудити у донці цього лева.
Софія:Я хочу до Катетського корпусу м.Києва що би піти потім у ЗСУ а далі буду сама керувати своїм життям,якщо ви це підтримуєте
ми ідемо та підписуємо документи,зрозумійте що це для мене важливо я буду вам дуже вдячна.
Слова Автора:- Мати та Батько перезирнулися та мовчки обійняли доньку,дівчинка перший раз за ці роки відчула любов,та розплакалася.
Батьки погодилися та коли Софія закінчила 9 класс перевели її до Кадетки,дівчика дуже нервувала але й була вдячна батькам.Поцілувавши
їх та пообіцявши що буде дзвонити.Мати Софійку проводжала зі сльозами та знадією що все буде з нею добре,мати дівчинки передала їй прапор
україни та казала щоб носила біля серця.Софія не розуміла чого вони так за нею сумуюсть,але вже подумками сумувала.Командир роти
вже чекав Софію,але дівчина тільки зараз відчула любов та ласку від батьків але знову розлука.Дівчина узяла рюкзак та пішла до своєї роти.
Глава 2 "Підлітковий вік"
"Передисторія"
Софія у свої 16 років попала у Кадетьський корпус м.Києва там вона виховувала
дисципліну та йшла до своєї цілі.Софію всі цькували та казали що в неї нічого невийде але в неї була мрія до якої вона йшла вона хотіла стати Полковником СБУ та
Начальником відділку Альфа вона кожного дня тренувалася та не дивлячись ні на що працювала та працювала.Минав рік у Софії загинув найліпший
побратим Влад який був разом з нею,але кинув її у самий складний період,але одна людина яка сильно попала у серце Софії допомогла
у цей складний період коли Софія перший раз прийшла у Кадетку.
Перший день у Кадетьській школі,за неділю до трагедії
Коли Софія тільки прийшла в учьбовий заклад вона була як біла ворона в неї не було ні кого але Влад який підставив руку допомоги у перший
день кинув її, коли її почали булити та кинули її речі через вікно, він злякався та побіг геть по коридору.
Другий день був дуже складним бо дівчина не знала що до чого
але у один момент з'явився Артем який розповів що до чого всі тонкості військової мастерності.Другий ранок який Софія не забуде ніколи
підйом у 6 ранку безжалюгідна спека та заняття у зимових куртках на витривалість.Дівчина ледьве добігла до пункту призначення але їй залишалося
ще трохи та її сили підкосили,та дівчина через перегрівання знепритомніла,вона подумки молилася але ніхто цього не чув але через
хвилин 5 дівчинка без свідомості, почула як хтось біжить це був Артем,він потяг її у прохолоду знявши цю кляту куртку та чекав щоб
Софія прийшла до тями.Минала година у Артема починалася панічна атака але взявши себе у руки він чекав,через хвилин 20 Софія прийшла до тями
вона не зрозуміла що тут коїться але подивившись на куртку все згадала.ЇЇ вираз обличчя був трохи збентежений,але подивившись на свого
друга якого вона кохала в неї різко змінився настрій на позитивний.
Артем:Ти чого так дивишся на мене?
Софія:Та нічого все добре.
Слова Автора:-Софія розуміла що якщо вона не розповість про закоханість до свого товариша,вона випустить з рук цей момент.
Софія:Артеме я тобі хочу дещо сказати,ти мені дуже подобаєшься.
Слова Автора:- Артем був здивований але не дивлячись ні на що поцілував Софію у її палкі вуста.Софія дуже була здивована але
не відпускала коханого ні на хвилину після палкого поцілунку,вони пішли до своїх кімнат.
Влад дуже ревнував цих закоханих але нічого не подіяти.На ранок Влад придумав план як позбутися Артема підставивши його та підкинути
йому справжню міну він думав що все буде йти як треба.Ось і третій день у роті,Артем зустрів свою кохану у губи та подарував квітку це
була троянда.
поправивши пасмо волосся дівчини промовив:
Артем: Ти сьогдні дуже гарна як ніколи.
Софія: Дякую сонечко я тебе дуже сильно кохаю.
Слова Автора:-Закохані пішли на тренування по розмінуванню населення,але не підозрювали що в цей день буде лихо.
Все було причудово поки не почувши гучний вибух Софія не підбігла та не побачила Влада а точніше що від нього залишилося.
