Фернандо Богдан Ференц або ж "Як стати людиною з розумом у сьогоденні".
Фернандо Богдан Феліксович хлопець,що народився на початку 1990 року,17 лютого в місті Модена що знаходиться в Італії.Його батько Фелікс Коваль Вітайлович українець який переїхав в Італію в 1980-их роках.
Батько звичайний автомеханік який ремонтував автомобілі в гаражі свого власного будинку.Богдан часто цікавився тим чим займається його батько,тому часто після школи відвідував його в гаражі.
Батько бачив як горять його карі очі і він вирішив навчити йому всього що знав сам.Це пробудило інтерес до авто в юнака і він зрозумів що авто-це не просто якийсь шмат металу,а дещо більше...
Завдяки батьку юнак полюбив авто і все що з ними пов'язано.
Також хлопець не забував про матір.Софія Розелла Фернандо а саме так звали його матір,вона походить з великогу роду італійських шеф кухарів в Модені.Вона працювала шеф-кухаром в ресторані своїх батьків.Богдан часто бував на кухні коли мати працювала.Він також намагався щось готувати вдома і мати навчала його цьому.В свої 10 років він міг готувати такі страви,які кухарям з інших ресторанів навіть і не снилося.Мати заклала в нього багату фантазію,терпіння та точність до деталей.
Страхи
З самого дитинства хлопець мав страх перед павуками — він не міг навіть дивитися на них, відчуваючи сильне бажання нудоти. Щоразу, коли він зустрічав павука, одразу тікав подалі, намагаючись уникати будь-якого контакту.
Юність[/HEADINHG]
Одним із його захоплень стало вдосконалення та модернізація іграшкових модельок, які батьки купували йому. Він витрачав години на те, щоб перетворити звичайні іграшки на унікальні твори мистецтва, додаючи деталі та елементи дизайну. Його друзі захоплювалися його творчістю і винахідливістю, і це принесло йому першу популярність у молодших класах, де його прозвали
-з італійської дизайнер. Це прізвисько стало для нього джерелом гордості та стимулом для подальших досягнень у сфері творчості та дизайну.
Він завжди мав захоплення військовою тематикою, яке передав йому дід, ветеран Другої світової війни. У вільний час хлопець читав книги про ці історичні події, що ще більше посилювало його інтерес. Дід вирішив наполягти на тому, щоб онук вступив до військової академії, і батьки підтримали цю ідею.
Під час навчання в академії хлопець отримав шрам на правій щоці, коли проходив вправу з подолання окопу на швидкість. Незважаючи на це, він успішно закінчив академію з відзнакою, продемонструвавши виняткові здібності та відданість.
На жаль, через тиждень після випуску його дід помер. Ця втрата глибоко вразила хлопця і змусила його ставитися до життя і своїх обов’язків набагато серйозніше, змінивши його світогляд і мотивацію служити своїй країні.
В 2010 році хлопець вирішує покращити свою фізичну форму,тому він починає ходити в спортзал.Багато років тренувань і хлопець став широкоплечим 180 сантиментровим бугаєм з вагою в 90 кілограмів.
Звісно такий бугай буде весь час голодний,через що Богдан починає слідкувати за своїм раціоном та готувати спеціальні страви.Завдяки навичкам які передались йому від матері він міг зробити витвір мистецтва викроситовуючи лише звичайні макарони.
Доросле життя
У 2019 році хлопець закінчив Болонський університет за спеціальністю, пов'язаною з автомобільною промисловістю, і здобув освіту інженера-дизайнера. Після завершення навчання він вирішив поїхати в Україну, на батьківщину свого батька.
У 2021 році хлопець оселяється в орендованій квартирі в Дніпрі та влаштовується на роботу автомеханіком.
[HEADINGНаш час
Доросле життя
У 2025 році, через три роки після початку вторгнення, хлопець приймає рішення вступити до лав Збройних Сил України, щоб підтримати оборону батьківщини свого батька. Незважаючи на всі виклики, він наполегливо проходить військову підготовку, здобуваючи нові навички та зміцнюючи свій дух. У війську він знаходить однодумців і товаришів, які стають для нього другою родиною.
Його рішення служити було мотивоване не лише патріотизмом, а й прагненням віддати шану родині та їхній боротьбі за свободу і незалежність. За короткий час він зарекомендував себе як відданий і дисциплінований військовослужбовець, що здобув повагу як серед товаришів, так і командирів.