Вона розуміла для кого була ця пастка та не вірила що всесвіт зробив так що загинув не Артем а той хто це зробив.
Артем підбіг до Софії та обійнявши промовив
Артем:Сонце з тобою все добре?
Дівчина відповіла що вона ціла але дуже збентежена.На четвертий день були похорони Влада всі були у парадній формі та коли
труну з Владом клали у могину пролунав постріл автоматів так проводжають у останню дорогу побратимів.Тренувань не було була лише тиша
та сум.Дівчина була у депресії що ліпший друг помер через те що вона обрала іншого.
Рік потому
Софії вже 17 біль пішов геть.Вона нарешті здобула майстерності та дуже вправно володіла різною зброєю.Артем був завжди поруч
цілий рік вони пробули разом та ось перший парад до якого вони готувалися В липні 2021 року до Дня Незалежності разом з технікою Збройних Сил України (ЗСУ)
та Національної гвардії України (НГУ).Це було не перевершено стільки техніки Софія ще ніколи не бачила.Ось і 24 липня початок параду
виходять ЗСУ різні підрозділи потім техніка,а через пару годин над небом пролітає Мрія вона така велика та неперевершена,гордості
за свою країну було безмежно бо вона могутня сильна та непереможна.Після параду кохані у номері зайнялися пристрасним коханням та на ранок
пішли до своєї роти де продовжували працювати та захищати країну.
Глава 3 " Юність"
У свої 18 років Софія дуже хотіла одружитися з Артемов та і він був згоден але дівчина чекала пропозицію.Вона думала тільки про нього
брюнет з зеленими очима,романтичний та дуже добрий,чоловік який завжди підставить своє плече.Одноро вечора Артем запросив Софію на побачення
де він хотів зробити пропозицію майбутній дружині.Відпросившись у командира роти закохані молодята пішли у ресторан
сукня Софії була не перевершена.Артем сів за стіл їм розлили у келихи темного полу солодкого,та вони почали розмовляти на різні теми
про першу зустріч про перший день як Софія прийшла у учбовий заклад та ось цей момент настав Артем став на оде коліно дістав
коробку з кільцем та промовив:
Артем: Ми з тобою знойомі 2 роки,я тебе дуже кохаю я пам'ятаю як ти в перше прийшла до нас ці оченята які боялися та ця впевненість
я зрозумів що ти будешь тільки зі мною я намагатимуся бути для тебе таким же Артемом я і зараз.Софія Барабака Олександрівна виготові
стати майбутьньою дружиною Артема.
Слова Автора:Софія не могла повірити що це з нею відбувається зараз але вона відповіла:
Софія:Так, я згодна!
Артем одягнув обручку на майбутьню дружину та вони поцілувалися у губи весь ресторан хлопав та радів за молодят.Софія сказала Артему
що треба буде познойомити його з Батьками.Артем був згоден на будь що але з нею тільки з нею.Через пів години вони вже були
біля будинку де Софія починала своє життя та провела там багато часу.Батьки прийняли нареченого доньки як свого сина вони повечеряли
порозмовляли про хоббі нареченого та як донька обрала такого красення.Ближче до ночі наречені вирішили переночувати у батьків
бо вже тепно та далеко їхати на автомобілі.Артем та Софія закрилися у кімнаті та почали займатися пристрасним коханням таким що аж
Батьки чули ці крики та насолоду.На ранок Молодята після веселої ночі поїхали до церкви та розписалися.
Священник:Дорогі гості ми тут всі зібралися що би заключити брак двух закоханних Софії та Артема,Софія чи береш ти у чоловіки
Артема?
Софія:Так!.
Священник:Артем, а ти береш у дружину Софію?
Артем:Так!
Священник:Тоді можете скріпити свій шлюб поцілунком!
Молодята скріпили свій шлюб палким поцілунком у вуста та після одруження поїхали до себе додому,вони займалися там дуже не пристойними
справими до самого ранку.Пройшов місяць Софія дуже захотіла піти у СБУ м.Дніпра.
Артем пішов з нею, не дивлячись ні на що бо мезмежно кохав її.
Глава 5: Сьогодення "Важка доля"
Артем та Софія разом працюють у СБУ м.Дніпра та захищають людей які цього потребують,борються з корупцією та з злочиністю.
Але у 2022 році почалася війна рф почала війну з Україною.Софія та Артем пішли у Азов щоб захищати громадян від фашистів, все
було добре вони відбивали напрямок але в один прекрастний момент,Артема
узяли у полон разом з Софією.Артема катували кожного дня його рани були дуже глибокі він кричав від болю,його били електро шокером та
били батогом.У Дівчини розривалося серце від болю.Софію теж катували били та гвалтували,але вона дуже сильно хвилювалася за совго хлопця.
Через тиждень Артем помер ,бо не витримало серце через цю всю біль та рани які від
цих катувань вже не мали змогу загоїтися, не витримав би ніхто цих знущань, як ці жалюгідні потвори у яких не має
людяності робили з українцями.Софія у камері ридала від болю бо ця клята русня розділила коханого від неї.Через місяць Софію обміняли на цих бритких потвор
та віддали тіло Артема.Артема поховали як героя.Ось Софія тепер самотня але вона вірить що коханий дивиться на неї з небес та захищає її,
ось вже Липень Софія знаходиться під Харковом знесилена жінка яка загубила хлопця на війні стільки люті та ненавість ось що її тримало на
ногах.Душевні рани ніколи не загоються але вона вбьє кожну руську падаль яка вбивала та гвалтувала дітей та Дорослих.
Переїхавши на іншу локацію у Бахмут,Софія знайшла побратима який був під Бахмутом три місяці,він був брудний,побитий як собака.Командир операції підкинув Софії
цього солдата,з яким вони повинні були піти у гарячу точку Бахмуту.Його звали Влад,йому було 24 роки,у нього були голубі очі,та світле волосся,він був Молодший лейтенант
Сухопутних військ України,але дівчина служила в Артилерійських військах,їй було складно знайти спільну мову з Владом бо він був дуже прибацаний від цих подій які були на півдні від Бахмута.
Головнокомандуючин наказав Владу Липчанському слухатися старшого по званню та виконувати всі його накази,тим часом Софія чистила зброю від бруду,та лягла трохи поспати бо дуже довго
добералася до них.На слідуйчий день вони поїхали на штурм села під Бахмутом,де було саме пекло,заїхавши в село,почався обстріл нашої колони,БТР який їхав самий перший,та за ним йшла
колонна піхоти яка ще не здогадувалася в яку сраку потрапила, наш БТР знищили, половина з піхоти 300-ті та 200-ті.Софія була у колоні медиком,та була поранена,та почала кликати про
допомогу,потім заїджає танк,та піхота в якій знаходиться Липчанський.Софія була ледь жива але у свідомості.Липчанський помітивши ледьве живу Софію та побіг до неї.Осколок який відскочив
від БТРа потрапив жінці у ногу,Липчанський дістав турнікет з лівого карману на плечі та наклав джгут на 5-10 см вище джерела кровотечі
там, де артерія найближче прилягає до кістки. Через 30-40 хвилин послабив, закриваючи рану рукою. кровотеча поновилася,він знову затягнув турнікет але Софія вже була без свідомості
Влад наклонився до Софії щоб перевірити, чи вона дихає.Вона ледьве дихала,Липчанський в той час передає по рації що є декілька 200-тих та 300-тих.По рації сказали що підкріплення
не буде,Влад був сильно засмученний,та злий,потім по рації викрикнув медикам "**************************** тут люди вмирають,************************************************* ви не щасні,а ви сидите за танком ",медик підбіг до Софії,та почав оглядати
її,Липчанський взявши автомат в руки,та побіг в бій.Софія була крок від смерті але вона трималася бо пам'ятала за кого тут стоїть та бориться,Медики дістали поранену з лінії вогню,та почали
реанімацію з кожним ударом дефібрилятора у лікарів були сумніви чи вижеве вона,але через декілька ударів серце знову почало ритмічно битися та перший ковток брудного повітря,після того
як Софія отямилася її почали вивозити з лінії вогню.В той час, як Владислав допомагав побратимам,в цей час пролунав постріл ворожого танка,який направляв своє дуло на авто з медиками
та порананеною.Липа кинув коктель молотова у танк,та танк почав палати як крейсер москва. З нього почали вилазити свино-собаки підсмаленні та волаючи від болю,казали "Паляніце мі здайомся".
Влад був дуже розлючений та почав холоднокровно стриляти по цім паскудам які вбили його мати та батька.Тим часом Софія дуже сильно марила та бачила свого коханого який помер від катувань,
її привезли до госпіталю та поклали на операційний стіл,через дві хвилини прийшов лікар,та розпочалася операція,вона була складна бо осколок задів стегнову артерію,операція пройшла
успішно,в той час Владислав все також проводять штурм,але якою ціною...
Село було успішно звільнено від загарбників,через обстріли всі ті хто були 300-ті, померли,крім Софії яка вже приходила до тями після наркозу.В той час Липчанський передає по рації
що село успішно звільнено.Після звільнення села вони дали гумонітарну допомогу цивільним які залишилися.Після доповіді подруги що вона жива та приходить до тями,в нього покращився
настрій,але не надовго,Владислав почув звуки гелікоптера,як виявилося це ворожий десант,Липчанський крикнув побратимам про ворожий десант але було вже піздно,русня починає зачищати
село,Липчанський та його побратим Щитілін який воював з Софією в Азов,почали обороняти позиції,Владислав узявши кулимет почав стриляти по позиціям ворога та по оркостану.Майже вся
русня була знищина,та частина з них повтікали хто куди.Після першої хвилі нападу на село,вже приїхало наше підкріплення.В селі було побудовано бліндажі,та вириті окопи,в одному з окопів
сидів Влад,неочікуванно йому зателефонувала Софія та повідомила про те що її виписали та відправили до східної околиці Бахмута,а Влад був у південо-східній околиці,потім через 2 місяці
Влад дійшов до східної околиці Бахмута,та безсилий знайшов свою подругу викрикнув.
-Софіє я тут!
Повернувши голову назад вона побачила друга якого не бачила 2 місяці після тяжкого поранення,вони обійнялися,та зайшли у бліндаж що би поговорити як він пробув ці 2 місяці у голоді та
холоді, без жінок.Через пів години пролунала тривога і всі помчалися брати зброю до рук та йти у бій, цією операцією керувала Софія бо всіх старших по званню було вбито через фосфорні бомби.
Всі ми почали вогонь по цілях та винищили всіх до одного але й були 200-ті яких ми поховали та відспівали,і провели в останній путь.
Глава 6 "битва за Луганськ"
Пройшов ще один рік війна,підходила до завершення
всі ми та інщі, ті хто воював на інших позиціях, нарешті відбили їх але була ще одна битва за Луганську область.По данних ГУР русні йшло дуже багато,ми підготували всі свої сили,та
чекали наступу орків.Ось вже йде оркостан,Софія дає команду вести вогонь по руснявих потворах,та по їх техніці,вся авіація була піднята у гору що би закінчити цю кроваву битву,ось пролунало
багато вибухів,ми знищили майже всю техніку русні,та їх піхоту,десять бійців з піхоти русні були взяті у полон.Софія дає команду припинення вогню,та перегруперовку військ,згодом Луганську
область було відбито,було багато жертв насилля,та трагедій за цю війну,але ми такий народ який все відбудує,ми покоління яке нарешті показало всім що ми здатні на щось, а не як, інші
люди які спочатку нас гнобили а потім почали поважати.Софія після закінчиння війни, знайшла собі чоловіка Володимира та вийшла за нього заміж,Софія почала тренувати молодих бійців СБУ Альфа
та вчити хитрості та вмінням критично думати.
Липчанський почав нарешті жити своїм розумом та дуже часто приходив до Софії згадувати ці складні дні,через місяць Влад знайшов собі дівчину,а згодом одружився та працював
Підполковником у СБУ,він отримав медаль героя звістно не посмертно.
Ніколи ніхто не забутить цього терану,зі сторони агрессора.Кожної ночі Софії снилися кошмари про війну про те що вона була поранена та кожної ночі вона була на один крок
від смерті.Зранку вона прокидаляся звичайною людиною та дружиною,війни вже не було, а з нею горя та смутку.
Глава 7 "Сьогодення частина 2"
Настало літо,Софія як завжди рано вранці,готувала сніданок для свого коханого,Вова ще спить,приготовлену їжу Софія принесла коханому у ліжко.Поцілувавши ніжно у шию промовила.
Софія:Коханий треба прокидатися,ось тобі сніданок,чекатиму тебе у коридорі одягненим.
Володимир:Добре котусику.
Поки Володимир доїдав сніданок,та одягався,Софія подзвонила своїй подрузі а точніше кумі,домовитися про вихідні.
Софія:Привіт кумасю,як там твій чоловік поживає?
Соня:Та,все добре, ось шкарпетки розкидує по кімнаті.
Софія: Ох ці чоловіки, як малі діти.
Соня:Та да,повністю з тобою згодна,що там,ти вільна на вихідних?
Софія:Гроші є,та ми зараз будемо виїджати до вас .
Соня:Добре,піду до свого,бо вже скучив за мною.
Софія:Добре йди вже...
Софія поклала слухавку,та подивившись на годинник,Софія чекала свого чоловіка.
Через хвилин 20 Володимир був одягнений та готовий щоб поїхати у гості до свого Кума та випити по 50 грамм водки.Щоб дівчата їм не заважали Влад та Вова вирішили дати їм трохи грошей щоб
сходили у клуб.Ось дівчата вже у клубі, та випили пару коктелів.Поки дівчата зависали,до них підійшли двоє хлопців та пригостили їх,але не просто пригостили а насипали порошок зі снодійним.
Нажаль Софія випила цей коктель,дівчина Владислава побачила як Софія одразу почала вирубатися від цього коктелю,та різко встала зі стола та підійшла до подруги,і почала швидко дзвонити
своєму коханому.
Соня:Влад допоможи,якійсь хлопці підмішали нам снодійне,ДОПОМОЖИ,МИ В КЛУБІ SFERA!!!!!!
Влад:Добре вже виїджаємо!!!
Влад кинувши слухавку побіг до Вовчика,розповівши йому все в диталях помчали у клуб,подорозі до клуба вони приїхали до свого СБУ та вдягли форму,взяли зброю.
Домчавшись до клуба,увірвалися в клуб,та накинулися на ціх наркоманів які домагалися до їх дівчат.
Влад: Шо *************************************************,не на тих нарвалися.
Вова: АХТИЖ ***********************************АС-сказав Вова вдаривши бугая по спині прикладом.
Вова та Влад викликали НПУ для того щоб забрали цих наркоманів.Вова підбіг до Софії і прощюпав пульс біля шиї,виявилося що вона жива,та викликали швидку,через хвилини 3 приїхала швидка
та почали оглядати потерпівшу.Виявилось що в неї в крові дуже небезпечний наркотик через який людина входить у кому.Їй дали капельницю, та через години 2 Софія прийшла у свідомість,
Володимир посадив кохану дівчину у автомобіль,та Софія заснула що би трохи набратися сил,Соня та Влад провели розмову що з цього дня вони зі своєю подругою по клубам ніколи в житті не будуть
ходити,та після цієї розмови сіли у автомобіль,що би відвезти форму та зброю у СБУ та поїхати додому далі веселитися.Приїхавши до будинку Владислава,Володимир узяв Софію на руки та поніс
у іншу кімнату,поклавши її у ліжко,вкрив її ковдрою та вийшов з кімнати. Влад та Соня чекали на Вовку що би продовжити гуляти та відриватися поповній.Наранок Влад та Вова прокинулися
в одному ліжку.
Вова: Ти шо тут забув?
Влад: А ти шо тут забув?
Вова: А дівчата де?
Влад: Зараз будуть.
Вова: Ти шо ***********************************? наші дівчата де?
Влад: А,наші дівчата.
Вова: Кум ти шо в хлам як я розумію?
Влад: Який *********************************** кум,ти шось перепутав.
Вова: Поживем побачим.
Влад: Ля Бля дебік.
Влад та Вова пішли на кухню,побачили там дівчат які досі відходили від вчорашнього.
Влад: Дівчата з якого такого хуя я спав з Вовой.
Вова: Да
Влад: Шо *********************************** да?
Вова: ********************* на,Чо ми разом прокинулися?
Влад:а я шо знаю?
Дівчата розміялися на всю кухню через цю ситуацію.Дівчата випивши каву,а хлопці розсолу,поїхали на роботу у СБУ.Та як завжди поїхали боротися зі злочинністю та терористами.
У вечері після плідного дня,друзі поїхали до будинку що би відпочити та зайнятися кожен своєю справою.
Друзі жили у мирі та злагоді а Влад став кумом Вови.Пройшло 9 місяців Софія народила коханому чоловіку дитину про яку він мріяв усе життя,Вова наполеглево сказав щоб хрещеним дитини
був Влад а хрищеною Соня,бо з ними вони побували в такій жопі що не кожен вибрався б, з неї,Вони були як сім'я та жили довго та щасливо.
Останнє редагування: